3. Форми державного управління

Форма державного управління — зовнішньо виражена дія, волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової осо­би), здійснюване в рамках режиму законності та його компетен­ції для досягнення управлінської мети.

Кожен суб'єкт державного управління (орган чи посадова особа) наділений відповідною компетенцією, яка, як правило, дає йому можливість вибирати в конкретних ситуаціях той чи інший варіант поведінки, варіант конкретних дій, тобто відоб­разити зміст управлінської діяльності в тій формі, яка, на його думку, найефективніша та найбільше відповідає державним ін­тересам.

Конкретними прикладами дій суб'єктів управління, в яких відображається зміст управлінської діяльності (тобто приклада­ми форм управлінської діяльності), є видання акта управління, прийняття рішення, вирішення скарги, проведення наради, призначення ревізії, видача дозволу, реєстрація підприємства, здійснення контролю тощо.

Одні й ті самі форми управління успішно застосовуються в різних галузях і сферах. Це дає змогу виконавчо-розпорядчим органам через застосування всього масиву відомчих форм реалі­зовувати свої повноваження і в економіці, і в адміністративно-політичній діяльності, а також вирішувати питання внутрішньоорганізаційного характеру. Водночас застосування об'єктом управління тієї чи іншої форми багато в чому визначається його компетенцією, характеристиками об'єкта управління, управлін­ською метою, прагненням отримати той чи інший конкретний результат. Максимально регламентовані форми пов'язані з реалі­зацією правозастосовних, правоустановчих та правоохоронних функцій виконавчої влади, оскільки саме вони викликають найістотніші юридичні наслідки. Значно менше регламентовані форми, що не спричинюють прямих юридичних наслідків (це наради, консультації).

Види форм державного управління.

1. За значенням наслідків, які виникають у результаті вико­ристання норм, виокремлюють правові та неправові форми де­ржавного управління (наприклад, проведення наради з приводу реалізації юридичного акта).

2. За ступенем правової регламентації процесу вико­ристання розрізняють такі форми:

• Встановлення норм права (видання нормативних актів управління, адміністративна правотворчість). Основним завданням цієї форми управлінської діяльності є виконан­ня наказів, законів, а також інших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додаткові положен­ня нормативного характеру. Нормативні акти органів державного управління мають підзаконний характер, тоб­то видаються на основі й на виконання законів.

• Застосування норм права (видання нормативних актів управління, індивідуальних актів управління, актів засто­сування норм права, адміністративне розпорядництво) — основна форма управлінської діяльності. За допомогою юридичних актів індивідуального характеру закони ін­ші правові норми застосовуються до конкретних обставин. Такі акти містять точні та персоніфіковані юридично-владні приписи, які відіграють роль юридичних фактів. Прикладами таких актів можуть бути нічиїми про призна­чення на посаду, про надання допомоги, пільг, відпуски, постанови про вирішення справи про адміністративне пра­вопорушення, про розгляд скарг громадян. Для цих актів характерним є індивідуальність (вони розв'язують цілком визначене та конкретне питання, є конкретний адресат), акт застосування адміністративної норми є обов'язковим для того, кому він адресований. Акт може бути звернений до однієї особи, а приписи, що містяться в ньому, — до іншої. Такі акти завжди видаються в односторонньому порядку.

• Укладення адміністративних договорів. Адміністратив­ний договір — це визначена актами адміністративного права угода сторін, одна з яких є носієм державно-владних повноважень стосовно інших. Договірні відносини переду­ють тут виникненню "стандартних" адміністративно-пра­вових відносин.

• Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій (наприклад, реєстрація та облік автомобільного транс­порту, реєстрація суб'єктів підприємництва. Юридично значущі дії у цьому разі — прийняття присяги, службове атестування тощо).

• Здійснення організаційних дій — це повсякденні й різно­манітні вияви управлінської дисципліни, які безпосеред­ньо не спричинюють юридичних наслідків. Організаційні дії здійснюються для забезпечення чіткої та ефективної роботи відповідних систем управління (наприклад, надан­ня практичної допомоги, поширення позитивного досвіду, вивчення громадської думки тощо).

• Виконання матеріально-технічних операцій, Має допо­міжний характер, з їх допомогою обслуговується процес управління та інші форми управлінської діяльності, спря­мовані на створення нормальних умов для здійснення ад­міністративних функцій (підготовка матеріалів для прове­дення організаційних заходів, діловодство тощо).