Нематеріальні пам´ятки юнеско
a - танці і музика Гаріфуна (Беліз);
a - усна творчість Геледе (Бенін);
a - карнавал в Оруро (Болівія);
a - опера Кюнцзю (Китай);
a - музика на поперечних трубах Гбофе Афункафа;
a - культурна пам’ятка Тагана (Кот Д-Івуар);
a - культура братства Сент-Есері (Домініканська республіка).
a - усна творчість народу Запара (Еквадор);
a - грузинський багатоголосий спів;
a - самобутня культура Сосо-Бела (Гвінея);
a - санскритський театр Куті якам (Індія);
a - сіцілійський театр маріонеток Опера дей пупі (Італія);
a - театр Ногаку (Японія);
a - самобутня культура площі Джема-ель-Фіа (Марокко);
a - створення і символіка хрестів (Литва);
a - оповідання «худ худ» племені Іфугао (Філіппіни);
a - королівський ритуал і ритуальна музика в Джонгміо (Республіка Корея);
a - культура і фольклор старовірів (Російська Федерація);
a - містерія Ельфе (Іспанія);
a - культурний простір Бойсунського району (Узбекистан).
Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:
Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).
Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.
Станом на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) зі 145 країн. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.
Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів. І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них[3]. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами. Культурні критерії:
Об'єкт є шедевром людського творчого генія.
Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.
Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.
Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.
Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.
Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).