
- •Тема 9. Фінансові посередники на грошовому ринку
- •Питання для самостійного вивчення
- •Теми рефератів
- •1. Сутність та функції фінансового посередництва
- •1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція
- •1.2.Функції фінансового посередництва
- •I. Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва в економіці
- •II. Функції як специфічні завдання, що виконуються в рамках виключно конкретного виду економічної діяльності
- •III. Функції інформаційного забезпечення
- •2.Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів
- •2.1.Поняття і структура фінансово-кредитної системи
- •2.2. Банківські інститути
- •Ознаки класифікації комерційних банків
Тема 9. Фінансові посередники на грошовому ринку
(на 4год.)
План
1. Сутність та функції фінансового посередництва.
1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція.
1.2. Функції фінансового посередництва.
2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів.
Поняття і структура фінансово-кредитної системи.
Банківські інститути.
Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні.
Питання для самостійного вивчення
1.Спільні та відмінні ознаки банківських та небанківських фінансових інституцій.
3.Фінансове регулювання.
Теми рефератів
1.Тенденції розвитку банківського сектору України.
2.Характерні риси пенсійної системи України.
3.Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: переваги та недоліки.
4.Кредитні спілки в Україні: стан та перспективи розвитку.
5.Тенденції розвитку страхового ринку України.
1. Сутність та функції фінансового посередництва
1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція
Фінансовий посередник – сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.
Проаналізуємо різні підходи щодо класифікації фінансового посередництва.
В американській економічній літературі прийнято класифікувати фінансових посередників на три основні групи: депозитні інститути, договірні ощадні інститути, інвестиційні посередники (табл. 10.1.)
У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:
банки;
небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають парабанками.
Таблиця 10.1
Класифікація фінансових посередників за американським підходом
Категорія фінансових посередників |
Види установ за категоріями |
Депозитні інститути |
Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи – залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам |
Договірні ощадні інститути |
Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії із страхування життя здійснюють довготермінове накопичення коштів |
Інвестиційні посередники |
Різноманітні інституційні фонди (інвестиційні компанії) – об’єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщують ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку. |
Більш правомірним є розгляд фінансового посередництва, як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи.
За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так (табл.10.2.)
Таблиця 10.2
Класифікація фінансових посередників – вітчизняний підхід
Категорія фінансових посередників |
Види установ за категоріями |
Банки |
Універсальні банки, спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні) |
Небанківські фінансово – кре- дитні установи |
Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки. |
Як вже зазначалося, передача коштів від "заощаджувачів" до "позичальників" провадиться завдяки прямому та опосередкованому фінансуванню. Розглянемо тепер процес опосередкованого фінансування, тобто передачу коштів за допомогою фінансових посередників.
До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ: депозиторські установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позико-ощадні асоціації та кредитні спілки); ощадні установи контрактного типу (страхові компанії — компанії з страхування життя, компанії, що забезпечують інші види страхування. пенсійні фонди); інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії).
Основна їхня функція — допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.
Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо. Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу — маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод. Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта — низькою.
Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.