Лекція 5 регіонально_територіальна сфера світової економіки

1. Нафта і розвиток економічної інтеграції в західній півкулі

«Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво» — АТЕС. Цей «елітарний клуб» країн чотирьох кон­тинентів, становлення котрого як суб'єкта міжнародних економічних відносин ще не завершилося, стрімко набирає сили не лише в регіоні, а й у світовому масштабі. Постійно відкритий для нових членів, він формується як динамічний і впливовий економічний со­юз, J'y якому зароджується по суті не відомі донині механізми співпраці й узгодження інтересів таких гігантів, як США, Японія, Китай, а з недавнього часу і Російська Федерація, що зрештою доби­лася членства в цьому клубі.

У Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовжен­ня в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу — МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті — в зоні вільної торгівлі — НАФТА (North American Free Trade Agreement — NAFTA), що заявила себе як тристороннє еко­номічне інтеграційне об'єднання континентальних масштабів, яке охоплює США, Канаду і Мексику.

Присутність США у будь-якому куточку Земної кулі, поширення їхніх інтересів на всі регіони світу є свідченням політичної, економічної та військової могутності, що робить цю країну найбільш впливовою силою сучасного світу.

Зазначені характеристики, а також унікальне географічне розташу­вання дають можливість США посідати важливі стратегічні й тактичні позиції в євроатлантичних структурах, активно співробітничати з Європейським Союзом і взагалі почувати себе «європейською держа­вою». Так само активною є їхня участь в інтеграційних процесах, що відбуваються в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де представлені та­кож інтереси Мексики й Канади.

На цьому етапі небувало зростає рівень єднання світового господа­рства, в якому окремі країни чи угруповання країн — європейське, північноамериканське, африканське, латиноамериканське, азійсько- тихоокеанське — дедалі більшою мірою стають складовими величезної економічної системи, що набирає обрисів глобального економічного простору.

У Передумови виникнення НАФТА складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою maquiladoras — промислових зон із пільговими умова­ми підприємництва. Ці передумови складалися і під впливом активної «американізації» провідних галузей канадської економіки. Неабияку роль у їх виникненні відігравало розширення торговельних відносин між США і Мексикою та США і Канадою.

Створенню «троїстого» інтеграційного об'єднання у Північній Аме­риці передував також досвід вільної торгівлі між Канадою і США, зап­ровадженої відповідною угодою, підписаною у вересні 1988 р.

Про тісний зв'язок економіки Канади з економікою США свідчить хоча б той факт, що північноамериканські монополії контролюють майже половину гірничодобувної та понад 40 % обробної промисло­вості в канадській економіці. Своєю чергою США значною мірою залежать від імпорту з Канади сировинних ресурсів, не говорячи вже про те, що Канада традиційно є великим торговельним партнером США.

У Мексиці на частку ТНК США припадає понад 70 % усіх інозем­них інвестицій у провідні галузі національної економіки — автомобіль­ну, хімічну, електротехнічну та ін.

Канада не могла залишитися осторонь мексикансько-американського зближення: вона приєднується до переговорного процесу, який завершився у вересні 1992 р. підписанням тристоронньої угоди про створення Північноаме­риканської зони вільної торгівлі. Згідно з цією угодою, від січня 1994 р. було розпочато формування найбільшого у світі ринку. Створення його передбачено завершити у 2009 р.

Про масштаби й потенційні можливості північноамериканського економічного об'єднання свідчить порівняння основних показників НАФТА і ЄС (табл. 1).

Таблиця 1

Типові показники НАФТА і ЄС-25 у 2004 р.

Показники	НАФТА	ЄС-25
Територія, тис. KB. KM	19 520	3871
Населення, млн осіб	429,2	455,7
ВВП, млрд дол.	13 759,6	11 585,0
Частка у світовому ВВП, %	34,5	29,0

Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.

■ По-перше, Північноамериканська зона вільної торгівлі має конти­нентальні масштаби. У світовому господарстві — це перше інтег­раційне угруповання з такою характеристикою. Воно об'єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та еко­номічним потенціалом країни (див. табл. 15.2).

■ По-друге, країни, що об'єдналися в НАФТА, мають різні рівні еко­номічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США і Канади. Власне, це не є винятковим явищем: у Західній півкулі подібний приклад демонструє МЕРКОСУР, до якого поряд із такими велетнями Латинської Америки, як Бразилія та Аргентина, вхо­дять Уругвай і Парагвай, котрі значно поступаються їм в економічно­му розвитку.

■ По-третє, яскраво вираженим центром Північноамериканської зо­ни вільної торгівлі залишаються США — світовий лідер із величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспро­можною економікою. Основні торговельні та інвестиційні потоки в межах угруповання спрямовані переважно від США або до США; біль­ша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74 %) і Мекси­ки (65 %) припадає на торгівлю зі США. Що ж до канадсько-мекси­канських торговельних та інвестиційних зв'язків, то до останнього ча­су вони залишалися надто слабкими (рис. 15.1).

■ По-четверте, угода має широкомасштабний характер: вона охоп­лює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами-інтегрантами, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежене ввезення прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.

■ По-п'яте, країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і ти­хоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів — Західної Європи та Азійсько-Тихо-океанського регіону, що дає їм можливість рівномірно розвивати економічні зв'язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв'язків.

Зрештою, зона

. вільної торгівлі — це перший етап у міжнародній економічній інтег­рації, і йому притаманні свої інституційні механізми.

Тому цілком природною можна вважати строкатість північноамериканського інтеграційного об'єднання, що підтверджується навіть найбільш загальними показниками ( (табл. 2).

Таблиця 2

Типові показники країн—членів НАФТА у 2004 р.

Показники	США	Канада	Мексика
Територія, ТИС. KB. KM	9400	9970	1960
Населення, млн осіб	293,5	31,9	103,8
ВНП, млрд дол.	12 150,9	905,6	703,1
ВНП на душу населення, дол.	41 400	28 390	6770

Спільність інтересів трьох сторін полягає в тому, щоб об'єднаними зусиллями протистояти посиленню впливу західноєвропейського інтеграційного об'єднання в особі ЄС. Як відомо, свого часу політика

НАФТА має протистояти також могутньому економічному піднесенню Азійсько-Тихоокеанського регіону, який, на думку багатьох дослід­ників, досить серйозно претендує на роль світового центру в XXI ст..

Кожна із трьох країн-учасниць має свої економічні інтереси у І НАФТА і, звісно, кожна плекає надію за допомогою зони вільної торгівлі реалізувати ці інтереси.

США прагнуть насамперед посилити могутність північноамери­канського «центру» і його вплив на світове господарство, розширити безмитний ринок реалізації продукції власних товаровиробників, зміцнити позиції національного капіталу ТНК в економіці Мексики і Канади, збільшити доступ до мексиканських і канадських економічних ресурсів, через Мексику поширити вплив на всю Латинську Америку в дусі відомої політики панамериканізму.

Канада сподівається позбавитися протекціоністських обмежень із боку законодавства Сполучених Штатів і в такий спосіб підвищити конкурентоспроможність товарів своїх виробників на ринках США; суттєво збільшити товарооборот із Мексикою,

Свої інтереси в НАФТА вбачає і Мексика, яка поставила за мету через вільну торгівлю отримати доступ до досягнень науково-технічно­го прогресу для створення потужних засад модернізації національної економіки. Інтегруючись до найбільшої у світі зони вільної торгівлі, Мексика розраховує на вигідні умови експорту своєї продукції на рин­ках США і Канади.

Учасники НАФТА проголосили своєю головною метою створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, яка дала б можливість кожній країні-інтегранту без перешкод і обме­жень розвивати економічні відносини з іншими державами та регіона­ми.

Виходячи з угоди про Північноамериканську зону вільної торгівлі намічені такі заходи:

• поетапне, протягом 15 років, скасування митних тарифів, а також нетарифних обмежень у взаємній торгівлі;

• забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності;

• розроблення спільної програми боротьби із забрудненням довкілля.

Угода дає можливість практичного розв'язання важли­вих питань не лише торгівлі, а й усього взаємного співробітництва, І зокрема:

• у митній сфері: згідно з угодою, країни-інтегранти зробили суттєвий крок до скорочення митних обмежень — США на 84 % і Канада на 79 % мексиканського експорту (за винятком нафто­продуктів); Мексика скоротила митні обмеження на 43 % товарів зі США і на 41 % — із Канади. Через 15 років такі обмеження будуть узагалі ліквідовані;

• в інвестиційній сфері: запроваджений інвестиційний механізм не пе­редбачає будь-яких обмежень у діяльності іноземних інвесторів;

при цьому гарантуються конвертованість національної валюти і можливість переказів коштів за кордон;

• у виробничій сфері: встановлено режим найбільшого сприяння у взаємовідносинах між державами-інтегрантами;

• у фінансовій сфері: вся система розрахунків залишається під конт­ролем держав; під дію угоди про НАФТА не підпадають політика грошового обігу та обміну валют, а також діяльність із соціального страхування та капітального будівництва.

Для розв'язання спірних питань узгоджено механізм дії інституцій трьох рівнів — міжурядові консультації, комісія з вільної торгівлі, ар­бітраж.

У липні 2000 р. наб­рала чинності двостороння Угода про вільну торгівлю між Мексикою та Європейським Союзом.

Експерти вважають, що від участі в НАФТА найбільше виграла Мексика, яка значно поліпшила, порівняно зі США й Канадою, ста­новище у таких сферах, як добробут, реальний ВНП, реальні витрати, робочий час, реальна зарплата, капітальні інвестиції, імпорт, експорт.

Найбільш помітними були зміни, що відбулися в торгівлі, але вони характеризуються переважно за схемою «Мексика—США», «США—Канада», що досить виразно свідчить про тенденцію до зростання обсягів торгівлі між партнерами по НАФТА (табл. 3). Щоправда, за цими за­гальними показниками торговельних потоків не видно проблем, що за­лишаються нерозв'язаними. Одна з них полягає в тому, що за таких ве­ликих обсягів зовнішньої торгівлі США постійно мають пасивне торго­вельне сальдо, причому значна частина дефіциту торговельного балан­су формується в торгівлі з Мексикою. Інша проблема пов'язана з тим, що не виправдалися прогнози відносно збільшення обсягів мексикансь­ко-канадської торгівлі. Якщо питома вага США в експорті Канади в 2004 р. сягнула 64,3 %, а в імпорті — 89,4 %, то частка Мексики — відповідно 3,0 % та 6,3 %.

Таблиця 3

НАФТА: динаміка взаємної торгівлі, млрд дол.

Торгові партнери	1993 р.		2005 р.
	експорт	імпорт	експорт	імпорт
США - Канада	88,3 (100 %)	110,9 (100 %)	177,5 (201 %)	287,9 (259 %)
США — Мексика	45,9 (100 %)	39,9 (100 %)	118,4 (258 %)	170,2 (426 %)
Канада — Мексика	1,2 (100 %)	2,9 (100 %)	6,2 (516 %)	12,0 (414 %)

Першим серйозним випробуванням для НАФТА стала мексикансь­ка фінансова криза, що вибухнула в кінці 1994 — на початку 1995 р. Причина кризи — надмірні інвестиційні припливи ззовні. Певні успіхи економічного реформування в Мексиці породили ілюзію «безмежних можливостей» для зарубіжних інвесторів.

Криза була погашена безпрецедентними масштабами міжнародної до­помоги Мексиці, що перевищила 50 млрд дол. Значну частку цієї допомоги становила позика США.

«Америка для американців» — так корот­ко формулюється ця ідея.

Пізніше, у 1870 роки, політика панамериканізму трансформується в ідею «співробітництва країн Західної півкулі». Але в Латинській Америці монроїзм завжди розглядався як доктрина сили з боку США, що дамокловим мечем нависла над країнами регіону.

В листопаді 2005 р. в аргентинському курортному місті Мар-дель-Плата відбулася четверта зустріч глав держав і урядів 34-х країн Західної півкулі — Саміт Америк — 2005. Головне питання — знову ж таки майбутнє зони вільної торгівлі обох континентів. Однак від січня 2006 р. така зона не набрала чинності, на що покладав надію Прези­дент США Дж. Буш.