4. Світовий ринок технологій

4.1. Природа і основні поняття світового ринку технологій

Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих влас­тивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності лю­дини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, ^технологію процесів і технологію управління.

Високі технології — це технології, що грунтуються на принципово; нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу.

На початку 90-х років серед наукоємних та високотехнологічних галузей почали додатково виділяти так звані провідні наукоємні технології та технології високого рівня

На сьогодні у статистичній звітності країн ОЕСР галузі промисло­вості поділяються за показником наукоємності на чотири групи:

• високотехнологічні (high-technology industries) галузі повітряні й космічні літальні апарати; виробництво комп'ютерів та офісного устаткування; радіо-, телевізійне і комунікаційне обладнання; медичні, точні й оптичні інструменти; фармацевтична галузь;

• середньо-високотехнологічні (medium-high technology industries) галузі електричні машини й апарати;

моторні засоби пересування; хімікалії, за винятком фармацевтичних; залізничне і транспортне обладнання; машинобудування та обладнання;

• середньо-низькотехнологічні (medium-low technology industries) галузі очищені нафтопродукти і ядерне паливо;

гумові й пластмасові вироби; інші неметалічні мінеральні продукти; будівництво і відновлення суден; базові метали;

виготовлення металевих виробів, крім машинобудування і обладнання;

низькотехнологічні (low-technology industries) галузі виробництво і переробка; продукція з деревини і корку; целюлоза;

папір, паперові вироби, поліграфія; продовольчі продукти, напої, тютюн; \^^текстиль, текстильні вироби, шкіра і взуття.

Варто зазначити, що є й інша класифікація високотехнологічної продукції та високих технологій. У країнах ЄС для сфери міжнародної торгівлі розроблена класифікація 245 високотехнологічних продуктів, що складається з восьми груп:

автоматизовані верстати;

системи обробки інформації та телекомунікаційні системи;

електронні споживчі товари;

електронні компоненти;

продукція авіакосмічної промисловості;

електричні й електронні прилади та устаткування;

продукція хімічної промисловості.

Суб'єктами сучасного ринку технологій згідно з класифікацією, зап­ропонованою Є. Ростовим, виступають:

• на моно- та мікрорівні — університети та наукові заклади, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, на частку яких припадає 2/3 світо­вого обсягу «чистих» новацій;

• на мезорівні — ТНК і МНК, національні компанії та науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки), які є про­відними впроваджувачами-патентознавцями, що забезпечують ко­мерційну та виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інно­вацій;

• на макрорівні — держави і національні інноваційні системи, роль яких в еволюції сучасного світового ринку технологій є визначальною;

• на мегарівні — міждержавні утворення та інтеграційні союзи, які зо­середжують зусилля на окремих ключових напрямах НТП;

• на метарівні — міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед функцій яких особливо вирізняються технологічне сприяння країнам, що розвиваються, а також формування світового ринку

\ екологічно безпечних технологій.

Загалом міжнародний науково-технологічний обмін можна кла­сифікувати:

• за сферою поширення: міждержавний, міжрегіональний, регіональ­ний, між- і внутрішньогалузевий;

• за типом передання технологій: комерційний, некомерційний, вер­тикальний (між головною і дочірньою компаніями ТНК), горизон­тальний (між незалежними фірмами);

• за змістом технології, що передається (в матеріалізованому вигляді чи у вигляді інформаційного продукту).

Форми міжнародного науково-технологічного обміну, на нашу > думку, найбільш повно ілюструє рисунок 10.1.

Світовий ринок технологій як основа інтернаціоналізації науково-технологічної сфери