
- •Лекція 3. Ринкова основа світової економіки
- •Міжнародний ринок товарів та послуг
- •Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації
- •Міжнародна торгівля послугами
- •Ринок міжнародних інвестицій
- •Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •2.2. Сучасний стан та динаміка ринку інвестицій
- •2.3. Прямі іноземні інвестиції в економіку України
- •2.4. Портфельні інвестиції
- •2.4. Головні тенденції сучасного розвитку світового фондового ринку
- •3. Світовий фінансовий ринок
- •3.1. Поняття фінансового ринку
- •3.2. Функції фінансового ринку
- •3.3. Структура світового фінансового ринку
- •3.4. Види фінансових ринків
- •3.5. Види операцій на фінансових ринках
- •3.6. Глобалізація міжнародних фінансових ринків
- •4. Світовий ринок технологій
- •4.1. Природа і основні поняття світового ринку технологій
- •4.2. Сучасний стан та перспективи залучення України до глобальної науково-технологічної системи
- •5. Світовий ринок праці
- •5.1. Сутність та сучасна сегментація світового ринку праці
- •5.2. Напрями й форми інтеграції України у міжнародний ринок праці
4. Світовий ринок технологій
4.1. Природа і основні поняття світового ринку технологій
Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих властивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності людини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, ^технологію процесів і технологію управління.
Високі технології — це технології, що грунтуються на принципово; нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу.
На початку 90-х років серед наукоємних та високотехнологічних галузей почали додатково виділяти так звані провідні наукоємні технології та технології високого рівня
На сьогодні у статистичній звітності країн ОЕСР галузі промисловості поділяються за показником наукоємності на чотири групи:
• високотехнологічні (high-technology industries) галузі повітряні й космічні літальні апарати; виробництво комп'ютерів та офісного устаткування; радіо-, телевізійне і комунікаційне обладнання; медичні, точні й оптичні інструменти; фармацевтична галузь;
• середньо-високотехнологічні (medium-high technology industries) галузі електричні машини й апарати;
моторні засоби пересування; хімікалії, за винятком фармацевтичних; залізничне і транспортне обладнання; машинобудування та обладнання;
• середньо-низькотехнологічні (medium-low technology industries) галузі очищені нафтопродукти і ядерне паливо;
гумові й пластмасові вироби; інші неметалічні мінеральні продукти; будівництво і відновлення суден; базові метали;
виготовлення металевих виробів, крім машинобудування і обладнання;
низькотехнологічні (low-technology industries) галузі виробництво і переробка; продукція з деревини і корку; целюлоза;
папір, паперові вироби, поліграфія; продовольчі продукти, напої, тютюн; \^^текстиль, текстильні вироби, шкіра і взуття.
Варто зазначити, що є й інша класифікація високотехнологічної продукції та високих технологій. У країнах ЄС для сфери міжнародної торгівлі розроблена класифікація 245 високотехнологічних продуктів, що складається з восьми груп:
автоматизовані верстати;
системи обробки інформації та телекомунікаційні системи;
електронні споживчі товари;
електронні компоненти;
продукція авіакосмічної промисловості;
електричні й електронні прилади та устаткування;
продукція хімічної промисловості.
Суб'єктами сучасного ринку технологій згідно з класифікацією, запропонованою Є. Ростовим, виступають:
• на моно- та мікрорівні — університети та наукові заклади, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, на частку яких припадає 2/3 світового обсягу «чистих» новацій;
• на мезорівні — ТНК і МНК, національні компанії та науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки), які є провідними впроваджувачами-патентознавцями, що забезпечують комерційну та виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інновацій;
• на макрорівні — держави і національні інноваційні системи, роль яких в еволюції сучасного світового ринку технологій є визначальною;
• на мегарівні — міждержавні утворення та інтеграційні союзи, які зосереджують зусилля на окремих ключових напрямах НТП;
• на метарівні — міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед функцій яких особливо вирізняються технологічне сприяння країнам, що розвиваються, а також формування світового ринку
\ екологічно безпечних технологій.
Загалом міжнародний науково-технологічний обмін можна класифікувати:
• за сферою поширення: міждержавний, міжрегіональний, регіональний, між- і внутрішньогалузевий;
• за типом передання технологій: комерційний, некомерційний, вертикальний (між головною і дочірньою компаніями ТНК), горизонтальний (між незалежними фірмами);
• за змістом технології, що передається (в матеріалізованому вигляді чи у вигляді інформаційного продукту).
Форми міжнародного науково-технологічного обміну, на нашу > думку, найбільш повно ілюструє рисунок 10.1.
Світовий ринок технологій як основа інтернаціоналізації науково-технологічної сфери