3.4. Види фінансових ринків

Фінансові ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).

У Міжнародні фінансові ринки обслуговують рух грошових потоків опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів..

Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому І та Близькому Сході, у Південно-Східній Азії (Лондон, Нью-Йорк Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур і т. д.)

Поряд зі світовими центрами торгівлі фінансовими активами діють регіональні фінансові ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції/ країн Західної Європи.

Національний (місцевий) фінансовий ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території певної країни.

Національні фінансові ринки забезпечують рух коштів усередині/ (країни та здійснюють зв'язок зі світовими фінансовими центрами.

Фінансовий ринок існує ще у двох формах: організованій та неор­ганізованій. Організований ринок функціонує за визначеними правила­ми, встановленими банками та біржами. Неорганізований ринок являє собою сферу обігу фінансових активів (тобто їх купівлю-продаж) через інші канали — брокерів, інвестиційні компанії, інвестиційні магазини

Організованим ринком є біржовий ринок. Біржа — це, як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в отриманні прибутку, а в організації торгів фінансовими активами та у мобілізації тимчасово вільних коштів.

Для багатьох фінансових активів (цінні папери усіх видів, капітал") нерухомість) існує дві форми розміщення: первинна реалізація і вто­ринний продаж. Тому розрізняють первинний і вторинний ринки. На, первинному ринку здійснюється первинне розміщення щойно випу­щених в обіг фінансових активів. На вторинному ринку перебувають ц обігу раніше випущені фінансові активи.

За спеціалізацією фінансові ринки можна підрозділити на:

• ринки процентових ставок на іноземні валюти;

• ринки конверсійних операцій;

• ринки окремих розрахункових одиниць. За видами операцій:

• спот-ринки;

• форвард-ринки;

• ф'ючерсні ринки;

• своп-ринки.

3.5. Види операцій на фінансових ринках

Рух фінансових потоків на фінансових ринках відбувається у вигляді:

• валютних операцій;

• кредитного і розрахункового обслуговування придбання та продажу товарів і послуг;

• закордонного інвестування;

• операцій із цінними паперами;

• перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються;

• внесків у міжнародні організації.

3.6. Глобалізація міжнародних фінансових ринків

Поняття глобалізації у власне економічному трактуванні точніше за все варто віднести до процесу нагромадження структурних зрушень і поетапного формування органічно цілісного і взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно переплетені та безупинно зміцнюються фінансово-економічними, виробничо-технічними, інфор­маційними та іншими зв’язками.

Сферами економічної глобалізації виступають:

• міжнародна торгівля товарами, послугами, технологіями;

• міжнародний рух факторів виробництва: прямі інвестиції в основний капітал, носіями яких виступають ТНК; робоча сила (праця), що набуває дедалі більш інтернаціонального характеру. У сукупності, поєднуючись із фінансовими потоками, вони утворюють міжнародне виробництво;

• міжнародні фінансові операції: валютні операції; позики і кредити; цінні папери (акції, облігації та інші боргові зобов'язання).

Глобалізація фінансових відносин (фінансова глобалізація) як складова загальноекономічного глобалізаційного процесу являє собою процес руху до світового економічного та фінансового простору, що зумовлює зниження державних бар'єрів на шляху потоків капіталу і фінансових послуг, зрос­тання ролі наднаціональних фінансових інституцій у регулюванні як світової, так і національної економіки окремих країн.

Основними чинниками глобалізації світових фінансів є, по-перше, інтернаціоналізація господарського життя, по-друге, поширення нау­ково-технічних досягнень, по-третє, лібералізація міжнародних валют­но-кредитних відносин та фінансових ринків, по-четверте, зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу.

Глобалізація фінансових ринків — це найскладніший і найбільш просунутий у плані інтернаціоналізації процес, який є наслідком пог­либлення фінансових зв'язків країн, лібералізації інвестиційних по­токів, створення транснаціональних фінансових груп. За темпами при­росту обсяг позик на міжнародному ринку капіталу в попередні 10—15 років перевищив на 60 % обсяг зовнішньої торгівлі та на 130 % — ва ловий світовий продукт.