Лекція2. Світова економічна система на початку III тисячоліття

2.1. Формування економічної єдності світу

Генеза економічної єдності світу охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрній, індустріальній та постіндустріальній (ноосферно-космічній). На ниніш­ньому етапі формується економічний базис єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвітньоісторичного процесу створю­ються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Глобальний синтез, який поширюється на всю планету, веде до утворення світової економічної спільноти, цілісної господарської міжнародної структури. Серед чинників, що формують економічну єдність світу, треба також зазначити інтер­націоналізацію виробництва та обігу, міжнародну господарську інте­грацію, науково-технологічну революцію, необхідність спільного розв'язання глобальних проблем людства тощо.

2.2. Поглиблення інтернаціоналізації господарства

Інтернаціоналізація господарського життя не що інше, як поступо­вий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у межах світового господарства.

Можна виділити три головні етапи розвитку інтернаціоналізації господарського життя. На першому етапі (приблизно кінець XVIII — кінець XIX ст.) інтернаціоналізація виробництва грунтувалася пере­важно на взаємодії національних господарств завдяки простій коопе­рації.

На другому етапі (кінець XIX — середина XX ст.) інтернаціо­налізація виробництва переходить в іншу стадію, що пов'язана з роз­витком складної кооперації. Характерною ознакою складної кооперації є те, що вона грунтується на міжнародному поділі праці, який стає визначальним чинником поглиблення інтернаціоналізації господарсь­кого життя та формування світового господарства.

На третьому (нинішньому) етапі, що розпочався від середини XX ст., інтернаціоналізація виробництва набуває комплексного характеру, тоб­то охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином вона поши­рюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та неви­робничої сфер. Саме завдяки інтернаціоналізації здійснюються головні умови збалансованого економічного розвитку.

Існують різні показники, що визначають якісні та кількісні аспек­ти інтернаціоналізації господарського життя. Це, зокрема, рівень між­народної спеціалізації та кооперування виробництва, обсяги міжнарод­ної інвестиційної діяльності, обороту фінансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграція робочої сили тощо.

2.3. Технологічний поступ та розвиток міжнародних виробничих систем

Науково-технологічна революція вносить кардинальні зміни в сис­тему сучасного виробництва. Найголовніші процеси пов'язані з широ­кою інтелектуалізацією виробництва, його дематеріалізацією, мініатю­ризацією. Інтелектуалізація означає, що на даному етапі суттєво зрос­тають вимоги до живого чинника виробництва — робочої сили, її про­фесійно-кваліфікаційного рівня. Витрати на наукову, інженерну пра­цю сягають нині 2/3 загальних витрат на виробництво товарів.

Дематеріалізація виробництва, його комп'ютеризація та інформа­тизація пов'язані зі зміною моделі економічного розвитку, з переходом від екстенсивного до інтенсивного типу господарського зростання. Економіка «полегшується», зменшуються питомі витрати сировини, матеріалів, енергії, інших ресурсів на виготовлення одиниці продукції, тобто поліпшуються показники її трудо-, фондо-, енерго-, ма­теріалоємності.

Сучасне обличчя міжнародних виробничих систем, їхня організація не в останню чергу визначаються такими процесами, як електронізація, роботизація, комп 'ютеризація виробництва, впровадження біотехнології.

Всебічне застосування комп'ютерної техніки, мікропроцесорів, біо­технології, лазерної техніки, порошкової металургії, мембранної та на-нотехнології, виробів із кераміки, матеріалів із заданими властивостя­ми, елементів космічного виробництва — все це свідчить про початок нової ери суспільно-економічного розвитку — ноосферно-космічної світової цивілізації.

Новий тип факторів виробництва, що формуються як всесвітні, на­зивають біотехнотронними. Саме вони становлять ядро економічної єдності світу, складають майбутню структуру світового господарства. Домінуючою основою ноосферного типу виробництва стане творчо-інтелектуальна діяльність людини, перенесення акценту з використан­ня переважно м'язової енергії до широкого залучення інтелекту, психічної енергії.