1.4. Зарубіжний досвід у забезпеченні безпеки підприємства (фірми)

На механізм забезпечення безпеки фірми вочевидь вплива­ють економічні, соціальні, організаційні і правові чинники. Кожна країна, а відтак кожен її суб’єкт бізнесу має свої особли­вості у правовому врегулюванні й організаційному забезпеченні особистої безпеки. Враховуючи недостатність нормативно-пра­вового, наукового та навчально-методичного забезпечення у формуванні та забезпеченні безпеки вітчизняного бізнесу, варто вдатися до вивчення досвіду розвинутих зарубіжних країн у даній сфері.

Сполучені Штати Америки. Специфіка соціально-еконо­мічних відносин у США пояснюється ринковою розвиненістю та особливим статусом непорушного права приватної власності. Головна увага діяльності державних правоохоронних органів та громадських і приватних охоронно-детективних агентств спрямована на реалізацію законодавчо закріпленої програми профілактики і протидії широкому спектру зловживань у сфе­рі бізнесу. Така співпраця органів держави з недержавними інституціями має вже тривалий характер та високу результа­тивність, завдяки чому зміст вищезгаданих програм щодо про­тидії злочинних проявів у сфері бізнесу виявляється в його стабільності та мінімізації втрат.

Як зазначає О. В. Крисін, особливість законодавчого закріп­лення діяльності недержавних правоохоронних організацій США полягає у тому, що ця країна й досі не має єдиного феде­рального закону про приватну детективну й охоронну діяль­ність. Близько в сорока з п’ятдесяти штатів для здійснення охоронно-пошукових функцій потрібна ліцензія, яка видається владою даного штату у формі дозволу на офіційне здійснення охоронно-пошукової діяльності в бізнесі. При цьому всі класи ліцензії видає спеціалізована Державна комісія, яка оцінює в рамках установи відповідність особистісних якостей і профе­сійної підготовки претендента кваліфікаційним вимогам.

А тому саме цим можна пояснити зростання кількості суб’єктів бізнесу країни, що воліють встановити партнерські угоди з відповідними охоронно-детективними агентствами, витрачаючи при цьому значні кошти, що за підрахунками спе­ціалістів, уже перевищують 6 млрд дол. США. Користування охоронними послугами щодо внутрішніх приміщень поступово витісняє укладання договорів зі страховими компаніями, які виплачують компенсацію за збитки від дрібних крадіжок, що їх вчиняють співробітники фірм, особливо у торгівельній сфері. Це пояснюється меншою затратністю й оперативністю діяльності власної або ж найнятої служби безпеки, адже стра­хова компанія не надає охоронної послуги, а лише компенсує втрати від нанесених збитків. І саме тому понад 11 млрд дол. США керівники фірм витрачають на охорону внутрішніх приміщень своїх офісів, виробничих, торгівельних та інших приміщень.

Однак не варто забувати й про державні органи правопоряд­ку, адже в разі легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, вчинення розбоїв, грабежів, зломів приміщень фірми суб’єкти бізнесу звісно звертаються саме до них. В такому разі об’єктом правопорушення виступають публічні суспільні відносини, а відтак саме держава, і притому більшою мірою, має докласти зусиль для відновлення порушених норм права. Водночас, коли йдеться про економічні правопорушення такого характеру, як-то: крадіжки вантажів, документів; під­робка кредитних карток, платіжних документів; хабарництво, фінансові махінації; комп’ютерні злочини; крадіжки, вчинені співробітниками фірм, підприємці звертаються до недержав­них інституцій в силу незначних обсягів понесених втрат, бюрократичності судових процесів, а також їх довгої, зазви­чай, тривалості.

Причиною відмови керівників фірм від допомоги держав­них правоохоронних органів є також їх небажання розголошу­вати через слідство інформацію про злочин, що може завдати шкоди бізнесовому іміджу даної фірми. Особливо характерним це є для установ банківської системи, де інформацію про право­порушення, як правило, замовчують, а втрати покривають прибутком фірми. Небажаним є також витік інформації про правопорушення до засобів масової інформації, конкурентів, контролюючих державних органів. Усі ці моменти спонукають понад 70% американських підприємців звертатися за допомо­гою до відповідних охоронно-детективних агентств.

Не менш важливою особливістю американського бізнесу є врахування психологічного моменту, який передбачає за­звичай безконфліктне звільнення працівника – порушника інтересів фірми, причому з обов’язковим інформуванням широкого кола підприємців про протиправну поведінку тако­го гope-працівника, що за умови обов’язкового надання ним рекомендаційного листа від попереднього працедавця новому працедавцю породжує складність при подальшому праце­влаштуванні.

До певної міри співпраця з відповідними охоронно-детек­тивними агентствами дає змогу керівникам фірм самостійно визначати: рівень такої співпраці; тривалість і обсяг робіт; об’єкти, що підлягають охороні, способи спостереження за ними; особливі умови виконання домовленостей (конфіденційність, терміновість, обсяг послуг, що надаються та плата за них). Тобто керівник фірми самостійно зазвичай двосторонньо визначає про­цедури накопичення, зберігання, використання та подальшого знищення комерційної, ділової та іншої інформації, що може висвітлити чи розголосити фінансове, боргове чи інше становище фірми.

Як уже зазначалось, успішні суб’єкти бізнесу, співпрацю­ючи з найнятими охоронно-детективними агентствами, з метою мінімізації господарських ризиків можуть створювати власні служби безпеки. Більше того, у США характерною при ство­ренні таких служб є участь працівників ФБР та ЦРУ, що дає змогу використовувати власну базу даних, досвід відбору пра­цівників до служби безпеки фірми та сформувати при них свої спеціалізовані відділи чи відділення, в яких, як правило, пра­цюють співробітники спеціальних служб в особі офіцерів без­пеки. У такий спосіб держава не втручаючись у виробничо-гос­подарський процес фірми, намагається не допустити або ж мінімізувати потенційні втрати суб’єкта бізнесу. Означена ситуація характерна і для банківської системи України, де у штаті служби безпеки комерційного банку перебуває офіцер-оперативник Управління по боротьбі з організованою злочинністю, завдяки чому керівництву банку значно легше проводити свою кредитну політику, оскільки кожного потенційного позичаль­ника кредиту перевіряють через систему бази даних спецпідрозділу. Водночас офіцер безпеки спрощує механізм отримання та вивчення банківських документів у разі проведення відпо­відних перевірок із боку правоохоронців.

На думку російських вчених, заслуговує уваги досвід аме­риканців щодо створення у США широкомасштабної системи колективної безпеки американського бізнесу, що запроваджуєть­ся з початку 90-х pp. У її рамках Державний департамент і понад 500 корпорацій США регулярно обмінюються інформацією з найгостріших питань загроз підприємницькій діяльності з ме­тою захисту американських громадян.

У рамках програми здійснюється інформаційний обмін че­рез систему «електронного бюлетеня», що містить інформацію про обстановку, попередження про можливі загрози для життя і власності американців, які працюють в 190 країнах, а також специфічну інформацію. Джерелом інформації при цьому є зве­дення зарубіжних представництв, повідомлення ЗМІ, доповіді, довідки і коментарі розкиданих по всьому світу американ­ських агентств, контор, магазинів, що належать таким багато­національним корпораціям, як American Air Lines, Procter and Gamble, Bank of America, McDonald’s, IBM тощо, котрі стали, по суті, «очима й вухами» системи колективної безпеки амери­канського бізнесу.

Великобританія. Беручи до уваги схожість соціальної, пра­вової й економічної систем Великобританії та США, цілком закономірним є схожість забезпечення безпеки бізнесу в цих країнах. Так, аби не допустити розголосу про відповідні право­порушення з боку працівників фірми або ж банку, що може завдати їм удару по репутації та іміджу, керівництво свідомо йде на їх втаємничення від державних правоохоронців та гро­мадськості. Саме тому перелік правопорушень, зазвичай еко­номічних, такий: шахрайство, злочини у комп’ютерній сфері, крадіжка інформації, – розслідують співробітники власних служб безпеки і, відповідно, перебувають поза увагою право­охоронців і громадськості.

Кожному з нас із дитинства відомий досвід функціонування приватних охоронно-детективних агентств Великобританії (герої-детективи Шерлок Холмс і доктор Ватсон), які мають свій особливий характер роботи, методи і засоби досягнення відпо­відних результатів. Зокрема, саме приватні агентства почасту виконують той перелік специфічних завдань, що їх ставлять суб’єкти, бізнесу за які не беруться правоохоронні органи дер­жави в силу їх досить приватного або ж законом не визначеного характеру. Більшою мірою це стосується приватних розшукових агентств, які обслуговують, окрім суб’єктів підприємництва, й осіб щодо їх приватного життя. Цікаво зауважити, що кіль­кість таких агентств постійно зростає, позаяк зростає попит на такі послуги з боку як бізнесменів, так і приватних осіб.

Разом із тим у Великобританії стосовно питання реєстрації приватних детективів взагалі відсутні будь-які нормативні акти, що вимагають обов’язкової реєстрації приватних детективів. Із двох тисяч детективів лише триста зареєстровані як члени Інституту професійних слідчих (Institute of Professional Investigators), розташованого у м. Блекберн.

Упродовж 90-х років уряд неодноразово ставив питання про потребу введення такої реєстрації з обов’язковою спеціальною перевіркою детективів за обліком поліції. Адже ніде незареєстрований приватний детектив, без усякої ліцензії (дозволу) може застосовувати на свій розсуд доволі широкий арсенал опе­ративної техніки, вести спостереження за будь-якою особою, фотографувати об’єкт нагляду в усіх громадських місцях. Для нього доступна також криміналістична лабораторія поліції Лондона. Власне тому Інститутом підготовки працівників слід­чих органів Великобританії разом із парламентом підготовле­но законопроект про обов’язкову реєстрацію кваліфікованих приватних детективів. Особам, які у процесі відповідної пере­вірки і тестових процедур не зможуть пройти державну реєст­рацію, буде в майбутньому заборонено працювати і пропонува­ти свої послуги в ролі приватного детектива. Порушників цього закону очікують штрафні санкції у досить великих роз­мірах.

Загалом керівники фірм ставлять перед фахівцями приват­них охоронно-детективних агентств доволі складні завдання, які передбачають приватні розслідування правопорушень, пов’язані з комп’ютерними системами і шахрайством; забез­печення перевірки і безпеки службових приміщень, автотранс­порту, домашнього житла; виявлення підслуховуючої техніки у цих приміщеннях; організацію особистої охорони керівницт­ва, окремих клієнтів та працівників фірм.

Значного досвіду набуто у Великобританії у сфері безпеки вантажних і пасажирських перевезень, завдяки якому транс­портні компанії об’єднані розробленням спільних заходів протидії щодо нападів на інкасаторів, аварій, а також заходів відстежування на маршрутах перевезення цінностей тощо. Однією з головних вимог забезпечення безпеки перевезень британці називають дотримання підвищених вимог щодо транспортних засобів: йдеться про куленепробивний, протиударний пожежо-стійкий характер означених транспортних засобів; виготовлення їх із надміцних матеріалів; обладнання сучасними засобами радіозв’язку, спецсигналами, надійними внутрішніми засува­ми, автоматичними замками та іншими засобами, що підвищу­ють безпеку особи та транспорту. Крім того, сучасні спеціальні транспортні засоби обладнані приладами контролю (відеозасобами) за роботою як самого транспортного засобу, так і облад­нання, яким його укомплектовано, що дає змогу потім проана­лізувати дії персоналу та роботу спеціального обладнання.

Досвідом Великобританії, що може бути використаний вітчизняними бізнесменами, є формування системи профілак­тичних заходів за формування та діяльності служб безпеки суб’єктів підприємництва. Вказана система включає в себе як окремі, так і загальні профілактичні заходи. Змістом окремих заходів є вплив на конкретних працівників фірми з боку фахівців-психологів, задля недопущення ними протиправної діяль­ності або інших дій, що підривають безпеку фірми. Цілком логічно, що таку профілактичну роботу виконують не з усіма працівниками фірми, а лише з тими, від яких можна очікува­ти певне порушення, або з тими, які вже його вчинили, і це мо­же призвести до втрати майна чи завдати шкоди іміджу фірми.

Проведення такої складної профілактичної роботи неможли­ве без поінформованості керівництва фірми чи її служби безпеки про ймовірність чи вчинення певних правопорушень. І британці в цьому напрямі пішли досить далеко, адже фірми щороку виді­ляють значні кошти інформаторам за надану інформацію про вчинені чи про такі, що готуються, правопорушення.

Щодо системи загальної профілактики, то її основу станов­лять політичні, економічні, правові та ідеологічні заходи впливу на всіх без винятку працівників та клієнтів фірми. Названа сис­тема включає в себе й вищерозглянуті окремі заходи, оскільки виступає макрорівнем загальної системи безпеки фірми.

Німеччина. Специфіка ментальності німецького народу не могла не позначитися на особливостях забезпечення безпеки бізнесу в Німеччині. Приватний охоронно-детективний ринок у Німеччині представлений широким колом його учасників, що у змозі надати бізнесменам якісні послуги у сфері безпеки. Разом із тим, на відміну від інших європейських країн, у Німеччи­ні проглядається висока зацікавленість держави у стабільності вітчизняного бізнесу. Так, урядом Німеччини створені націо­нальні спецслужби для контролю за ситуацією на економічно важливих об’єктах країни. Як протидію впливу іноземних спецслужб, німці створюють на національному рівні контррозвідувальні підрозділи, які у взаємодії з приватними охоронно-де­тективними агентствами виконують функції безпеки як щодо фірми, так і щодо її керівництва й окремих працівників і клієн­тів. У зв’язку з цим на приватні агентства інколи покладають обов’язки здійснення окремих заходів оперативно-розшукової діяльності, що в умовах законодавства України категорично заборонено. Головним чином це отримання оперативно-значущої інформації про вчинені чи ті, що плануються, правопорушення як на фірмі, так і на загальнодержавному рівні. Причому насе­лення Німеччини своїм громадянським обов’язком вважає поінформувати відповідні органи про правопорушення, що стали їм відомі, і отримують за це належну грошову чи іншу винаго­роду, сума якої може перевищувати понад 100 тис. євро.

Особлива увага як приватних детективних агентств, так і дер­жавних спецслужб приділяється до створюваних на території країни спільних підприємств, тобто вливання в німецьку еко­номіку іноземного капіталу. Німців з їх ліберальним господар­ським законодавством турбує думка, з якою приїхали до них іноземці, в який спосіб вони будуть здійснювати свій бізнес. Особливе занепокоєння викликає в німців інформація про наявність на фірмі співробітників чи агентів спецслужб, що є, зрештою, підставою для їх виселення за межі країни, а також припинення діяльності або ліквідації такої фірми.

Власне тому співробітники спецслужб і детективних агентств здійснюють постійний моніторинг ситуації на спіль­них підприємствах і вивчають поведінку іноземних громадян щодо дотримання ними вимог закону та інтересів бізнесу. Для цього на спільних підприємствах укладають спеціальні домов­леності з керівництвом та працівниками фірми, яких вони повинні дотримуватись упродовж усього періоду функціону­вання фірми. Серйозну допомогу агентствам і спецслужбам надають й інші державні органи – це розвідувальні служби ФРН, карної поліції, митної служби, прикордонних військ та органів місцевого самоврядування земель та округів.

Таке серйозне ставлення держави до системи забезпечення безпеки бізнесу в Німеччині не могло не позначитися на проце­дурі державної реєстрації приватних охоронно-детективних агентств. До них ставлять достатньо суворі вимоги щодо фінан­сових, технічних чи професійних можливостей, критерії яких закріплені директивами урядових органів окремих земель ФРН. Більше того, отримання дозволу на реєстрацію приватного агентства не позбавляє обов’язку підприємця отримати дозвіл на укладання контрактів із замовниками, що дає можливість державі контролювати систему оподаткування та недопущен­ня чи зниження рівня загроз і небезпек бізнесу.

Не менш важливої уваги заслуговує питання недопущення витоку та розголошення відомостей, що становлять зміст комер­ційної чи виробничої (технологічної) таємниці, не зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого поняття «таємниця». Чинне законодавство Німеччини збереження та нерозголошення таємниці ставить в обов’язок кожної особи, якій вона стала відо­мою в силу її службового становища чи трудових відносин. З та­кими працівниками, зокрема в банківській сфері, укладають відповідні угоди про нерозголошення подібних відомостей, за що, до речі, як і в Україні, передбачено юридичну відповідальність.

Франція. Донедавна Франція особливо не вирізнялася з-по­між інших європейських країн щодо формування системи безпеки бізнесу, хоча в останні роки власники промислово-торгівельних та фінансово-кредитних установ почали посилювати формування системи безпеки через створення власних або за­лучення підприємницьких детективно-охоронних агентств. Користування послугами приватних служб безпеки стало ха­рактерним і для інших осіб, зокрема представників страхового ринку, нотаріату, адвокатури, освітніх закладів тощо.

Для Франції особливим є комплектування штату приватних агентств особами з числа громадян Франції або ж Євросоюзу, що унеможливлює здійснення розвідувальних заходів пред­ставниками інших країн. Широко залучають до роботи в агентст­ва колишніх поліцейських, однак для цього вони мають отрима­ти письмовий дозвіл від міністра внутрішніх справ, завдяки чому стає можливим здійснити кадровий відбір, не допустивши при цьому колишніх поліцейських, які звільнені за компро­метуючими підставами. Однак в умовах українських реалій цей захід міг би спровокувати корупційні діяння у чиновників апарату міністра, адже дозвіл керівника спеціального відомст­ва носить швидше за все формальний вигляд.

Останнім часом у Франції намітилася серйозна тенденція до переходу поліцейських на роботу в детективно-охоронні агентства, чому керівництво міністерства намагається актив­но протистояти. Однак це є закономірним процесом, адже ро­бота в агентстві позбавлена для колишнього поліцейського ба­гатьох формальностей, жорстких правових меж діяльності, свободи вибору методів роботи, а головне – добре матеріально заохочується.

Фахівці приватних агентств, співпрацюючи з державними правоохоронцями, спрямовують свої зусилля на боротьбу зі зло­вживаннями торговою маркою, виявлення фактів недобросовісної конкуренції, на промислове шпигунство та контршпигунство, а також заходи безпеки в банківській системі.

Тим часом на спеціалістів служб безпеки покладено про­ведення таких заходів, як режимні заходи із жорсткого контро­лю за комерційною і технічною документацією, що передається вітчизняними фірмами іноземним фахівцям; перевірка та від­бір персоналу, що приймається на роботу, збирання відомостей про родинні, дружні та інші зв’язки працівників, контроль за звільненим персоналом, особливо, якщо вони мали доступ до конфіденційних відомостей; заходи щодо захисту банківських установ у зв’язку зі зростанням випадків озброєних пограбу­вань і нападів із застосуванням зброї на персонал ощадних кас, інженерно-технічні роботи з установленням сигнально-тривожних систем.

Доцільно звернути увагу на досвід Франції у сфері безпеки персональних комп’ютерів і боротьби з комп’ютерною злочин­ністю. Тут в інформаційній сфері діють десятки правових актів, які детально регулюють статус суб’єктів інформаційної діяль­ності, режим інформаційного обміну і підключення до загальних інформаційних систем, автоматизованих банків даних. Най­більш повним за змістом можна вважати Закон Франції «Про інформатику, досьє і свободи» від 6 січня 1978 р. Основні його положеннями є такими:

• закріплені принципи і визначення; інформацією осо­бистого характеру вважаються відомості, що дають змогу в будь-якій формі, прямо чи опосередковано ідентифікувати фізичну особу, до якої ці відомості мають стосунок, виявити чи здійснюється ця обробка даних фізичною або юридичною особою;

• інформатика має стояти на службі кожного громадяни­на, а її розвиток здійснюватись у рамках міжнародної співпраці; вона не повинна завдавати шкоди ані людській особистості, ні правам людини, ні приватному життю, ні індивідуальним чи громадянським свободам;

• національна комісія інформатики і свобод стежить за тим, аби автоматизована обробка інформації особистого харак­теру, державна чи приватна, здійснювалася відповідно до положень даного закону.

Зважаючи на вищевикладене, працівники служб безпеки про­водять моніторинг міри ризику інформаційної діяльності насам­перед там, де існує небезпека несанкціонованого проникнення в масиви даних ЕОМ державних та приватних фірм; визначен­ня та перевірку осіб, що мають можливість такого доступу, об’єкти їх впливу і використовувані при цьому методи, а також розробляють способи протидії та мінімізації широкого спектру загроз і небезпек французькому бізнесу.

Російська Федерація. Досвід наших північних сусідів також є корисним для вітчизняних підприємців, оскільки російське законодавство у сфері забезпечення безпеки бізнесу є значно прогресивнішим. Це, здебільшого, пояснюється прийнятим Законом РФ «Про приватно-детективну та охоронну діяльність» від 11 березня 1992 p., що визначає правову основу недержавної правоохоронної діяльності. А таку російський законодавець визначає як надання на договірній основі послуг фізичним і юридичним особам підприємствами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) органів внутрішніх справ, із метою захисту законних прав та інтересів своїх клієнтів.

Названий закон визначає правовий статус та вимоги до осіб, які займаються приватною детективно-охоронною діяль­ністю, а саме:

• на таких осіб не поширюється дія законів, що визнача­ють правовий статус працівників правоохоронних органів;

• такі громадяни не мають права здійснювати будь-які оперативно-розшукові заходи, віднесені законом до виключної компетенції органів дізнання;

• приватним детективам і охоронцям не дозволяється поєднувати свою діяльність з державною службою або з ви­борною посадою у громадських об’єднаннях, за яку він отри­мує платню.

Законом передбачено такі напрями розшукової діяльності:

• збирання відомостей з цивільних справ на договірній ос­нові з учасниками процесу;

• вивчення ринку, збирання інформації для ділових пере­говорів, виявлення неплатоспроможних чи ненадійних діло­вих партнерів;

• встановлення обставин неправомірного використання в підприємницькій діяльності фірмових знаків і назв, недобро­совісної конкуренції, а також розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю;

• з’ясування біографічних та інших, що характеризують особу, даних про окремих громадян (з їх письмового доз полу) при укладанні ними трудових чи інших контрактів;

• пошук безвісти зниклих громадян;

• пошук втраченого громадянами чи підприємствами, ус­тановами, організаціями майна;

• збирання відомостей з кримінальних справ на договірній основі з учасниками процесу.

Охоронні послуги, що їх передбачає російський законодавець, надають з метою:

• захисту життя і здоров’я громадян;

• охорони майна власників, у тому числі при його транспортуванні.

• проектування, монтажу й експлуатаційного обслугову­вання засобів охоронно-пожежної сигналізації;

• консультування і підготовки рекомендацій клієнтам із пи­тань правомірного захисту від протиправних посягань;

• забезпечення порядку в місцях проведення масових за­ходів.

Як бачимо, для приватних детективно-охоронних агентств та служб безпеки фірм високорозвинутих країн є характерною динаміка зростання переліку послуг, що їх надають суб’єкти цього ринку. Особливо затребуваними ці послуги є в торгівельно-економічній та фінансово-кредитній сферах, де завдяки високому професіоналізму персоналу цих агентств і служб, стає можливим впроваджувати сучасні методи збирання, обробки, накопичення та реалізації, здобутої у такий спосіб ін­формації.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що в розглянутих та в інших країнах, як правило, паралельно існують такі дві сис­теми забезпечення безпеки фірми:

– загальнодержавні системи захисту, які формують систе­му безпеки на національному рівні, причому їх компетенція поширюється як на державні установи та суб’єкти господарю­вання, так і на приватних суб’єктів підприємництва в межах чинного законодавства, більшою мірою через залучення під­приємців до вирішення питань безпеки держави;

– суб’єкти підприємництва (компанії, асоціації, концер­ни, корпорації) недержавної форми власності, які мають право створювати власні служби безпеки, або ж укладати з такими відповідні угоди про співпрацю, встановлювати власні системи режиму секретності і безпеки в інтересах забезпечення захисту комерційної таємниці, іншої важливої інформації, її носіїв, що належать їм на праві власності.

Поєднання зусиль вказаних систем забезпечення безпеки бізнесу, а загалом і держави може гарантувати функціональну стабільність бізнесу, уникнення банкрутства, відшкодування, хоча б частково, матеріальної шкоди, що її може бути заподія­но природними стихіями, недобросовісною конкуренцією, ко­мерційним та промисловим шпигунством, чи навмисними про­типравними діями зловмисників.

Розділ 2. ДЖЕРЕЛА ЗАГРОЗ І НЕБЕЗПЕК ФУНКЦІОНУВАННЮ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ)

2.1. Поняття загроз і небезпек

Формування ефективної системи безпеки фірми неможли­ве без розроблення заходів щодо виявлення, обліку і віднахо­дження способів недопущення, запобігання чи послаблення впливу основних загроз і небезпек на підприємницьке середови­ще. Беручи до уваги, що сфера підприємництва характеризуєть­ся потенційно існуючим комерційним ризиком, її суб’єкт, прий­маючи фінансово-господарські рішення, діє на свій страх і ризик, піддаючи свою фірму випробовуванням жорсткою конкуренцією та обставинами непередбачуваності ринкового середовища.

З огляду на це, успіх підприємця може настати за умови передбачення ним джерел і чинників комерційного ризику, за­гроз і небезпек для функціонування фірми, що їх містить рин­кове середовище.

Загрози і небезпеки для функціонування фірми – це сукуп­ність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим її інтересам. Реальні і потенційні загрози функціонуванню фірми, що випливають із внутрішніх і зовнішніх джерел небезпеки, визначає зміст діяльності щодо забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки. Водночас, на думку В. І. Ярочкіна, загрози і небезпеки для функціонування фірми – це реально або потенційно можливі дії чи умови навмисного чи випадкового (ненавмисного) порушення режиму функціону­вання фірми шляхом нанесення матеріальної (прямої чи непрямої) шкоди, що призвела до фінансових втрат, включаючи й упущену вигоду. При цьому варто враховувати, що поняття «загрози» і «небезпеки» є відносними, адже за певних обставин ці категорії можуть бути як негативні, так і позитивні, в остан­ньому випадку, коли вони сприяють отриманню позитивного результату, – йдеться, приміром, про добросовісну конкурен­цію, завдяки якій фірма досягла фінансового успіху.

Що стосується небезпеки, на думку В. І. Лукашина, – це ті умови й фактори, що криють у собі і за певних умов самі по собі чи в різноманітній сукупності виявляють ворожі наміри, шкідливі властивості, деструктивну природу. За своїм генезисом вони мають безпосередньо природне, техногенне і соціальне походження.

Саме тому основа організації, планування і функціонування системи забезпечення безпеки фірми полягає в аналізі концеп­ції загроз і небезпек, оцінюванні характеру реальних і потен­ційних внутрішніх і зовнішніх загроз, кризових ситуацій, не­сприятливих чинників у різних сферах діяльності фірми, що становлять небезпеку для її життєво важливих інтересів. Таке оцінювання загроз і небезпек є обов’язковим для всіх видів фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва при плануванні і прийнятті рішень на всіх рівнях у межах пов­новажень, закріплених чинним законодавством та внутріш­ньогосподарськими актами. Система реальних і потенційних загроз і небезпек не є статичною (постійною); такі загрози і небез­пеки можуть виникати і зникати, наростати і зменшуватися. При цьому, звичайно, буде змінюватися й їх значущість в забез­печенні безпеки.

Одним із важливих підходів до аналізу загроз і небезпек є вста­новлення своєрідної «шкали пріоритетів безпеки» і класифіка­ція та ранжування загроз і небезпек за відповідним рівнем та ступенем тієї небезпеки, яку вони становлять.

Безпека функціонування фірми за наявності загроз і небезпек досягається через проведення єдиної державної політики у сфері фінансово-господарської діяльності, системи заходів економіч­ного, політичного, організаційного характеру, що адекватні небезпеці і загрозам життєво важливим інтересам фізичних та юридичних осіб. Для цього в Україні сформована і вдоскона­люється система правових норм, що регулюють відносини при забезпеченні безпеки, визначаються основні напрями діяль­ності органів державної влади й управління у даній сфері, фор­муються або ж трансформуються агентства із забезпечення безпеки, механізм контролю і нагляду за їх діяльністю.