159

ВСТУП

125-річчю Черченської середньої школи І-ІП ступенів, що відкрила мені дорогу в життя, присвячу ю...

В Україні в умовах розвитку ринкового середовища дедалі більшого значення набувають питання безпеки бізнесу, що є одним з обов’язкових чинників підтримання усталеності економічного та соціального розвитку країни, підвищення її обороноздатності, виключення або мінімізації ймовірності ви­никнення соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів, що загрожують безпеці держави.

Проведені в Україні процеси приватизації засвідчують, що в її економіці значний сектор відведено недержавним госпо­дарюючим суб’єктам – комерційним банкам, акціонерним товариствам, спільним підприємствам тощо, які пропонують споживачам широкий спектр товарів, робіт і послуг. Будучи порівняно новими структурами у вітчизняній економіці, вони здійснюють вагомий вплив на економіку держави, беруть участь, а зазвичай і продукують розвиток сучасних технологій, створюють робочі місця, збільшують податкові надходження до бюджетів країни тощо.

Трансформація економіки під впливом ринкових механіз­мів виділила як окрему самостійну функцію держави – забез­печення її економічної безпеки з позиції як інтересів особи і ко­лективу, так і складної сукупності національних інтересів. Зважаючи на це, можна пояснити закономірність зміни підхо­ду до поняття «безпека» в сучасних умовах, адже його зміст з площини, підпорядкованої раніше здебільшого державним інтересам, переходить у царину реальної економіки, торкаю­чись рівня суб’єктів підприємництва різних форм власності та виробничо-господарської спеціалізації. Власне тому станов­лення і розвиток вітчизняного підприємництва відбувається в умовах пошуку нових форм менеджменту та маркетингу, спричинених гострою потребою забезпечення безпеки бізнесу внаслідок загострення конкурентної боротьби за сировину, ри­нок збуту товарів, споживача.

Ситуація, що склалася в суспільстві та його економічній системі, спровокувала появу непередбачуваних небезпек і загроз народжуваному, ще незміцнілому і такому, що не має дос­пілу, підприємництву. Останнім часом помітно поширилися методи комерційного шпигунства, шантажу, несанкціонованого використання технічних засобів для «зняття» інформації про діяльність конкурентів, а наразі і рейдерства, що породжує со­ціальний резонанс. До того ж, ще діють й такі традиційні, дест­руктивні чинники, як розкрадання, шахрайство, корупція, криміналізація бізнесу, промислове шпигунство тощо.

Звичайно, будь-який бізнес чи виробничо-господарська дія­льність сумісні з комерційним ризиком, природа якого, як ві­домо, багатоаспектна. А відтак, непередбачуваність фінансо­во-господарської діяльності та її результатів може призвести не лише до небажаного результату, а й до непоправних збитків чи навіть повного банкрутства. Водночас щоденна практика приватних господарюючих суб’єктів засвідчує їх підвищену, порівняно з державними структурами, вразливість від проти­правних та інших дій з боку кримінальних структур й окремих осіб. Криміногенна обстановка, що існує у країні, поява та функціо­нування активно діючих структур економічної розвідки, по­всюдне застосування жорстких методів тиску на бізнесові структури визначають актуальність проблеми безпеки бізнесу сьогодні і на найближчу перспективу.

Усе викладене вимагає від підприємців, менеджерів різних рівнів знання теорії економічної безпеки, розуміння сутності без­пеки фірми, її системи та структури, об’єктів безпеки, основних небезпек і загроз, кількісних і якісних показників оцінювання рівня економічної безпеки, методів аналізу чинників ризику і, що досить важливо, основних напрямів забезпечення безпеки, а також уміння втілювати у практику теоретичні положення.

Без сумніву, забезпечення безпеки фірми має спиратися на чинні закони, маючи ефективну правову основу. Звичайно, можна наголошувати на недосконалості правового забезпечен­ня вітчизняної безпеки бізнесу, однак норми сучасного госпо­дарського, цивільного, трудового, банківського, кримінально­го, адміністративного та іншого законодавства дають достатні підстави для організації належного захисту інтересів підпри­ємців. Сьогодні можна говорити про минуле як практику залучен­ня керівниками фірм до забезпечення їх безпеки організованих угруповань (так звані «криши»), оскільки законодавством Украї­ни підприємцям надані широкі права на захист інформації від недобросовісних дій конкурентів, комерційного шпигунства та інших протиправних діянь.

На початковій стадії поки що перебуває розробка теорії економічної безпеки підприємництва, тоді як для успішного вирішення завдань щодо забезпечення безпеки бізнесу потріб­но мати чітке теоретичне уявлення про сутність його економіч­ної безпеки, середовище функціонування підприємництва, на підґрунті загальної теорії безпеки вибудувати алгоритм пове­дінки господарюючого суб’єкта, що забезпечить йому прий­няття таких заходів і рішень, які б не дали змоги перейти за критичну межу і втратити економічну незалежність. Однак лише поєднання зусиль персоналу фірми щодо забезпечення безпеки бізнесу, а загалом і держави, може гарантувати його функціональну стабільність, уникнення банкрутства, відшкодування, хоча б частково, матеріальних збитків, що їх може бути заподіяно природними стихіями, недобросовісною конку­ренцією, комерційним та промисловим шпигунством, чи нав­мисними протиправними діями правопорушників.

Зміст навчального посібника, враховуючи практичні потреби бізнесу у забезпеченні його безпеки, спрямований на формуван­ня та реалізацію майбутніми менеджерами економіко-правового профілю теоретичних знань щодо визначення економічних загроз фірмі, оцінювання ступеня її небезпеки, вміння обирати потрібні засоби захисту, знання принципів організації та функ­ціонування системи безпеки.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ)

1.1. Поняття безпеки підприємства (фірми)

Сучасна царина науки безпеки репрезентована доволі ши­роким переліком джерел наукової та навчально-методичної літератури, однак можна стверджувати про недостатність узагальнених досліджень цієї специфічної сфери суспільних від­носин, хоча потреба в них є вельми переконлива.

Більше того, з-поміж дослідників проблем безпеки бізнесу немає єдиної думки щодо питань комплексного, системного підходу до забезпечення безпеки суб’єктів економіки, механіз­мів і принципів створення та функціонування служб безпеки об’єктів, їх взаємодії поміж собою і з правоохоронними органами. Нерозуміння багатьма керівниками підприємницьких струк­тур змісту принципів забезпечення безпеки як одного з базових в економічній діяльності призводить до того, що наявні ресурси та резерви не використовують повною мірою, а саму проблему безпеки нерідко вважають другорядною.

Означена ситуація зумовлює потребу в якісно новому нау­ковому підході до розв’язання економічних й організаційних питань фінансово-господарської діяльності суб’єктів бізнесу всіх форм власності і типів господарювання.

Як зазначає відомий вітчизняний дослідник екосестейту Г. А. Пастернак-Таранушенко, початок розвитку науки про економічну безпеку був покладений розпадом системи управління, побудованої на приматі ідеологічних засад, якими послуговувались у так званому соціалістичному таборі та в ко­лишньому Радянському Союзі. Утім сам термін «безпека», що означав врівноважений стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки, почали використовувати ще в XII ст.

Щодо України, то таким початком можна умовно визначати проведення першої виставки українських лікеро-горілчаних ви­робів у Нюрнбергу 18-27 вересня 1991 р. Саме там уперше україн­ські товаровиробники зустріли опір з боку росіян, які вважали, що Україна не має права виставлятися самотужки і через те створювали чималі перепони, намагаючись принизити україн­ську виставку, відтягнути на себе покупців тощо. І тоді наші вчені розпочали наукові дослідження з питань економічної безпе­ки України.

Як і будь-яка молода наука, наука про економічну безпеку потребує розроблення поняттєвого апарату, визначення кон­цептуальних підходів, розроблення методів проектування раціо­нальних структур безпеки, формування, насамкінець, правової основи, у форматі якої буде і стабільним, і захищеним бізнес.

Складність проблем, які постали перед ученими і практиками, пояснюється як комплексним характером виробничо-господар­ської та фінансової діяльності суб’єктів підприємництва, так і від­сутністю до початку перебудовних процесів проведення наукових досліджень і публікацій про них. Винятки становили лише окремі праці, автори яких висвітлювали передусім діяльність західних розвідувальних і контррозвідувальних організацій проти Радян­ського Союзу і країн соціалістичного табору. Основний зміст цих публікацій був представлений окремими поглядами на організа­цію системи забезпечення безпеки в розвинутих капіталістичних країнах, підходи до організації та ведення економічного й про­мислового шпіонажу, витрати на таємні операції спецслужб.

З аналізу публікацій, що дотичні до проблем безпеки, мож­на припустити, що вперше спробував системно дослідити окремі аспекти безпеки В. А. Рубанов у своїй роботі «От культа секретности – к информационной культуре», зміст якої був при­свячений питанню економічної складової, яка реалізується через економічне оцінювання інтересів учасників власне процесу забезпечення безпеки на різних рівнях фінансово-господар­ської діяльності. При цьому дослідник економічну безпеку визначав як здатність національної економіки забезпечувати добробут нації та стабільність внутрішнього ринку незалежно від впливу зовнішніх чинників і внутрішніх причин.

Дещо інший аспект економічної безпеки містить енцикло­педичне видання нинішнього часу, розглядаючи її як створю­вані державою умови, гарантуючи, що народно-господарському комплексу країни не буде завдано непоправної шкоди від внутрішніх і зовнішніх економічних загроз.

Запропоновані вченими визначення економічної безпеки стали вихідною точкою у даній сфері досліджень, однак вони не розкрили змісту таких категорій, як «добробут нації», «стабільність внутрішнього ринку», «зовнішні чинники», «внутрішні причини» тощо.

Більш прогресивною у цьому плані стала публікація С. Глазьєва, в якій автор пропонує систему показників економічної безпеки, встановлює їх граничні значення, за співвідношенням граничних і фактичних значень цих показників формуються напрями розвитку економічної безпеки держави в цілому.

Багатоплановістю досліджень критеріїв, показників і гра­ничних значень економічної безпеки, стратегії її забезпечення на національному і регіональному рівнях відрізняється наукова праця інших вчених, в якій сутність економічної безпеки визначається як стан економіки й інститутів влади, при яких і забезпечується гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний потен­ціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Іншими словами, економічна безпека – це не лише захищеність національних інтересів, але й готовність і здат­ність інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економі­ки, підтримки соціально-політичної стабільності суспільства. При цьому автори виходять з того, що сутність економічної безпеки реалізується в системі критеріїв і показників.

Близькими до істини є і наукові погляди вітчизняних нау­ковців щодо питань економічної безпеки як головного чинника безпеки господарюючого суб’єкта.

На думку В. Шлемка та І. Бінька, економічна безпека це «такий стан економіки, що дозволяє зберегти стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особистості, сім’ї, держави».

Військовий вчений-економіст В. І. Мунтіян вважає, що «еко­номічна безпека – це загальнонаціональний комплекс захо­дів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім і зовніш­нім загрозам».

Водночас знаний вчений Г. А. Пастернак-Таранушенко еко­номічну безпеку розглядає як «стан держави, відповідно до якого вона забезпечена можливістю створення, розвитку умов для плідного життя і зростання добробуту її населення, перс­пективного розвитку в майбутньому...».

Дослідженню проблем забезпечення безпеки країни, як в ці­лому, так і її галузей присвятили свої роботи й ряд інших вітчизняних вчених, однак проведений аналіз літературних дже­рел дає змогу встановити, що всі визначення поняття «безпека» у прямому і непрямому значенні включають такі основні положення:

– наявність загроз, що поділяються, у свою чергу, на зов­нішні та внутрішні загрози;

• наявність життєво важливих інтересів об’єктів захисту;

• баланс інтересів між ними.

Первинним у зазначених визначеннях є саме наявність за­гроз. І це є природнім, адже якщо їх немає – від чого ж тоді захищатися? Другорядний аспект – наявність життєво важ­ливих інтересів, тобто тих інтересів, реалізація яких визначає саме існування об’єктів захисту, і без яких об’єкти перестають існувати як єдине ціле. Наприклад, для держави – це сувере­нітет і цілісність кордонів, економічне зростання; для підпри­ємства – ефективна поточна діяльність і стабільні тенденції розвитку.

Такі ж визначальні положення категорії «безпека» закла­дені й у Концепції економічної безпеки України (далі – Кон­цепції), яка визначає економічну безпеку країни як «...спроможність національної економіки забезпечити свій вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, та здатність Української держави до захисту національ­них економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз». Даний документ містить також визначення загроз національної безпеки України, розкрита їх сутність, розглянуті питання безпеки реального і фінансового секторів економіки, структурні і відтворювальні аспекти економічної безпеки і приведені ін­тегральні показники економічної безпеки України.

Цілком виправданим та логічним є розгляд у рамках поло­жень Концепції змісту категорії економічної безпеки підпри­ємства (фірми), його структури показників оцінювання. Дана категорія є складова економічної безпеки держави, а тому роз­глядається науковцями як один із елементів захисту націо­нальної економіки.

Поняття економічна безпека підприємства (фірми) увійшло в науково-побутовий лексикон через процес забезпечення умов збереження комерційної таємниці та інших секретів виробничо-господарської діяльності. Початок ринкових перетворень характеризувався зміною форм власності, виходом суб’єктів господарювання на зовнішній ринок, прагненням до максимального прибутку, виробництвом конкурентоспроможної продукції, використанням нових технологій, а відтак питання збереження комерційної таємниці в діяльності підприємства (фірми) набуло особливої актуальності. Кожен господарюючий суб’єкт намагався захистити свою комерційну таємницю, інте­лектуальну власність і загалом інформацію, як найбільш цінний товар. Таким чином інформація стала головним об’єктом забезпечення економічної безпеки підприємства.

Забезпечення економічної безпеки підприємства (фірми) формувалось у формі дворівневої системи захисту інформації. Перший рівень передбачав збереження секретів силами служ­би безпеки фірми, а другий – формування психологічної ат­мосфери «пильності і відповідальності» персоналу фірми з до­помогою так званих координаторів, яких призначали з числа осіб середньої керівної ланки і таких, що користувалися серед співробітників авторитетом. Збереження інформації є одним із важливих аспектів економічної безпеки фірми, але зведення проблем безпеки лише до захисту комерційної таємниці вигля­дає досить спрощеним варіантом вирішення такої проблеми. Очевидно, що настільки вузьке розуміння страждає надмірною «економністю» і не враховує всього спектра впливу зовнішньо­го середовища як основного джерела небезпек для діяльності фірми (підприємства).

Дещо пізніше взяв гору другий підхід до трактування поняття економічної безпеки фірми (підприємства). Різкий спад виробництва в цілому по країні, а головне – зміна економічних функцій держави, яка вже не виступає головним інвестором і споживачем продукції, примусили дещо ширше подивитися на проблему економічної безпеки підприємства. В основі цього погляду економічна безпека підприємства обумовлена впли­вом зовнішнього середовища, яке в умовах ринкової економіки постійно змінюється, ніколи не залишається стабільним, постій­ним або незмінним. Саме з позиції впливу зовнішнього середо­вища, захисту підприємств від її негативного впливу і розгля­дається зміст категорії економічної безпеки фірми (підприємства), у тому числі і в небагатьох поки що публікаціях вітчизняних вчених-економістів.

Формулюючи визначення поняття «економічна безпека» до­слідники закладали у його зміст такий стан підприємства, що забезпечував здатність протистояти несприятливим зовнішнім впливам. У зв’язку з тим, економічна безпека підприємства стала розглядатися значно ширше – як можливість забезпе­чення його стабільності в різноманітних умовах, у тому числі і в несприятливих, які виникають у зовнішньому середовищі незалежно від характеру його впливу на діяльність підприємст­ва, обсягу і характеру внутрішніх змін.

Такий зміст визначення економічної безпеки фірми (під­приємства) підтримали багато дослідників, розглядаючи її (безпеку) як захищеність діяльності підприємства (фірми) від негативного впливу зовнішнього середовища, а також як здат­ність швидко усунути різноваріантні загрози чи прилаштува­тися до існуючих умов, які не позначаються негативно на його діяльності.

На думку В. Забродського, економічна безпека – це кіль­кісна і якісна характеристика властивостей фірми, що відобра­жає здатність «самовиживання» і розвитку в умовах виникнення зовнішньої і внутрішньої загрози.

Близьким є розуміння економічної безпеки фірми (підпри­ємства) й російським вченим В. Шликовим, який в її основу покладає стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенційних джерел небезпеки чи економічних загроз, хоча даний автор не розкриває змісту поняття «загроза», а це, у свою чергу, не розкриває перспектив розвитку підприємства.

Певною мірою цього вдалося уникнути В. Тамбовцеву, який поняття економічної безпеки підприємства (фірми) виз­начає як стан підприємства, що характеризується вірогідністю небажаної зміни певних якостей, параметрів належного йому майна і такого, що торкається його зовнішнього середовища (менше відповідної межі). Залежно від того, яке поєднання параметрів життєдіяльності підприємства є для нього бажаним, буде змінюватися і конкретне наповнення поняття «небажані зміни». У загальному випадку до них відносяться ті, як вважає вчений, що віддаляють підприємство від бажаного стану.

Учені розглядають й інші підходи до поняття економічної безпеки підприємства, серед яких варто виділити ресурс­но-функціональний підхід, автори якого економічну безпеку підприємства розглядають як стан найбільш ефективного вико­ристання корпоративних ресурсів для запобігання загроз і за­безпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому.

Як зазначають вітчизняні вчені, ретельне вивчення сутності ресурсно-функціонального підходу до розуміння економічної безпеки підприємства дає змогу наголосити на його основній перевазі – всеохоплюючому, комплексному характері, оскільки рамках цього підходу досліджуються найважливіші чинни­ки, що впливають на стан функціональної складової економіч­ної безпеки підприємства, вивчаються основні процеси, що впливають на її забезпечення, проводиться аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства, розглядаються еконо­мічні індикатори, що відображають рівень забезпечення функці­ональної складової економічної безпеки підприємства, і роз­робляються заходи щодо забезпечення максимально високого рівня функціональної складової економічної безпеки підпри­ємства. Водночас вказана перевага даного підходу є і його недоліком, оскільки економічна безпека розглядається досить широко – і в аспекті адаптації до впливу зовнішнього середо­вища, і в аспекті якості реалізації функцій управління, як то планування, облік і аналіз тощо. При такому широкому підході втрачається саме бачення економічної безпеки і, по суті, вона ототожнюється з самою діяльністю підприємства і її ефектив­ністю.

Як бачимо, аналіз розглянутого підходу свідчить про склад­ність поняття безпеки підприємства, а тому широкоаспектний підхід не повною мірою характеризує дану категорію. Відтак дослідники аргументують потребу вивчення економічної без­пеки підприємства з позиції вузько функціонального підходу, що передбачає її (безпеки) розгляд із позиції окремого аспекту діяльності підприємства.

Так О. Барановський зазначає, що найважливішим напря­мом формування системи економічної безпеки, у тому числі й під­приємства, є створення дієвого механізму фінансової безпеки.

Водночас О. І. Паламарчук у своїй дисертації обґрунтовує, що облік є однією з основних функцій управління, спрямова­ної на забезпечення економічної безпеки підприємства, і саме облік виключає можливість прямих розкрадань без встановле­них законом наслідків, створює інформаційні умови для здійс­нення контролю доцільності і законності використання ресур­сів у превентивному, поточному і наступному режимах та сприяє запобіганню реалізації загроз, що знижують економічну ста­більність підприємства.

Аналізуючи підходи до вивчення поняття економічна без­пека підприємства, можна зробити висновок, що для науки безпеки, зокрема економічної, важливі як широко аспектні, так і вузько функціональні, оскільки завдяки ним (підходам) стає можливим проводити усебічні і глибокозмістовні дослі­дження діяльності підприємства. При використанні вузько функ­ціональних підходів важливо не захоплюватися ними, а брати до уваги й існування інших аспектів функціонування підпри­ємства, що також визначають стан підприємства.

Варто звернути увагу й на таке. Оскільки вітчизняні під­приємства (фірми) перебуваючи в умовах ринкової непередбачуваності стикаються щодня з новими, до цього неіснуючими, джерелами небезпек та загроз визначити єдине системне призначення безпеки підприємства неможливо, адже воно повин­но охопити категорії економіки та безпеки, що у своїй сукупності народжує новий економічний напрям – економічна безпека, представники якого мають дати відповідь на проблемні питання підприємців, які стикаються з труднощами при реалізації прин­ципово нових підходів до управління підприємствами, при орга­нізації управління підприємством у ринкових умовах.

А загалом, під безпекою підприємства (фірми) варто розуміти стан її стабільної діяльності, за якого реалізуються її програ­ми, забезпечується прибуток і захист від зовнішніх і внутріш­ніх дестабілізуючих чинників.

При цьому, безпека підприємства (фірми) повинна забезпе­чуватися за такими напрямами:

• економічна, включаючи комерційну;

• науково-технічна;

• інформаційна;

• кадрова безпека;

• фізична безпека;

• соціальна безпека.

Метою забезпечення безпеки підприємства (фірми) має ста­ти комплексна протидія потенційним і реальним загрозам, усунення або ж мінімізація яких має гарантувати суб’єкту гос­подарювання успішність функціонування в нестабільних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища.

Досягнення вищезазначеної мети стає можливим за умови формування і втілення політики безпеки підприємства (фірми) як загального орієнтиру для дій та прийняття рішень. При цьо­му забезпечення безпеки підприємства зазвичай спрямоване на:

• зміцнення дисципліни праці та підвищення її продук­тивності;

• захист законних прав та інтересів керівників і персоналу підприємства (фірми);

• формування та захист інтелектуального потенціалу під­приємства (фірми);

• підвищення конкурентоспроможності продукції підпри­ємства (фірми);

• інформаційне забезпечення діяльності підприємства (фірми);

• запровадження світових стандартів у діяльності підпри­ємства (фірми) та освоєння нових технологій виробництва;

• недопущення або мінімізація залежності підприємства (фірми) від випадкових та недобросовісних партнерів.

Для успішного втілення основних напрямів політики без­пеки підприємства (фірми) потрібно реалізувати стратегію без­пеки, як сукупність значущих управлінських рішень, спрямо­ваних на забезпечення запровадженого на підприємстві (фірмі) рівня безпеки. При цьому основними складовими загальної стратегії безпеки підприємства (фірми) є:

• усунення чи недопущення виникнення можливих загроз;

• недопущення чи мінімізація дії існуючих чи можливих загроз підприємству (фірмі);

• відновлення (компенсація) нанесених матеріальних чи моральних збитків.

1.2. Об’єкти та суб’єкти системи безпеки підприємства (фірми)

Внутрішній зміст поняття системи безпеки фірми є досить комплексним, містить ряд елементів, як-то об’єкт та суб’єкт безпеки, а відтак потребує детального аналізу. Перш за все, варто розглянути об’єкт безпеки фірми. Ним виступає все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки, або ж те, що потребує захисту. А тому до основних об’єктів безпе­ки відносять: фізичну чи юридичну особу; її права і свободи; суспільство і його матеріальні та духовні цінності; державу та її конституційний лад; суверенітет і державну цілісність.

Щодо основних об’єктів безпеки фірми, які суттєво не від­різняють від перерахованих вище, то їх можна подати у такій формі:

– кадровий персонал фірми, а саме: керівний склад, акціо­нери, структурні підрозділи та їх співробітники, функції яких пов’язані з різними видами інформації;

– майновий, інтелектуальний та фінансовий капітал фірми;

– притаманні специфіці фірми види фінансово-господар­ської діяльності фірми.

Зрозуміло, що об’єктом безпеки фірми, перш за все, еконо­мічної є вся її система повноцінного функціонування. Уразив­ши хоча б один із об’єктів безпеки фірми, остання зазнає відпо­відного впливу на окрему ділянку фірми, що може обернутися небезпекою або загрозою втрати балансу рівноваги виробни­чо-господарського механізму фірми. Кожна фірма (господарю­ючий суб’єкт) має як загальний об’єкт безпеки, так і специфічний, в силу особливостей її діяльності.

Безпосередня організація забезпечення безпеки вищеперелічених об’єктів покладена на суб’єктів безпеки фірми, а саме відповідних осіб, підрозділи, служби, органи, відомства та установи.

Усю розмаїтість структур і форм суб’єктів безпеки залежно від підпорядкування можна умовно поділити на дві основні групи:

• власні служби безпеки, що входять у структуру господа­рюючих суб’єктів і повністю утримуються за їх кошти. Струк­тура цих підрозділів базується залежно від рівня становлення фірми, масиву питань, вирішення яких покладає на ці служби керівництво фірми на тому чи іншому етапі її розвитку;

• функціонуючі як самостійні комерційні чи державні організації, що наймає господарюючий суб’єкт для виконання функцій щодо забезпечення окремих або всіх аспектів його без­пеки. Такі суб’єкти, як правило, спеціалізуються або на суто режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транс­порту, окремих працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або – на економічних, правових чи консультацій­них послугах.

Залежно від безпосередньої участі у забезпеченні безпеки фірми:

• спеціальні суб’єкти, що створені виключно для виконан­ня функцій щодо забезпечення безпеки фірми, як-то її власна служба безпеки, так і залучена на умовах договору;

• напівспеціальні суб’єкти, до безпосередніх функцій яких входять ряд таких, що спрямовані на забезпечення безпе­ки фірми. Такими суб’єктами є відділ кадрів, фінансово-кре­дитний відділ, медична частина тощо;

• решта персоналу та структурні підрозділи, участь яких у здійсненні заходів щодо забезпечення безпеки фірми носить винятковий характер.

Залежно від форми власності та підпорядкування:

• державні органи здійснюють повноваження щодо безпеки суб’єктів фінансово-господарської діяльності, у структуру яких вони входять, або ж надають послуги стороннім фірмам на умовах укладених договорів, прикладом чого є діяльність Державної служби охорони МВС України щодо заходів безпеки усіх без вик­лючення комерційних банків в Україні;

• недержавні органи – що представлені охоронними орга­нізаціями, аналітичними центрами, інформаційними та консал­тинговими службами, які за відповідну плату на умовах договору надають послуги щодо охорони об’єктів, здійснюють захист інформації, комерційної таємниці тощо. До цієї групи суб’єктів належать і власні служби безпеки фірми недержавної форми власності.

Залежно від правової основи функціонування (легітимності) суб’єктів:

• офіційно-функціонуючі органи, в рамках чинного зако­нодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

• нелегітимні структури, діяльність яких відбувається по­за правовим полем України. Наразі їх функціонування має динаміку до зменшення, що викликано відмовою суб’єктів біз­несу від їх «послуг», однак відкидати їх існування не варто. Назначені суб’єкти, іншими словами «дах» пропонують свої послуги через погрози, насилля, погроми гарантуючи при цьо­му захищеність від подібних структур. Зазвичай такі послуги пропонують суб’єктам бізнесу, діяльність яких повністю або ж частково відбувається в тіні, що є підставою до шантажу.

Перелік вищезазначених суб’єктів безпеки фірми, за вик­люченням останнього успішно формує ринок послуг щодо забезпечення безпеки бізнесових структур. Найчастіше віт­чизняні підприємці формують попит на фізичну охорону бу­дівель, інкасацію, комплекс захисних заходів від рекету і прослуховування телефонних каналів зв’язку, приміщень від радіозакладок, комп’ютерів і комп’ютерних мереж від не­санкціонованого проникнення і вірусів.

Дещо меншим попитом користуються послуги щодо органі­зації захисту документованої інформації, перш за все, тієї, що містить державну і комерційну таємницю. Також недостатньо уваги приділяється роботі з персоналом, що допущений до конфіденційної інформації.

Недостатньо, на нашу думку, з позиції безпеки досліджу­ється проблема зовнішніх контактів фірми. Тут пропонується аналіз репутації співвиконавців, контрагентів, їх кредитоспро­можності, фінансової спроможності; вивчення конкурентів, дослідження ринку, тобто забезпечення прикладних аспектів безпеки сучасного маркетингу. Виключення складають лише комерційні банки, для яких вивчення потенційних клієнтів – питання виживання, тісно пов’язане з поверненням кредитів.

З позиції аналізу сучасного світового ринку послуг безпеки близько 60% обсягу укладених угод становлять охоронні послуги; послуги технічного забезпечення та консультування – по 15% відповідно і послуги приватного розшуку – 10% .

У свою чергу, ринок охоронних послуг складається з при­близно рівних частин щодо охорони стаціонарних об’єктів, особистої охорони, охорони масових заходів, супроводження вантажів і цінностей при транспортуванні. При цьому, якщо підприємству не вистачає власних можливостей і можливостей охоронної компанії, найнятої фірмою на постійній основі, то фірма звертається на ринок спеціалізованих послуг, що пов’я­зані з ринками товарів (технічних засобів безпеки), спеціалістів та інформації.

Варто зауважити, що ринок послуг у сфері безпеки досить складно аналізувати, оскільки він характеризується відсутніс­тю чітких меж. Як правило, фірми, що працюють на цьому ринку, багатопрофільні, а тому виділити компанії , що нада­ють послуги лише у сфері безпеки, можна лише досить умовно.

Найбільш поширеними напрямами їх діяльності є такі:

• охорона офісних приміщень;

• підготовка і надання охоронців;

• підготовка професійних охоронців;

• консультації;

• охорона вантажних перевезень;

• охорона автостоянок;

• встановлення технічних засобів безпеки.

Серед інших спеціальних послуг, що надають спеціалізова­ні компанії (агентства безпеки), переважають такі, як охорона масових заходів, продаж зброї, створення локальних систем криптографічного захисту інформації, спільне з міліцією пат­рулювання.

До найбільш перспективних видів послуг у сфері безпеки варто віднести збір інформації, в тому числі за кредитоспро­можністю бізнес-партнерів і надійності угод, надання комплексних послуг щодо охорони комерційних підприємств, супровод­ження вантажів і цінностей, а також послуги щодо технічного захисту, підготовки кадрів, захисту інформації. Перспективними їх варто вважати тому, що саме по них обсяг укладених угод постійно зростає.

Інша характерна особливість сучасного ринку охоронних послуг проглядається в розвитку бізнесу у сфері безпеки передусім за рахунок розширення кола клієнтів із залученням більш солідних комерційних структур. І меншою мірою – за рахунок диверсифікації послуг (розширення їх номенклатури або поглиблення спеціалізації).

Найбільший попит на послуги охоронних агентств форму­ють комерційні банки і компанії, що займаються фінансовою діяльністю (фінансові і страхові, а також фірми, що працюють на фондовому ринку). Така сфера бізнесу, окрім звичайних охоронних послуг, особливо потребує захисту власної конфіденційної інформації, що забезпечується технічними засобами безпеки. До того ж більшість з них ліквідні, володіють солідною репутацією і можна вважати, що залучення клієнтів саме цієї категорії спровокує основну конкурентну боротьбу в охоронному бізнесі.