1.2.3.3. Зсуви

Одним з найнебезпечніших і дуже поширених екзогенних явищ є зсуви. Значна територія України (біля 50 %) за особливостями геологічної будови належить до зсувних зон. Найбільше уражені зсувами території Закарпатської (98 на 1 км²), Івано-Франківської (78), Чернівецької (90), Одеської (105), Миколаївської(41), Харківської (46) областей та Криму.

В Українських Карпатах поширені блокові зсуви видавлювання розміром до 5 км², зсуви потоки. Зсувні форми розвинуті на схилах річкових долин Передкарпаття (Покуття, Серето-Прутське межиріччя, схили Покутсько-Буковинських Карпат, Ломницько-Бистрицьке межиріччя) та в Солотвинському, Ясинському, Іршавському Низькогір`ях. Їх виникнення визначається виходами на поверхню потужних товщ олігоценових і міоценових піщано-глинистих порід, неглибоким заляганням підземних вод, постійним підрізанням схилів сучасними водотоками. Часто сильно дислоційований дрібноритнічний фліш з переважанням глинистих сланців перекритий делювіальними відкладами, що також сприяє утворенню зсувних форм рельєфу.

В районах розвитку зсувів всі зусилля повинні бути спрямовані на заходи по перерозподілу стоку на схилах та по залісенню. Стародавні зсувні форми розповсюджені в Ясинському та Ворохто-Путилівському низькогір`ях. Ці схили закріплені трав`янистою рослинністю і мають дрібнобугристу поверхню. Місцями на них починають розвиватись сучасні зсуви. Але частіше всього сучасні зсуви розміщені в верхів`ях балок з постійним водотоком, а також в нижній частині стрімких схилів. Зсувні форми виникають також в зонах активних тектонічних порушень.

Зсуви — спливини та фронтальні зсуви зустрічаються і на схилах долини р. Пруту та його приток. Протяжність зсувних схилів тут 4-6 км, потужність деформуючого горизонту 12-14 м, ураженість зсувами 60-80 %.

В Криму зсуви формуються частіше вздовж берега моря, але відмічені вони також і на схилах річкових долин, які складені глинистими сланцями. Виникнення зсувів пов`язано з ділянками розповсюдження водоупорних глинистих порід тавричної формації, абразією, господарською діяльністю людини (підрізка схилів під час їх освоєння, штучним перезволоженням окремих ділянок схилів).

Зсувні форми розвиваються на схилах з крутизною від 15⁰ і більше, рідше на схилах з крутизною 10-15⁰. Виділяють зсуви стародавні, які знаходяться в стабільному стані і сучасні, активно діючі. Найчастіше розвиваються сучасні зсуви в нижній частині схилів, де враженість ними сягає 25 %. Стародавні схили характерні для межирічь, сучасні — для понижених ділянок схилів. Потужність стародавніх схилових накопичень сягає 70-100 м, сучасних — 25-30 м. Зсувні накопичення обводнені, найбільша обводненість спостерігається в місцях підвищеного вмісту великоуламкового матеріалу. Живлення зсувних накопичень відбувається тріщинно-карстовими водами і атмосферними опадами, чому сприяє наявність шлейфу глибового навалу у підніжжя верхньоюрських відкладів, розорювання схилів, суглинково-щебнюватий склад антропогенових відкладів. Площами склизання для зсувів є поверхні вивітреної зони сланцево-піщаникових порід або стародавні зсувні накопичення. Кількість зсувів зменшується з заходу на схід. Такому розподілу зсувів сприяє більша інтенсивність найновіших тектонічних рухів на південному заході Кримського узбережжя у порівняння з його східною частиною.

До протизсувних заходів відноситься і активне будування морських берегоукріпних споруд, укріплення русел річок, терасування схилів, спорудження різних дренажних заходів. Така ж протизсувна програма в загальних рисах характерна для Причорномор`я взагалі і, для узбережжя Чорного та Азовського морів, зокрема. Тут поширені фронтальні зсуви. Особливо великих розмірів вони сягають в районі Одеси, Маріуполя, Бердянська ( від 6 до 118 тис. м²). Більше ніж на 50 % вражено зсувами схили Дністровського, Тилігульського, Хаджибейського лиманів.

В рівнинній частині території України зсувні процеси зосереджені також в межах Подільської височини (верхів`я Південного Бугу) на межиріччі Дністер-Південний Буг, на правобережжі долини Дніпра та в басейні його лівих приток Сули та Псла, в басейні р. Сіверського Дінця, на південно-західних схилах Середньоруської височини. Значною мірою ними охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ (Київське, Канівське — до 20 % берегів, Кременчуцьке, Дніпродзержинське — до 50 %). Найпоширенішим типом є зсуви — спливини. В районі Канівських дислокацій переважають фронтальні зсуви.