1. Грязьовий вулканізм

Процеси спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Чорного моря. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району. Грязьові вулкани пов`язані з антиклінальними складками, у ядрах яких залягають пластичні глини. Гази, що вириваються з глибин 5 — 7 км по розривних порушеннях, викидають на поверхню перем`яту глинисту масу з уламками порід (сопкову брекчію), яка утворює сопкові поля. Серед діючих грязьових вулканів виділяються групи постійно діючих (Булганацька, Тарханська ) та періодично діючих (Джау - Тепе, Восходівський). Перша характеризується відносно спокійним режимом виверження. Грязьові вулкани тут розташовані в овальних улоговинах, на дні яких підносяться конуси з глинистої брекчії заввишки 1,5 - 2 м і містяться грязьові озера. Друга - активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами, іноді самозайманням газу. В рельєфі — це конічні горби або похилі підвищення заввишки до 60 м.

Періодичність активізації вивержень грязьових вулканів досить значна. Лише за останні роки зафіксовано десятки вивержень вибухового типу, виникнення нових грифонів та сальз на сплячих вулканах, прояв руйнівних грязьовулканічних процесів. Так у 1982 р. активізувався Джарджавський вулкан, 1986 р. — сопка Андрусова, 1988 — 1990 р. — Насирський вулкан.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Вони включають знищення будівель, селищ, тощо. Так, було знищено селище біля вулкану Джау-Тепе. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі перевищує фонові значення в 10-100 разів, і спричиняє виникнення шкідливих для здоров’я людини геохімічних аномалій.

Особливої уваги заслуговують одержані за останні роки дані про активізацію грязьових вулканів в зоні Південно-Азовського розлому. До нього тяжіють гора Гнила, Голубицький та Темрюцький морські вулкани, Сопка, Північно-Ахтанизівський, Синя Балка, Булганацький та інші вулкани.Сюди ж відносяться ділянки деяких криптодіапірових та діапірових структур, з частиною яких пов`язане виникнення нових островів та обмілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки, що може стати причиною погіршення умов судноплавства, а, враховуючи ймовірний вибуховий характер розвитку подій, катастрофічних наслідків.

1.2.3. Стихійні явища екзогенного походження

Серед екзогенних процесів, прояв яких пов`язаний з зональнимии і азональними природними факторами, найбільшої уваги з точки зору ймовірної катастрофічності заслуговують селеві, гравітаційні, (зсуви, обвали, осипища ), карстові та абразійні процеси.

1.2.3.1. Селі

Селеві явища характерні для районів Карпатських і Кримських гір. Тут вони оцінюються як катастрофічні з об`ємом виносу 10000-100000 м³ селевого матеріалу та повторюваністю 1 раз на 5 років. За даними Держкомітету України по геології та використанню надр у Криму селевими басейнами зайнято 9 % площі, Закарпатській області — 40 %, Чернівецькій — 15 %, Івано-Франківській — 33 %, Львівській — 8 %.

На формування селів в Карпатах великий вплив справляють структурно-геологічні та геоморфологічні умови. Найбільш селеактивними є флішеві Карпати. Селеві явища типу водно-кам`яних та грязе-кам`яних потоків почастішили в Карпатах в останні десятиріччя через площинні вирубки лісів. Селі спостерігаються в басейнах річок Косовки, Шопурки, Тересви, Прута, Бистриці, Надвірнянської та у верхів`ях Чорної Тиси. Спостерігаються вони також в басейнах Черемоша, Серета, Дністра, Пістинки, Боржави, Ріки, Ужа, передгір`ях Вулканічного хребта. До районів із значним ступенем сельової небезпеки відносяться Свидовецький, Чорнотисенський, Діловецький, Великобичківський, Делятинський, Яремчанський та деякі інші.

Частіше селі виникають під час літніх злив. Вони руйнують дороги, мости, житлові будинки, різні споруди, уламковий матеріал заносить земельні угіддя навіть на низьких терасах і, найголовніше, вони становлять загрозу для життя людини. Серед природних факторів, які сприяють виникненню селевих явищ, велике значення мають інтенсивне ерозійне розчленування басейнів гірських річок, наявність крутосхилів, які сприяють посиленню поверхневого стоку, слабка денудаційна стійкість флішових товщ при одночасно значній їх тектонічній тріщиноватості, значна потужність пухкого матеріалу на схилах і широке розповсюдження територій позбавлених рослинності. До важливих чинників селеутворення необхідно віднести кам`яні обвали та осипища, снігові лавини, вітровали та вітроломи.

Виникненню селів в Криму сприяють сланці та піщаники тавричної серії, верхньоюрські конгломерати, крейдові мергелі, які легко руйнуються в процесі вивітрювання; розрідженість (а в деяких місцях і відсутність) рослинного покриву, невелика кількість опадів і випадання їх у вигляді злив, значні енергії рельєфу і густа ерозійна мережа, а також, часто нераціональне господарське освоєння території. Найселенебезпечнішими територіями вважаються Уснутсько-Воронський та Ялтинсько-Кастропольський райони.

Найбільш селеактивні басейни річок в південно-східній частині гірського Криму (на схід від Алушти до Судака). Південно-західна частина Кримських гір, яка знаходиться на захід від Ялти, відноситься до категорії середньої селеактивності , північна частина гірського масиву відрізняється слабкою селеактивністю і охоплює верхів`я долин Альми, Качі і Бельбеку.

Селеві потоки Криму відносяться до типу водоком`яних. За динамічними властивостями селеві потоки відносяться до категорії текучих, турбулентних. Швидкість таких потоків не відрізняється від швидкості водного потоку і досягає 1,2 — 4 м/с.

В Криму розроблений і впроваджується комплекс протиселевих споруд: будуються кам`яні стінки в руслах балок в ярів, зливовідводи, проводяться поглиблення і розчистка русел, споруджуються земляні загати в руслах балок і ярів, терасуються лісом гірські схили. Інтенсивна робота по захисту території від селів, особливо в останні роки, приносить свої результати. Руйнівні селі спостерігаються значно рідше. Наприклад у долинах ярів, розташованих на Південному березі Криму, селі проходять з періодичністю 11 — 12 років.