14.3. Оптичний документ

Оптичний документ є найперспективнішим видом серед новітніх носіїв інформації. Створення і використання оптичних дисків грунтуються на оптичних способах запису, зчитування і відтворення інформації. Від усіх видів документів він відрізняється способом документування. Це оптичний (лазерний) носій, на якому інформація записується і зчитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. При цьому формуються мікроскопічні заглиблення або ямки

(піти), які в сукупності утворюють подібні до спіралі або кільцеві доріжки із записом звуку (оптичні аудіодиски), зображення (оптичні відеодиски) або текстова інформація.

Перші оптичні диски з'явилися в першій половині 1950-х років. У 1962 р. в США було здійснено перші розробки оптичних дисків, які почали впроваджувалися у промисловість на початку 1970-х років. У 1980-х роках розгорнулося широке промислове виробництво оптичних дисків двох типів - КОД (компактні оптичні диски) і ЦОД (цифрові оптичні диски). Один диск містив від 25 до 50 тис. сторінок тексту формату A4 у факсимільному вигляді. Наступні покоління дисків містять до 1 млн. сторінок тексту. Зараз відомо понад десятка різновидів таких дисків.

Оптичний документ необхідний для тривалого зберігання великих масивів інформації. На сучасному етапі найпопулярнішими є накопичувачі ємністю від 100 Мбайт до 70 Гбайт, які володіють швидкодією. Об'єктами зберігання на оптичних дисках можуть бути: енциклопедії, науково-технічні матеріали, галузеві довідники і словники, номативно-довідкові бази даних, аудіовізуальні навчальні посібники, набори навчальних та гральних програм, а також інші документи. До 20 % документів на лазерних дисках складають повнотекстові документи, тобто книги, журнали. Бібліотека Конгресу США зберігає і видає інформацію на оптичних дисках з 1982 р. Найперспективніша галузь застосування оптичних дисків - автоматизовані НІС. Оптичні диски, оптичні інформаційні системи - це найвище досягнення у галузі графіки запису та пошуку інформації.

Оптичний документ - інтегральний вид документа, який поєднує переваги цілої низки видів документів, створених за допомогою різних способів запису інформації,

на різних матеріальних основах: книг, журналів, мікро-, діа-, відеофільмів. Особливості оптичних документів полягають в тому, що вони дають можливість:

• записувати і зберігати в єдиній цифровій формі інформацію будь-якого виду - звукову, текстову, графічну, образотворчу;

• організовувати й зберігати інформацію у вигляді баз даних на одному оптичному носієві;

• створювати інтегровані інформаційні мережі, які забезпечують доступ до таких баз даних.

За ємністю носія оптичні диски поділяються на три види:

• великої ємності (понад 2x10⁹ байт) - для зберігання архівних відомостей;

• середньої ємності (7х10⁸-2х10⁹ байт) - для зберігання текстової та образотворчої інформації;

• компактні диски (ємність до 7x10⁸ байт) - для ПК.

За способом запису і зчитування оптичні диски поділяють на два види:

• накопичувачі, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем та її зберігання (WORM - Write Once Read Many);

• накопичувачі, призначені тільки для читання інформації (SD-ROM - Compakt Disk Read-Only Memory).

Впровадження оптичної технології у документно-інформаційній сфері може розглядатися як початок нового етапу в поширенні, зберіганні та використанні документної інформації.

До оптичних документів належать: аудіо-компакт-диск, відео-компакт-диск, CD-ROM (CD-R, CD-RW), DVD (DVD-R, DVD-RAM).

ЛЛ І Л A

14.3.1. Аудю-компакт-диск

Аудіо-компакт-диск - оптичний диск з постійною звуковою інформацією (мовлення, музика), яка не стирається. Призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків. Якість відтворення, компактність, зручність відтворення і зберігання є основними перевагами аудіо-компакт-дисків над грамплатівками.

Зчитування інформації з аудіо-компакт-диска, так само як і запис, відбувається за допомогою лазерного променя, але меншої потужності. Перші музичні оптичні аудіо-компакт-диски були випущені у 1982 р. внаслідок співпраці японської фірми Sony і голландської фірми Philips. До кінця 1987 p. y світі було вже випущено близько ЗО млн. лазерних програвачів і близько 450 млн. аудіо-компакт-дисків із музичними творами. Фірми Sony і Philips відіграли провідну роль у розробленні першої модифікації цифрових аудіо-компакт-дисків, яка стала основою для створення компакт-дисків з комплексним поданням інформації. Вони можуть зберігати не тільки звукову, але й текстову, графічну та відеоінформацію. Прийнято міжнародний стандарт ISO-9660 для цифрових компакт-дисків, який визначає їх логічний та файловий формати, спосіб запису за типами інформації: текст, графіка, звук. Усі компакт-диски, які відповідають цьому стандарту, сумісні один із одним. Стандарт доступний до будь-якої сучасної операційної системи.

14.3.2. Відео-компакт-диск

Відео-компакт-диск - диск, на якому в цифровій формі записується текстова, образотворча і звукова інформація, а також комп'ютерні програми. Запис інформації на відеодиски здійснюється шляхом зміни поверхні або структури носія. На відеодиски записуються відеофільми, естрадні програми, графічні зображення.

14.3.3. CD-ROM

CD-ROM - компакт-диск з постійною пам'яттю, призначений для зберігання і тільки читання значних обсягів інформації, яку записав на ньому виробник.

CD-ROM - найпоширеніший вид оптичних дисків для використання в ПК.

CD-ROM з'явився у 1985 р. на ринку баз даних і являє собою виготовлену з пластмаси круглу платину на 4,72 дюйма (діаметр 120 мм). На один CD-ROM можна вмістити 150 тис. сторінок тексту. Його ємність складає 650 Мбайт, що відповідає ємності 450 тридюймових дискет. Він містить приблизно 333 тис. сторінок тексту, забезпечує 74 хвилини високоякісного звучання або їх комбінації. CD-ROM подібний до звичайних компакт-дисків.

Термін CD-ROM використовується для номінації як самих компакт-дисків, так і до приладів (накопичувачів), в яких інформація зчитується з компакт-диска.

CD-ROM належить до засобів мультимедія, тобто інтерактивних аудівізуальних засобів, які дозволяють одночасно проводити операції з рухомими графічними зображеннями, текстом і звуком.

Головною перевагою CD-ROM над жорсткими і гнучкими дисками є висока інформаційна ємність. Доступ

до даних, які зберігаються на CD-ROM, відбувається швидше, ніж до даних, записаних на дискетах. Особливість CD-ROM полягає в тому, що інформація у ньому розміщена на одній спіральній доріжці, а не на кінцевих доріжках, як на магнітних дисках. Таке розміщення сповільнює її зчитування порівняно з жорстким магнітним диском, тому швидкодія CD-ROM нижча, ніж на сучасних жорстких дисках.

Диск може містити великі масиви відомостей - текст, рисунок, звук, мультиплікацію. На відміну від паперових носіїв, мікрофільмів та магнітних носіїв CD-ROM -довговічний: диск зберігає здатність бути прочитаним протягом 50-100 років без будь-якого спеціального оброблення чи умов збереження.

На сучасному етапі CD-ROM - невід'ємна частина практично будь-якого комп'ютера. Сфера використання CD-ROM розширюється дуже швидко: якщо в 1988 р. їх було записано декілька десятків, то на сьогоднішній день випущено вже величезну кількість найрізноманітніших тематичних дисків - від статистичних даних щодо світового сільськогосподарського виробництва до навчальних ігор для дошкільнят. Безліч малих і великих фірм, державних організацій випускають власні компакт-диски, які цікавлять спеціалістів у певних галузях.

CD-R

CD-R (CD-Recordable) - компакт-диск, призначений для зберігання, читання та одноразового запису інформації. На CD-R можна записувати власні компакт-диски. Такі накопичу вачі дуже зручні для невеликих фірм, які зацікавлені у розповсюдженні своїх баз даних на компакт-дисках.

Записаний майстер-диск можна тиражувати. CD-R оптимально використовувати для запису і збереження архівних даних.

Диск CD-R має вигляд звичайного компакт-диска, але якщо прості CD - сріблясті, то CD-R - зазвичай золотисті з неробочого боку і темно-зелені - з робочого. Ці диски можна прочитати на будь-якому CD-ROM, але, на відміну від звичайного CD, на них можна записувати дані, використовуючи спеціальні пристрої.

CD-RW

CD-RW (CD-ReWritable) - компакт-диск, призначений для зберігання, читання і багаторазового перезапи-сування запису інформації. Після визначення стандарту CD-RW як носіїв, що дають можливість повторного запису, ці накопичувачі стали популярною альтернативою накопичувачам CD-R. Диск CD-RW можна перезаписувати декілька тисяч разів. CD-RW використовується для резервного копіювання, архівування та інших варіантів зберігання даних.

Більшість стандартних накопичувачів CD-ROM і CD-R не можуть читати диски CD-RW, але виробники нових приладів забезпечують використання дисків будь-якого формату в своїх накопичувачах. Накопичувачі CD-RW можуть записувати диск CD-R і читати будь-які диски CD-ROM.

14.3.4. DVD-диск

DVD (Digital Versatile Disk) - цифровий універсальний диск, різновид нового покоління оптичних дисків, на якому в цифровій формі виробник записує текстову, відео і звукову інформацію, а також комп'ютерні відомості.

Вперше DVD-диски були випущені в 1996 р. завдяки співраці фірм Sony, Toshiba, Time Warner та за підтримки провідних мікроелектронних, комп'ютерних компаній, кіностудій і студій звукозапису. Масовий випуск DVD-дисків розпочато у 1999 році.

За конструкцією DVD-диск має такий самий діаметр, як простий компакт-диск, - 5 дюймів (діаметр 120 мм), але вдвічі тонший - 0,6 мм.

Ємність DVD-диска становить 4,7 Гбайт при одношаровій технології і 8,5 Гбайт при двох шарах запам'ятовування. Розробляються двобічні диски з двома шарами запам'ятовування загальною ємністю 20 Гбайт.

DVD дозволяє суттєво збільшити інформаційну ємність звичайного оптичного диска CD-ROM. Однобічний DVD-диск забезпечує 2 години показу високоякісної цифрової відеоінформації, а двобічний, двошаровий диск -8 годин. Кожен диск має 8 звукових доріжок різними мовами, до 8 каналів кожна.

Переваги DVD:

• високі коефіцієнти стиснення;

• багатовіаріантність роміщення камери;

• миттєве перемотування і швидке перемотування вперед;

• пошук за заголовками, розділами, доріжкою і кодом

часу;

- довговічність (не зношується від використання, лише

від фізичного пошкодження; не реагує на магнітні поля, стікий до нагрівання);

- невеликі розміри.

Недоліки DVD:

• диски не можна перезаписувати;

• перше покоління DVD-пристроїв не могли читати DVD-дисків.

Так само як CD-ROM, DVD призначений тільки для читання інформації, записаної виробником. На ньому зручно розповсюджувати повнометражні фільми, складні комп'ютерні ігри, великі комп'ютерні бази даних. DVD користується високою популярністю на споживчому ринку електроніки як технологія, що приходить на зміну відеокасетам з готовим записом. На новому диску можна розмістити 135 хвилин відео. Ємність диску зумовлена тим, що стандарт створювався на запит представників кіноіндустрії.

Завдяки розвитку технології лазерів синього діапазону в майбутньому ємність DVD може збільшитися у декілька разів. Накопичувачі DVD мають набагато більшу швидкість передавання даних.

Компакт-диски DVD, які виготовляються шляхом штампування (аналогічні CD-ROM), позначаються DVD-ROM; компакт-диски, що записуються - DVD-R; компакт-диски, що перезаписуються - DVD-RAM.

DVD-R

DVD-R (DVD-Recordable) - цифровий універсальний диск, на який можна записувати один раз, аналогічно до CD-R. Він є ідеальним носієм для архівування даних.

Однобічний диск DVD-R може зберігати до 3,95 Гбайт даних, майже в б разів більше, ніж CD-R. Двобічний диск DVD-R може зберігати вдвічі більше інформації.

DVD-RAM

DVD-RAM (DVD erasable-Re Writable) - цифровий універсальний диск, на який можна багаторазово перезаписувати інформацію. Стандарт DVD-RAM -аналогічний CD-RW.

Максимальна ємність DVD-RAM - близько 3,9 Гбайт.