14.2.1. Магнітна стрічка

Магнітна стрічка - носій інформації з гнучкої прозорої плівки із феромагнітним покриттям. Перший промисловий магнітофон з використанням магнітної стрічки було випущено в 1934 р. для відтворення звуку - голосу і музики.

Магнітна стрічка містить звукову і цифрову інформацію, записану електромагнітним способом. Запис і зчитування інформації на магнітних стрічках проводиться за допомогою стримерів, магнітофонів. Використовується у комп'ютерах, аудіо- та відеотехніці.

Набула широкого використання цифрова аудіострічка (DAT) - магнітна стрічка з записом аудіоінформації (музичні твори, мовлення) у цифровій формі. Цифрова

аудіострічка була створена у Великій Британії в 1987 р. разом із пристроями запису/зчитування на зразок відео-магнітофонів.

14.2.2. Магнітний диск

Магнітний диск - носій інформації у вигляді диску з феромагнітним покриттям для запису. Магнітні диски з'явилися у 1970 p., a до 1980 р. їх випускало понад ЗО фірм.

Магнітні диски поділяють на гнучкі і жорсткі.

Гнучкий магнітний диск (floppy disk, diskette) - диск, виготовлений з пластику, вкритого феромагнітним шаром.

Гнучкий магнітний диск широко використовується в комп'ютерах і є змінним носієм інформації або програмного забезпеченя. Він зберігається поза комп'ютером і встановлюється у накопичувачі за потребою.

Основне значення для користувача має ємність диска, тобто обсяг інформації, який можна на ньому зберегти. Ємність дискет залежить від двох параметрів: площі використаної поверхні і щільності запису, допустимої для конкректної конструкції дискети. Раніше використовувалися дискети з однобічним записом (стандартне маркування -SS). Для збільшення площі використаної поверхні у сучасних дискетах використовується двобічний запис (стандартне маркування дискет - DS); дискети оснащено двома магнітними голівками запису/зчитування інформації. Залежно від якості магніточутливого шару і щільності запису розрізняють дискети з: одиничною щільністю (SD), подвійною щільністю (DD), високою щільністю (HD), надвисокою щільністю (VHD).

За діаметром носія дискети поділяються на міні-диски (діаметр 133 мм або 5,25 дюйма) і мікродиски (діаметр 89; 82,5; 76,2 мм).

271

Спочатку в ПК використовували міні-диски діаметром 133 мм (5,25 дюйма), ємнітю 360 Кбайт і 1,2 Мбайт, однак вони технічно застаріли.

Зараз стандартними для ПК є мікродиски з діаметром 89 мм (3,5 дюйма) і ємністю 1,44 Мбайт. Ці дискети вміщено в жорсткий пластмасовий конверт, що забезпечує їм довговічність і надійність. Вікно для зчитування інформації з дискети у неробочому положенні закрите і автоматично відкривається лише після введення дискети в накопичувач.

У кінці 1995 р. розпочато виробництво дискет на 3,5 дюйма ємністю 120 Мбайт, які є сумісними з дискетами ємністю 1,44 Мбайт. Розробляється конструкція дискет ємністю 240 Мбайт.

Жорсткий магнітний диск (вінчестер)- кругла пластина виготовлена з твердого матеріалу (металу), вкритого феромагнітним шаром. Він призначений для постійного зберігання інформації, яка використовується у роботі з ПК, і встановлюється всередині ПК.

Жорсткий диск значно переважає гнучкий диск за ємністю, надійністю і швидкістю доступу до інформації,а тому його застосування забепечує:

• швидкісний доступ до програм;

• розширення системних можливостей використання баз даних;

• організацію багатоаспектного пошуку інформації;

• ефективне підтримання віртуальної пам'яті.

Основою жорсткого магнітного диска є алюмінієвий диск завтовшки близько 1,9 мм, на який нанесено феромагнітний робочий шар.

Розріняють два види жорстких магнітних дисків:

- жорсткий диск (hart disk) - пакет магнітних дисків,

закріплених один над одним і вмотованих у накопичувач; його вилучення з ПК під час експлуатації неможливе;

- змінний жорсткий диск (removble hard disk) - пакет

магнітних дисків, вміщених у захисний корпус; він може вийматися з дисковода і замінюватися іншим, що забепечує практично необмежений обсяг зовнішньої памяті ПК.

Накопичувачі на жорскому диску мають такі визначальні характеристики:

• ємність, тобто кількість інформації на диску;

• час доступу до інформації.

Для використання великих баз даних, пакетів програм (наприклад, Windows) застосовуються жорсткі диски ємністю до 300 Мбайт. Середня тривалість пошуку для дисків, які використовуються у комп'ютерах IBM, становить близько 17 мілісекунд. Більш швидкі диски мають час доступу від 8 до 15 мілісекунд.