13.3.2. Діапозитив

Діапозитив (гр. dia - через, лат. positivus -позитивний), слайд - візуальний документ статичної проекції (нерухоме зображення), що містить позитивне фотографічне або мальоване зображення на прозорому матеріалі (плівці або склі), призначене для проекції на екран. Його розглядають на світлі або проектують на екран за допомогою спеціальних оптичних апаратів -діапроектора або діаскопа.

Слайдом також іноді називають окремі кадри 35 мм діафільму, вставлені у спеціальну рамку.

Діапозитиви бувають чорно-білими і кольоровими.

Матеріальною основою слайдів і діафільмів є фотоплівка. Залежно від фізико-хімічних характеристик фотоплівки можуть зберігатися від декількох десятків до 1000 років.

На відміну від діафільмів, серія діапозитивних ілюстрацій складається з окремих пластинок-кадрів, які разом розкривають певну тему, але не є закінченим цілим, у неї немає літературної основи - сценарію. її текст становлять короткі пояснення до кожного зображення. Порівняно з діафільмами діапозитиви простіші у виготовленні, легші і компактніші. Слайди дозволяють ставити кадр на потрібний час і в потрібній послідовності, мають велику інформаційну місткість. Проте, вони мають і недоліки, порівняно з кінофільмом - недостатню міцність, виразність.

Попередником діапозитива був пристрій за назвою чарівний ліхтар, який використовували у 60-х роках XIX ст. На склі малювали рукою картинки і показували за допомогою ліхтаря, фокусуючи промінь світла лінзою.

13.4. Фонодокумент

Фонодокумент (гр. phone - звук) - аудіальний документ, який містить звукову інформацію, зафіксовану і відтворювану за допомогою певної системи звукозапису (технічних засобів).

За матеріальною конструкцією носія фонодокументи поділять на стрічкові (кіноплівка, магнітна стрічка) і дискові (грамплатівка, фонограма, компакт-диск).

13.4.1. Грамплатівка

Грамплатівка — механічний фонодокумент, що має форму диска із записом звуку, отриманий шляхом пресування, штампування або лиття.

Грамплатівки поділяють на види:

• за способом запису: монофонічна (одноканальні), стереофонічна (двоканальні);

• за швидкістю обертання диска монографічних грамплатівок: 78, 45, 33 1/3, 16 2/3, 8 1/3 об/хв;

• за діаметром диска: гігант (300 мм), гранд (250 мм),

міньйон (175 мм). У центрі диска вміщено етикетку платівки, на якій вказується:

• найменування запису, номер ДСТУ;

• вид запису (монофонічний запис - трикутник, стереофонічний - два перехрещені кола і слово стерео);

• номінальна частота обертання платівки;

• індекс-номер, який закріплюється за грамплатівкою.

З 1981 р. на етикетці проставляють рік запису фонограми. На платівках, виготовлених за ліцензією, вказується найменування фірми мовою оригіналу і країна.

13.4.2. Фонограма

Фонограма (гр. phone - звук, gramma - межа, буква, написання) — документ, матеріальний носій із записаними на ньому звуковими коливаннями (мова, музика або умовний сигнал).

Фонограми поділяють на види:

- за способом звукозапису: фотографічна, магнітна, оптична;

- за формою носія: магнітна фонограма на стрічці, магнітна відеофонограма в касеті, оптична фонограма на диску.

Фотографічні фонограми використовують у фільмокопіях звукових кінофільмів. Магнітні фонограми широко використовують для передавання звуку на радіо, телебаченні, в побутових магнітофонах.

Касети вітчизняного виробництва мають позначення: МК-60, МК-90; зарубіжні - С-60, С-90, С-120. Цифри вказують на тривалість звучання на обох сторонах касети у хвилинах. Довжина магнітної стрічки в касетах МК-60 і МК-90 становить відповідно 90 і 135 см.

Магнітні записи мають великі переваги перед грамплатівками, оскільки на них можна самостійно фіксувати звукову інформацію. Якість та надійність збереження запису на магнітній стрічці нижча, ніж на грамплатівці. З винаходом касет, які надійніше захистили магнітофонну плівку від випадкових пошкоджень, надійність і довговічність магнітних записів значно зросла. Час звучання касети коливається від 60 до 120 хвилин. За допомогою магнітофона можна записати видатні місцеві події, виступи відомих людей, радіопрограми.