Контрольні запитання

1. У чому полягають особливості ділових документів за змістом?

2. Що позначає абревіатура УСОРД?

3. Які реквізити ділових документів?

4. На які види поділяють ділові документи?

5. На які типи поділяються управлінські ділові документи за цільовим призначенням?

6. Яке призначення організаційних, розпорядчих, довідково-інформаційних, з особового складу, особових офіційних?

7. Які документи належать до організаційних, розпорядчих, довідково-інформаційних, з особового складу, особових офіційних?

8. У яких сферах використовують спеціалізовані ділові документи?

9. Яке призначення ділових документів у господарсько-договірній, господарсько-претензійній, посередницькій, науковій і банківській діяльності, в обліково-фінансовій і дипломатичній сфері?

10. Які є види ділових документів з господарсько- договірної, господарсько-претензійної, посередницької, банківської, наукової діяльності, із обліково-фінансової і дипломатичної сфер?

Тема 13. Кінофотофонодокумент

1. Класифікація кінофотофонодокументів

2. Кінодокумент

1. Діафільм

2. Кінофільм 13.2.3.Відеофільм

13.3. Фотодокумент

1. Фотографія

2. Діапозитив

13.4. Фотодокумент

1. Ірамплатівка

2. Фонограма

13.1. Класифікація кінофотофонодокументів

Кінофотофонодокумент містить образотворчу, звукову і/або образотворчо-звукову інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів.

За каналами сприйняття інформації, зафіксованої в документі, кінофотофонод оку менти поділяють на три види:

• візуальні (лат. visualis - спостережуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу), сприймаються зором: діафільм, діапозитив, слайд, німий кінофільм, епіфільм;

• аудіальні (лат. audio - слухаю), сприймаються слухом: грамплатівка, магнітна фонограма;

• аудіовізуальні (зорово-слухові): звуковий кінофільм, діафонофільм, відеофільм, магнітофільм.

За способом документування кінофотофонодокументи поділяють на три види:

• кіно документи: діа-, кіно-, відео-;

• фотодокументи: діапозитив (слайд), фотографія;

• фонодокументи: грамплатівка, магнітна фонограма.

За призначеністю для сприйняття кінофотофонодокументи можуть кваліфікуватися як людиночитані (фотографія) і машиночитані (діафільм, діапозитив, кінофільм, грамплатівка, магнітна фонограма).

За матеріальною конструкцією кінофотофонодокументи молсуть випускатися у формі бобіни, касети, дискети, рулона, стрічки, кадра, компакт-касети.

13.2. Кіно документ

Кінодокумент — образотворчий або аудіовізуальний документ, створений кінематографічним способом.

Кінодокументи є безперервним рядом кадрів, що відрізняються один від одного лише незначною зміною положення зображуваних об'єктів. При швидкій зміні окремих кадрів (24 кадри в секунду) кінодокумент дозволяє отримати враження руху знятих рухомих об'єктів.

Матеріальною основою кінодокументів є кіноплівка, тобто багатошарова полімерна плівкова система.

Перші спроби отримати на екрані рухомі зображення предметів належать до 1870 р. У 1894 р. Т.А. Едісон (США), Р.У.Пол (Англія) представили публіці перші варіанти кінодокументів. Основоположником кіно вважається французький винахідник Луї Жан Люмьер, який у 1895 р. за участю брата Огюста створив апарат для проектування рухомих фотографій - перший придатний до практичного використання

кіноапарат, що отримав назву кінематограф. Перший сеанс фільму братів Люмьер відбувся 28 грудня 1895 p. y підвалі "Гран-кафе" на бульварі Капуцинів у Парижі. Перші фільми були документальними -містили хронікальний репортаж про прибуття потягу, вихід робітників з фабрики.

У 1889 р. з'явився перший звуковий фільм, винайдений Діксоном, помічником Т.А.Едісона.

Перші фільми в Україні було показано незабаром після винаходу кінематографа братами Люмьер. Постійне виробництво кінофільмів розпочалося у 1907 р. (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав).

Сучасний відеозапис виник в 1960-их роках (США, Німеччина, Японія). У 1963 р. фірма Philips розробила касету для звукового магнітофона. У 1970-х роках було винайдено побутовий касетний відеомагнітофон-приставка до телевізора, що дозволяє записати на касету і відтворити в потрібний для телеглядача час будь-яку аудіовізуальну інформацію. У 1971 р. японська фірма Sony поставила на міжнародний ринок періпий варіант побутового касетного відеомагнітофона, в якому використовувалася стрічка шириною 3/4 дюйма (19,5 мм). У 1972 р. фірма Philips, а в 1973 р. фірма Sony розпочали масове виробництво відеомагнітофонів і касет, інформація на яких записувалася на стрічці 0,5 дюйма (12,7 мм). У 1975 р. була винайдена система запису інформації за допомогою двоголівкового відеомагнітофона.

Перші знімання кіно за допомогою голографії виконано американським винахідником М.Леманом в 1966 р. У 1984 р. був знятий перший у нашій країні кольоровий голографічний кінофільм тривалістю близько 5 хв.

Основними видами кінодокументів є діа-, кіно-, відеофільм.

13.2.1. Діафільм

Діафільм (гр. dia - через, префікс, що означає наскрізний рух, завершеність, англ. film - плівка) -візуальний документ статичної проекції (зображення нерухоме), який складається з позитивних фотографічних нерухомих зображень, відтворених на кіно- або фотоплівці та об'єднаних спільною тематикою. Неозвучені діафільми мають текст (пояснення) під кадром. На початку або в кінці документа вміщують титри, які вказують на його авторський колектив.

До діафільмів також належить німий фільм на рулонній кіноплівці, що містить взаємозв'язане зображення (кадри) і текст (пояснення) з певної теми.

Діафільми переглядають за допомогою фільмоскопів або діапроекторів на екрані.

Окремий кадр діафільма, вставлений у спеціальну рамку, називається слайдом.

Діафільми поділяються:

— за цільовим призначенням (публіцистичні, літе ратурні, науково-популярні, навчальні);

- за жанрово-тематичною ознакою (історичні, науково-

технічні).

13.2.2. Кінофільм

Кінофільм (гр. kineo - рухаю, рухаюся, англ. film — плівка) - аудіовізуальний образотворчий документ динамічної проекції, що містить сукупність фотографічних зображень (кадрів), послідовно розташованих на кіноплівці (або іншому носієві), пов'язаних єдиним сюжетом і призначених для відтворення на екрані за допомогою кінопроекційної апаратури.

Кінофільми поділяються на види:

• за цільовим призначенням: художній (ігровий), документальний, науково-популярний, навчальний, мультиплікаційний ;

• за способом знімання і проекції: німий (з відзнятим зображенням), звуковий (із записом звуку), чорно-білий, кольоровий, широкоформатний, панорамний, стереоскопічний, поліекранний;

• за шириною плівки і формату кадрів в їх екранному зображенні: широкоплівковий (35, 70 мм), вузькоплівковий (16 і 8 мм);

• за тривалості демонстрації: повнометражний, короткометражний ;

• за авторським колективом: професійний (призначені для кіномережі), непрофесійний (аматорські кінофільми).