4.2. Розвиток класифікації документів

Класифікація документів - одна з найдавніших проблем в опрацюванні документів. Початкові етапи її розвитку пов'язані з організацією і систематизацією документів у перших бібліотеках та архівах, зокрема давньоєгипетських, асирійських. Перші класифікації грунтувалися на ознаках змісту документів, тематики (бібліотеки Середньовічної Європи IX ст., країн Арабського халіфату).

Перші класифікації розроблялися із врахуванням інформаційного складника документів. Комплексний підхід до класифікації, який враховує особливості і змісту, і форми документів, починається в XX ст. одночасно із введенням у науковий обіг понять документ і документація. Перша спроба такої класифікації здійснена П. Отле в його "Трактаті про документацію" (1934 p.).

Тематичну ознаку, покладену в основу бібліотечно-бібліографічної класифікації, було використано під час розроблення "Десяткової класифікації" М. Дьюі (ДКД) та її модифікацій, які використовує переважна більшість бібліотек світу, а також перших класифікацій описів винаходів.

Автор "Десяткової класифікації" - один із провідних бібліотечних діячів США Мелвіл Дьюі. У 1876 році вийшла його невелика брошура "Класифікація і предметний покажчик для каталогізації та розміщення книг і брошур бібліотек". Після публікації другого видання під назвою "Десяткова класифікація" система отримала широке визнання серед фахівців. Свою назву класифікація отримала завдяки тому, що М. Дьюі поклав в основу схеми 10 основних відділів, кожен із яких позначив арабськими цифрами від 0 до 9: 0. Загальні твори; 1. Філософія; 2. Релігія; 3. Соціологія; 4. Філологія; 5. Природничі науки; 6. Корисні мистецтва (медицина, техніка, сільське господарство); 7. Мистецтво; 8. Література; 9. Історія.

Основні 10 відділів поділяються на 10 підвідділів, кожен з яких поділяється ще на 10 підвідділів. Десяткові індекси забезпечують у класифікаційній схемі мнемонічність (здатність легко запам'ятовутися), а їх розтяжність дає можливість диференційовано використовувати ДКД у бібіліотеках із різним обсягом фондів.

ДКД активно використовується в практиці сучасних бібліотек, інформаційних центрів. До цього часу в США виходять нові доповнені видання ДКД. У 1996 році вийшло 21-е видання англійською мовою. ДКД широко використовується не тільки в США (90 % бібліотек, зокрема Бібліотека Конгресу, бібліотеки, що входять в систему OCLC - Бібліотечного центру коледжів штату Огайо, яка обслуговує понад 20 тисяч бібліотек різних типів США і в 61 країні за кордоном), але й в інших країнах. Так, Британська бібліотека для систематизації і групування документів, опублікованих у виданнях Британської національної бібліографії, використовує саме ДКД.

Єдину семантичну схему класифікації документів для всіх країн світу поки що не створено. Деякі країни використовують "Десяткову класифікацію" М.Дьюі або свої національні класифікації. Так, національною для США визнана "Класифікація бібліотеки Конгресу США" -перелічувальна ситема бібліотечно-бібліографічної класифікації, розроблена в 1901-1941 роках.

За кордоном здебільшого використовується "Універсальна десяткова класифікація" (УДК) - міжнародна класифікація, яка охоплює усі галузі знань.

Творці УДК - бельгійські вчені Поль Отле та Анрі Лафонтен, які заснували Міжнародний бібліографічний інстутитут, який зараз називається Міжнародною федерацією з документації (МФД). УДК виникла на основі перероблення десяткової класифікації американського бібліотекознавця М.Дьюі. Система таблиць УДК охоплює повні, галузеві і скорочені видання. Розвиток та удосконалення УДК здійснюється Центральним комітетом з класифікації МФД. Актуалізація таблиць здійснюється

під наглядом МФД, яка випускає періодичне видання, що містить зміни в класифікації. УДК є інтелектуальною власністю Міжнародної федерації з документації.

Зараз УДК є універсальним міжнародним засобом систематизації, індексації і пошуку документів у фондах, каталогах і картотеках передусім завдяки її десятковій індексації, оскільки вона також побудована за десятковою ознакою. УДК належить до ієрархічних інформаційно-пошукових мов комбінаційного типу з елементами фасетної структури у вигляді загальних та спеціальних визначників. У вітчизняних наукових та науково-технічних бібліотеках, органах інформації УДК була введена з 1963 року. В Україні наукові та науково-технічні бібліотеки використовують таблиці УДК, видані українською мовою. Книжкова палата України здійснила переклад і видання україномовного варіанта УДК за відповідною угодою з МФД.

У бібліотеках, органах інформації України, крім УДК, використовують також такі універсальні системи класифікації, як "Бібліотечно-бібліографічну класифікацію" (ББК), "Рубрикатор Державної автоматизованої системи науково-технічної інформації" (Рубрикатор ДАСНТІ), "Єдину класифікації літератури для книговидання" (ЄКЛ), деякі спеціальні системи класифікації, наприклад, "Міжнародну класифікацію винаходів" (МКВ).

"Бібліотечно-бібліографічна класифікація" (ББК) - класифікаційна інформаційно-пошукова мова ієрархічного типу з елементами фасетної структури у вигляді допоміжних таблиць типових ділень. Система ББК розроблена в 1958-1968 роках фахівцями найбільших бібліотек країни. Вона видана у вигляді таблиць: повні таблиці, скорочений їх варіант для наукових бібліотек,

таблиці для обласник, масових, дитячих і шкільних бібліотек, для краєзнавчих катологів. Введена в практику наукових, науково-технічних бібліотек з кінця 70-х років. "Єдина класифікація літератури для книго-виданння" - універсальна, ієрархічна класифікаційна система, яка має широке функційне призначення. Характерною особливостю є її прикладний характер, залежність від об'єктів класифікації - видавничої продукції. ЄКЛ використовується в системі тематичного планування і координації планів випуску літератури видавництвами. У Книжковій палаті України ЄКЛ використовується для систематизації бібліографічних записів у державних бібліографічних покажчиках, для централізованої систематизації і статистики друку. У системі книжкової торгівлі ЄКЛ використовується для єдиної системи обліку, каталогізації і розміщення книг, для систематизації бібліографічних записів у видавничо-книготорговій бібліографії. ЄКЛ розрахована на автоматизовані технології в усіх 3-х напрямках: книжкова торгівля, книговидання, бібіліотечно-бібліографічна робота. Вона являє собою єдину інформаційно-пошукову мову для 3-х автоматизованих систем: автоматизованої системи зведеного тематичного планування і координації книговидання, автоматизованої системи збереження, пошуку і видачі інформації, автоматизованої системи книжкової торгівлі.