Тема 7. Видання

Видання як вид документа. Передавання інформації від комуні канта до реципієнта може відбуватися в різній формі: у рукописному варіанті; після опублікування у вигляді видання; у вигляді електронного чи магнітного запису, аудіо- чи відеозапису; створенням засобами віддаленого доступу, такими як комп’ютерні мережі з відповідним програмно-технічним обладнанням для збереження електронної інформації; засобами візуального відображення (браузери, редактори, спеціалізовані програми для перегляду та друкування) тощо.

Кожна з наведених форм дає можливість по-своєму розкрити сутність понять „документ” і „видання”, виділити в них певні особливості, специфічні ознаки, які потрібно врахувати під час створення у системі документно-інформаційних комунікацій.

Видання – будь-який твір друку, що поліграфічно оформлений, має номер типографського замовлення та приймається в якості одиниці статистичного обліку друкованої продукції країни, а також одиниці обліку фонду.

Видання – документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання й містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості.

Видання – це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання.

Видання – головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації.

Перші три визначення поняття „видання” стосуються документів, головною частиною яких є друкований текст, тобто традиційних видань, але нічого не сказано про видання, у яких головним є звукозапис або запис зображень на паперових носіях. Останні зовсім не розглядаються в цих визначеннях. Тобто не можуть бути віднесеними до обсягу поняття „видання”.

В останньому визначенні, подане універсальне тлумачення, що включає й поняття „електронне видання”, як категорію інформаційних ресурсів.

Видання, що поряд з друкованим текстом містять записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях, або такі, що мають супровідну допоміжну інформацію, звуться комбінованими.

Сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем є видавничою продукцією.

Під публікацією у загальному випадку слід розуміти опублікований твір, тобто твір випущений в обіг для задоволення розумних потреб публіки.

Класифікація і типологізація видання. Класифікація й типологізація видань розробляються в рамках книгознавства – науки про книгу й книжкову справу.

Будучи одним із видів документів, видання можуть класифікуватися за певними їх ознаками: змістом, матеріальною конструкцією, періодичністю, знаковою природою фіксації інформації тощо.

Типологічне різноманіття видань базується на сукупності ознак, головним з яких є цільове й читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься в них. Це служить підставою для всебічної характеристики видань, дозволяє здійснити їх внутрішньовидову класифікацію, визначити різновиди й типологічну розмаїтість.

Основними критеріями для визначення типу видання є його цільове та читацьке призначення. Від цього залежить добір творів до видання, характер підготовки текстів, склад допоміжного матеріалу, структура видання, його поліграфічне й художнє оформлення.

На сучасному етапі доцільно класифікувати видання за такими типами: документальні (факсимільні); наукові (критичні); масові.

Виходячи з того, що всі перелічені терміни стандартизовані, то їх використання у видавничій практиці є обов’язковим. Що ж стосується наукового розуміння цих понять, то воно припускає й певні критичні зауваження, і їх майбутній перегляд.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 3017 – 95 традиційні видання класифікують за наступними ознаками: за цільовим призначенням; за аналітико-синтетичним переробленням інформації; за інформаційними знаками (знаковою природою); за матеріальною конструкцією; за обсягом; за складом основного тексту; за періодичністю; за структурою; за інформаційними ознаками; за видами періодичних і продовжуваних видань; за статусом.

Класифікація видань є за своєю характеристикою багато аспектною, паралельною. Тобто кожний напрям цієї класифікації (фасет) є незалежним від інших: використовується лише одна ознака Класифікування, будь-яке видання може бути класифікованим за кожною з цих ознак.

Загальні і специфічні ознаки класифікації видання.