Тема 14. Ізографічні видання

Загальна характеристика ізографічного видання. Ізографічні документи відносяться до класу іконографічних за характером знакових засобів фіксування та передачі інформації. Іконічний знак, на відміну від ідеографічного, повинен мати схожість чи подібність з тим предметом чи явищем, який означає.

Головне смислове навантаження цих документів несе зображення реально існуючих об’єктів образотворчо-графічними (знаковими) засобами.

Ізографічний документ – це документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відображення зовнішніх характеристик реального чи уявного об’єкта за допомогою іконічних знакових засобів.

Ізодокументи класифікують за такими загальними ознаками документа: 1) спосіб зображення: альбом, фото видання, атласи креслень, художньо-образотворчі документи; 2) матеріальна конструкція: книжкові ( альбоми з мистецтва, фотоальбоми, картографічні атласи), аркушеві (плакати, афіші, буклети, репродукції, естампи), карткові (листівки, календарики, календарні стінки); 3) спосіб виготовлення друкованої форми: естампи (гравюра, офорт), репродуктивні ізографічні видання (етикетки, марки та інші); 4) функціональне призначення (нормативно-інструктивні, наукові, виробничо-практичні, навчальні, масово-політичні, науково-популярні, рекламні); 5) читацьке призначення.

В ізографічних виданнях дуже широке читацьке призначення: масовий споживач, який має початкову підготовку в сприйнятті мистецтва; споживач, що має певний обсяг знань, необхідних для сприйняття образотворчих видань, створенням і зберіганням образотворчих видань 9художники, колекціонери, мистецтвознавці, музейні працівники).

Ізографічні видання друкуються усіма способами друку (високим, офсетним, глибоким) із використанням однієї або багатьох фарб, із застосуванням тиснення, пресування.

Плакат. Плакат (лат. placatum – оголошення, афіша) – образотворче аркушеве видання, що містить рисунок, фотографію, монтаж або інше спеціальне зображення із невеликим пояснювальним текстом. Плакат випускається як один або кілька аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надрукований з одного або обох боків аркуша, призначений для експонування.

Плакат – різновид графіки. Сучасний плакат друкується поліграфічним або комп’ютерним способом із створеного художником оригіналу.

За цільовим призначенням плакати поділяють на масово-політичні, нормативно-інструктивні, науково-популярні, навчальні, рекламні. Різновидом рекламного образотворчого видання є афіша, що повідомляє про культурний захід і призначення для розклеювання.

За способом створення розрізняють такі види плакатів: фото плакат, авторський плакат, комбінований плакат.

Фотоплакат створюється фотографічним способом шляхом фотомонтажу винятково фотографічного матеріалу. Розрізняють види фото плакатів: друкований (видається масовим накладом за допомогою літографічних або офсетних машин); трафаретний (тиражується ручним способом за допомогою трафаретів з картону або матриць на шовковій або нейлоновій сітці); світловий (статистичний, динамічний, що містять зображення, або шрифтовий плакат, що експонується із використанням кольорового тону та аргона або електричних ламп) об’ємний (складна конструкція, поширена в торговельній рекламі).

Авторський плакат художник малює власноруч в одному або кількох примірниках, використовуючи техніку графіки або живопису. Плакати виконуються різноманітними матеріалами: вугіллям, олівцем, гуашшю, аквареллю, темперою, олією на папері, картоні, фанері, полотні.

Комбінований плакат створюється з використанням фотографії, рисунку, друкованих видань, усього підручного ілюстрованого матеріалу.

Плакат виник у Західній Європі в другій половині ХІХ ст. як вид театральної і торговельної реклами, в ХХ ст. розвинувся політичний плакат, поширилися такі різновиди плакатів, як інформаційно-пропагандистський з техніки безпеки, охорони праці, протипожежної безпеки в промисловості і будівництві, а також кінорекламний, театральний, виставковий, торговельний, з охорони навколишнього середовища.

Художня репродукція.

Естамп.

Художня листівка. Перша серія вітальних листівок була виготовлена в 1975 р. англійським художником Добсоном. Так була започаткована традиція адресування поштових конвертів з вітальними картками.

Значна кількість листівок виготовляється способом прикладної, ужиткової або, як її називають, „малої графіки”. Цей вид мистецтва вимагає від виконавця таких самих творчих здібностей, як і будь-який інший.

Класифікація листівок здійснюється за конструкцією, видом матеріалу та поліграфічного оздоблення, а також за жанром.

За конструкцією листівки поділяються на аркушеві, однозгинні та багатозгинні, а також листівки із вкладкою. До конструктивних особливостей належить також висікання, що представлено сьогодні в широкому спектрі технічних можливостей: від найпростішого заокруглення кутиків до „лазерної витинанки”.

За видом поліграфічного оздоблення художні листівки об’єднують за такими ознаками: 1) карбованість (пантонними чи металізованими фарбами); 2) лакування: суцільне або вибіркове (олійне, водяно-дисперсне тощо); 3) перфорування; 4) термографія, тиснення (фольгою, або конгрев не); 5) поєднання вищезазначених способів (залежно від художнього задуму дизайнера).

За видом матеріалу листівки можна поділити на паперові, картонні та змішаного типу (папір плюс наліпки у вигляді тканини, ланцюжків, прозорих плівок, фольги, стрічки-ляссе та ін.).

Характеристика художніх листівок поділяється на приватного призначення та корпоративні.

Приватного призначення: 1) вітальні (найбільша група за обсягами накладів 16-17 тисяч. надсилається для привітання); 2) релігійні ( ілюструють біблійні сюжети, містять зображення визначених постатей – духовних наставників людства); 3) інформаційно-зображувальні (містять конкретний малюнок із роз’яснювальним підписом); 4) жартівливі (несуть зміст вітання з жартом, користуються чималим попитом.

Корпоративні: 1) вітальні (виконують функцію ідентифікації фірми, є елементом корпоративної культури); 2) інформаційні ( виконують роль запрошень та повідомлень; 3) рекламні (пропозиції, послуги, прайс-лист від фірми, оформлені у привабливому для споживача вигляді.

Альбом. Альбом (фр. album – спалітурені аркуші) – кодексове образотворче видання, основну частину якого складає поліграфічне відтворення картин, рисунків, креслень, фотографій, супроводжене коротким пояснювальним текстом.

Образотворчі видання вміщено в альбомі, об’єднано спільною темою, ідеєю, належністю одному авторові чи кільком авторам, творчість яких співзвучна, із спільною передмовою чи післямовою, підписами або коментарями до зображення, науково-довідковим апаратом.

За змістом і характером зображень альбоми поділяються на три основні види: 1) альбом з різних видів професійного і народного образотворчого мистецтва: живопису, графіки, архітектури, скульптури, декоративно-прикладного і монументального мистецтва; містять репродукції мистецьких творів або оригінальні (авторські) графічні роботи (гравюри, офорти, літографії); 2) документальні фотоальбоми (видові, репортажно-публіцистичні, історичні, портретно-біографічні, туристичні, з театрального і кіномистецтва); містять репродукції фото зображень, спеціально виготовлених з натури для альбому або підібраних із наявних матеріалів (документальні, архівні фотографії, кінокадри); 3) науково-пізнавальні альбоми (наукові, виробничо-інструктивні, технічні, навчальні, науково-популярні, картографічні) містять креслення, наукові і технічні рисунки, фотографії, схеми, графіки, плани.

За цільовим призначенням альбоми поділяються на: наукові, виробничо-практичні, масово-політичні, науково-популярні, рекламні для дозвілля.

За складом основного тексту альбоми завжди друкуються як збірники.

За матеріальною конструкцією альбоми належать до книжкових видань: характерний витягнутий у висоту чи ширину книжковий блок, значний обсяг образотворчого матеріалу. Мінімальний обсяг альбомного видання – 8 сторінок. Для його друку використовують всі способи: високий, офсетний, глибокий. Художньо-естетичне оформлення альбомних видань зумовлює використання багатьох фарб. Суперобкладинки часто ламінують плівкою. Альбоми , що складаються із нескріплених аркушів, вкладають у футляр, папку або обкладинку.

Прикладна графіка. Графіка ( грец. graphike від grapho – пишу, рисую) – друковані художні твори, в основі яких лежить рисунок, виконаний штрихами і лініями без фарб.

Прикладна графіка використовується для художнього оформлення предметів, що мають практичне значення: художні календарі, графічно оформлені табель-календарі, поштові марки, екслібриси, товарні знаки, етикетки, візитівки.

Календар – періодичне або неперіодичне довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців певного року та інші відомості. До неперіодичних образотворчих календарів належать:

1) Разові календарі книжкової форми, тобто художні календарі, які містять художнє зображення і послідовний перелік днів, тижнів, місяців певного року у вигляді календарних сіток.

2) Календарі аркушевої форми, тобто табель-календарі, які містять художнє зображення і послідовний перелік днів, тижнів. місяців, певного року, розміщення у формі таблиці.

3) Календарі карткової форми – мініатюрні календарики-візитівки, тобто карткове видання, один бік якого містить художнє зображення, а другий – календарну сітку.