73.4. Загальні правила користування засобами захисту

Електрозахисними засобами слід користуватись за їх пря­мим призначенням в електроустановках напругою, що не вища тієї, на яку вони розраховані.

Основні електрозахисні засоби розраховані на застосу­вання в закритих електроустановках, а у відкритих електро­установках і на ПЛ - тільки в суху погоду. Просто неба в сиру погоду можуть застосовуватись тільки засоби захисту, які призначені для роботи за таких умов. Виготовляють, випробовують засоби захисту і користуються нами згідно з стандартами, технічними умовами та інструкціями.

Перед застосуванням засобу захисту працівник зобов’язаний перевірити його справність, відсутність зовнішніх по­шкоджень, почистити і обтерти від пилу, перевірити за штам­пом термін придатності. Діелектричні рукавички перед вико­ристанням слід перевірити на відсутність проколів шляхом скручування Їх в сторону пальців. Користуватися засобами захисту, термін придатності яких минув, забороняється.

7.35. Вимоги до окремих видів засобів захисту і правила користування ними

7.3.5.1. Електрозахисні засоби,

Ізолювальна частина засобів захисту для роботи в елек­троустановках напругою понад 1000 В зі сторони рукоятки обмежується кільцем або упором із електроізоляційного ма­теріалу. Зовнішній діаметр обмежувального кільця повинен перевищувати зовнішній діаметр рукоятки не менше ніж на 10 мм. Відмічати межу між ізолювальною частиною і руко­яткою тільки пояском фарби забороняється. Обмежувальне кільце належить до ізолювальної частини.

У засобів захисту для роботи в електроустановках до 1000 В висота упора повинна відповідати наведеній в техніч­них умовах.

Під час роботи із засобами захисту забороняється торка­тися до їх ізолювальної частини за обмежувальним кільцем або упором.

Конструкція засобів захисту з електроізоляційних трубок повинна попереджувати потрапляння всередину пилу або вологи. Ізолювальних пилососних штанг ця вимога не сто­сується.

Конструкція і розміри робочої частини штанг і показчиків напруги повинні виключати можливість міжфазного зами­кання і замикання на заземлені частини.

При пошкодженні лакового покриття або при інших не­справностях ізолювальних засобів захисту їх застосування забороняється.

В електроустановках напругою понад 1000 В ізолюваль­ними штангами (крім вимірювальних), штангами для накла­дання заземлення, для очищення ізоляції від пилу, ізолю­вальними і електровимірювальними кліщами та показчиками напруги слід користуватися в діелектричних рукавичках. Під час робіт з вимірювальними штангами застосування ді­електричних рукавичок не обов'язкове.

Ізолювальні штанги призначені для оперативної роботи, вимі­рів (перевірки ізоляції і з'єднань на лініях електропередачі і підстанціях), встановлення деталей розрядників тощо. Ізолювальні штанги можуть бути універсальними зі змінними головками (робочими частинами) для виконання різних операцій.

Ізолювальна штанга складається із робочої, ізолювальної частин і рукоятки. Конструкція робочої частини визначається її призначенням. Робочою частиною вимірювальної штанги е вимірювальний пристрій.

Штанги з дугогасним пристроєм призначені для зазем­лення відключених проводів ПЛ напругою 110 кВ і вище в разі пофазного ремонту. Крім того, штанги служать також для гасіння дугового розряду, що виникає під час заземлення фази. Штанги повинні відповідатити вимогам, що висува­ються для встановлення заземленння. Штанга із дугогасним пристроєм складається з робочої частини з дугогасним при­строєм і захватом (пантографічним чи іншої конструкції), ізолювальної частини, рукоятки і заземлювального провід­ника зі струбциною. Переріз заземлюючого провідника за умов механічної міцності повинен бути не менше ніж 25 мм². На штанзі із дугогасним пристроєм необхідно позначити робочу напругу ліній, для котрих вона призначена, і номінальний струм дугогасного пристрою.

Ізолювальні порожнисті штанги для очищення ізоляції під напругою за допомогою пилососа перед початком роботи і періодично в процесі неї необхідно продувати.

Вимірювальні штанги під час користування ними не за­землюються, за винятком тих випадків, коли принцип бу­дови штанги вимагає цього.

Ізолювальні пристрої та пристосування призначені для Ізоляції людини від заземлених частин (землі) і частин, які мають інший, ніж провід, потенціал, під час робіт на ПЛ напругою 110 кВ і вище з безпосереднім торканням до струмовідних частин (проводу, арматури).

До ізолювальних пристроїв належать штанги, драбини, тяги, канати, які виготовлені з електроізоляційних матеріа­лів (бакеліту, склопластику тощо).

До пристосувань належать корзини підйомників, кабіни для роботи біля проводу, візки для пересування проводами, додаткові елементи стяжних пристроїв, домкрати, блоки тощо. Пристосування можуть бути виконані з електроізо­ляційних матеріалів або металу.

Ізолювальні кліщі застосовуються для операцій із запо­біжниками, встановлення і зняття ізолювальних накладок, перегородок та інших аналогічних робіт (за необхідності за­мість ізолювальних кліщів застосовуються ізолювальні штан­ги з універсальною головкою).

Кліщі складаються із робочої (губок кліщів), ізолю­вальної частин і рукоятки (рукояток).

Електровимірювальні кліщі призначені для вимірювання струму, напруги і потужності в електричних колах без пору­шення їх цілісності. Кліщі для роботи в електроустановках до 10 кВ складаються із робочої, ізолювальної частин і рукоятки. Робоча частина кліщів - це роз'ємний магнітопровід, обмотка і з'ємний або встроєний вимірювальний прилад. Ізолювальна частина і рукоятка повинні бути виконані з електроізоляційного матеріалу.

Мінімальний розмір ізолювальної частини 380 мм, ру­коятки - 100 мм. В разі користування кліщами для вимірів у колах напругою понад 1000 В забороняється застосовувати виносні прилади, а також переключати межі вимірів, не зні­маючи кліщів із струмовідних частин.

Під час вимірювання кліщі треба тримати навису.

Кліщі для електроустановок напругою до 1000 В скла­даються із робочої частини (роз'ємного магнітопроводу, об­мотки, вимірювального приладу) і корпусу, який є одночасно ізолювальною частиною з упором і рукояткою.

Покажчики напруги є переносними приладами, призна­ченими для визначення наявності або відсутності напруги; принцип їх роботи заснований на світінні газорозрядної інди­каторної лампи при протіканні через неї ємнісного струму.

Покажчик напруги складається із робочої, ізолювальної частин і рукоятки. До робочої частини входять контакт-наконечник, газорозрядна лампа і конденсатори. Ізолювальна частина розміщена між робочою частиною і рукояткою і може бути виконана із кількох елементів.

Чутливість покажчика напруги характеризується напру­гою запалювання - мінімальною напругою, при якій насту­пає видиме стійке світіння сигнальної лампи. Напруга запа­лювання покажчиків напругою понад 1000 В повинна ста­новити не менше як 25% номінальної напруги електроуста­новки, в якій вони застосовуються.

Перед застосуванням покажчика напруги необхідно пе­ревірити його справність спеціальним приладом або набли­женням до струмовідних частин, які розташовані поблизу і явно перебувають під напругою.

Робота покажчика напруги понад 1000 В безконтактного типу заснована на принципі електростатичної індукції. Сигнальним елементом є лампа розжарювання. Покажчик призначений для перевірки наявності або відсутності напру­ги на ПЛ 6-35 кВ, в ЗРУ і ВРУ 6-35 кВ.

Покажчик напруги складається із робочої частини, заряд­ного пристрою та ізолювальної телескопічної штанги на 110 кВ. Покажчик видає світловий сигнал, частота якого збільшу­ється з наближенням до струмовідних частин, що перебувають під напругою. Покажчик має вмонтований пристрій пере­вірки його справності, джерело живлення і комплектується зарядним пристроєм.

Порядок перевірки наявності або відсутності напруги без­контактним покажчиком такий, як і для покажчика із газо­розрядною лампою. Заземлювати покажчик не вимагається.

Покажчики напруги для фазування призначені для фазування ПЛ, кабелів і трансформаторів напругою 3-110 кВ під робочою напругою.

Покажчик конструктивно являє собою два роз'ємних корпу­си з електроізоляційних трубок, з'єднаних гнучким проводом з підсиленою ізоляцією. Електрична схема містить газорозрядну індикаторну лампу, конденсатори, резистори. Порядок роботи покажчика визначається інструкціями з експлуатації.

Покажчики напруги до 1000 В. В електроустановках до 1000 В неприпустиме застосування контрольних ламп (па­трон з лампою розжарювання і двома провідниками для пе­ревірки відсутності напруги) в зв'язку з можливістю їх ви­буху в разі включення на міжфазну напругу та травмування працівника, який їх обслуговує, що утворюється при цьому, та електричною дугою і осколками скла.

В електроустановках до 1000 В для перевірки відсутності напруги можна застосовувати покажчики двох типів: двопо­люсні, що працюють при активному струмі, - для електро­установок змінного і постійного струмів, та однополюсні, що працюють при ємнісному струмі, - для електроустановок змінного струму.

Однополюсні покажчики можна застосовувати під час пе­ревірки схем вторинної комутації, визначенні фазного проводу під час підключення лічильників, патронів, вимикачів, запо­біжників тощо.

При цьому необхідно мати на увазі, що під час перевірки наявності або відсутності напруги можливе світіння сигналь­ної лампи покажчика від наведеної напруги.

Під час роботи в електроустановках дозволяється засто­совувати тільки спеціальні діелектричні рукавички, які ви­готовлені відповідно до вимог технічних умов. В електро­установках напругою до 1000 В діелектричні рукавички засто­совуються як основний засіб захисту, а в електроустановках напругою понад 1000 В - як додатковий.

Довжина рукавичок повинна бути не менше 350 мм. Під час роботи в діелектричних рукавичках їх краї не можна завертати. Рукавички потрібно одягати поверх рукавів. Рука­вички, що перебувають в експлуатації, слід періодично (за місцевими умовами) дезинфікувати содовим або мильним роз­чином. При користуванні рукавичками в холодний час поза приміщеннями можна одягати Їх на тонкі вовняні або баво­вняні рукавички.

Діелектричні боти і калоші застосовують як додаткові засоби захисту в закритих і, за відсутності опадів, у відкритих електроустановках. Діелектричні боти і калоші захищають працівників від напруги кроку.

Діелектричні боти і калоші за зовнішнім виглядом мають відрізнятися від ботів і калош, призначених для інших цілей.

Електроустановки потрібно комплектувати діелектричним взуттям кількох розмірів.

Діелектричні резинові килими застосовують як засоби захисту в закритих електроустановках напругою до і понад 1000 В, крім особливо сирих приміщень.

Килими виготовляються залежно від призначення і умов експлуатації таких груп:

І група - звичайного виконання — для роботи при температурі від -15 до +40 °С;

II група - мастилобензиностійкі — для роботи при температурі від -50 до +80 °С.

Застосовуючи килим, необхідно звертати увагу на його маркіровку. При наявності видимих механічних ушкоджень його слід відбраковувати.

В сирих приміщеннях і в приміщеннях, що піддаються забрудненню, необхідно застосовувати ізолювальні підставки. Ізолювальна підставка складається із настилу, закріпленого на опорних ізоляторах висотою не менше ніж 70 мм.

Рекомендується застосовувати ізолятори типу СН-6, що випускаються спеціально для виготовлення підставок.

Настил розміром 50х50 см треба виготовляти із сухих дерев'яних планок товщиною не менше ніж ЗО мм без сучків і косошарості. Просвіти між планками не повинні перевищу­вати 3 см. Суцільні настили застосовувати не рекомендується, оскільки вони стають на перешкоді перевірці відсутності випадкового шунтування ізоляторів. Настил повинен бути пофарбований з усіх сторін.

Ізолювальні підставки повинні бути міцними і стійкими.

Якщо застосовуються з'ємні ізолятори, то при з'єднанні настилу з ними необхідно виключити можливість його зісков­зування. Для усунення перекидання краї настилу не повинні виступати за опорну частину поверхні ізоляторів.

Ізолювальні накладки дозволяється застосовувати в елек­троустановках напругою до 20 кВ для запобігання випадко­вому дотику до струмовідних частин в тих випадках, коли немає можливості обгородити місце роботи щитами.

В електроустановках напругою до 1000 В накладки засто­совуються також як засіб, що запобігає помилковому вклю­ченню рубильників.

Ізолювальні накладки, розташовані між струмовідними частинами, які перебувають під напругою, і вимкненими (на­приклад, між нерухомими контактами і ножами вимкненого роз'єднувача), повинні бути механічно міцними і мати кон­струкцію і розміри, які дають змогу повністю закрити струмовідні частини.

В електроустановках напругою до 20 кВ застосовуються накладки із твердого електроізоляційного матеріалу (гетинаксу, склотекстоліту тощо). В електроустановках напругою до 1000 В можна використовувати гнучкі накладки товщиною не менше як 5 мм з діелектричної гуми. Ними закривають струмовідні частини під час робіт без зняття напруги.

Встановлювати накладки на струмовідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолювальні рукоятки або держаки, необхідно із застосуванням основних засобів за­хисту.

Ізолювальні накладки перед застосуванням треба обтерти від пилу і перевірити відсутність тріщин, порушень лакового покриття, розривів та інших пошкоджень поверхні. Ізолю­вальні накладки треба оберігати від зволоження і забруд­нення.

Слюсарно-монтажний інструмент з ізольованими руко­ятками. Інструмент з ізольованими рукоятками застосовують для роботи під напругою в електроустановках до 1000 В як основний засіб захисту.

Дозволяється застосовувати інструмент з ізольовани­ми рукоятками, який виготовлений відповідно до вимог ГОСТ 11516-79.

Ізольовані рукоятки повинні бути виконані у вигляді чохлів або у вигляді нез'ємного покриття із вологостійкого, мастилобензиностійкого, некрихкого електроізоляційного матеріалу із упорами з боку робочого органу. Ізоляція по­винна покривати всю рукоятку, її довжина повинна бути не менше як 100 мм до середини упору. Ізоляція стержнів викруток повинна закінчуватися на відстані не більше як 10 мм від кінця леза викрутки. Ізольовані рукоятки як на поверхні, так і в товщині ізоляції не повинні мати раковин, сколів, роздувань, дефектів.

Переносні заземлення застосовуються для захисту людей, що працюють на відключених струмовідних частинах, від помилково поданої або наведеної напруги.

Переносні заземлення складаються із затискачів для при­єднання до заземлювальних проводів, заземлювального про­відника для заземлення і закорочення між собою струмовідних частин всіх фаз, пристрою і наконечника чи струбцини для приєднання до заземлення або заземлених конструкцій. До­пускається застосування окремого переносного заземлення для кожної фази.

Переносні заземлення повинні відповідати таким вимогам:

1) вони повинні бути виконаю з неізольованого гнучкого мідного багатожильного проводу і мати переріз, що відповідає вимогам термічної стійкості при однофазних і міжфазних коротких замиканнях, але не менше як 25 мм² в елек­троустановках напругою понад 1000 В і не менше як 16 мм² в електроустановках до 1000 В;

2) конструкція зажимів для закорочування проводів до шин повинна бути такою, щоб у разі проходження струму короткого замикання переносне заземлення не могло бути зірване з місця динамічними силами. Затискачі забезпечу­ються пристроями, що дають можливість встановлювати і знімати їх зі струмовідних частин за допомогою штанги для встановлення заземлення. Гнучкий мідний провід має бути приєднаним до затискача безпосередньо або за допомогою надійно спресованого мідного наконечника. Для захисту про-вода від злому в місцях приєднання рекомендується помі­щати його в оболонку у вигляді пружин із гнучкого стального проводу. Мідний провід рекомендується поміщати в прозо­ру гнучку оболонку для запобігання механічним пошкод­женцям;

3) наконечник на проводі для заземлення повинен викону­ватися у вигляді струбцини або відповідати конструкції затискача, який служить для приєднання до заземлювального проводу або конструкції;

4) елементи переносного заземлення повинні бути міцно і надійно з'єднані опресуванням, зварюванням або болтами з попереднім лудженням контактних поверхонь. Застосу­вання паяння заборонено.

Переносні заземлювальні пристрої, що застосовуються для заземлення проводів ПЛ, можна приєднувати до кон­струкцій металевої опори, заземлювального спуску на де­рев'яних опорах або спеціального тимчасового заземлювача.

Переріз проводу, що застосовується у випробувальних схемах, повинен бути не менш як 4 мм², а в разі вико­ристання для заземлення ізольованого від опор блискавко-захисного троса ліній електропередачі, а також пересувних установок (лабораторій, майстерень тощо) - не менше ніж 10 мм² за умовами механічної міцності.

На кожному переносному заземленні необхідно вказати його номер і переріз заземлювальних проводів. Ці дані виби­вають на бірці, яка закріплена на заземленні або на струбцині (наконечнику).

Кожне переносне заземлення повинно бути оглянуто не рідше 1 разу на 3 місяці, а також перед застосуванням, і в тих випадках, якщо воно підлягало дії струмів короткого замикання. У разі руйнування контактних з'єднань, зни­ження механічної міцності провідників, їх обплавлення, обри­ву понад 5% жил тощо переносні заземлення слід вилучати із вжитку.

Обгороджувальні пристрої застосовують для запобігання працівників від випадкового наближення на небезпечну відстань до струмовідних частин, що перебувають під напру­гою, а також для перешкоди входу на ділянки РУ. До обго­роджувальних пристроїв належать щити.

Щити слід виготовляти із сухого дерева, просоченого олі­фою і пофарбованого безкольоровим лаком, або із міцного електроізоляційного матеріалу. На них закріплюють знаки безпеки або роблять написи відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Конструкція щита повинна бути міцною, зручною, такою, що виключає можли­вість його короблення і перекидання, а маса щита такою, щоб його могла переносити одна людина. Висота щита по­винна бути не менш ніж 1,7 м, відстань від нижнього ребра до підлоги - не більше ніж 10 см.

Щити необхідно встановлювати так, щоб вони не зава­жали виходу працівників із приміщення у разі виникнення небезпеки.

Дотик щитів до струмовідних частин, що перебувають під напругою, не допускається. Відстань від щитів, що обгороджують робоче місце, до струмовідних частин, які перебувають під напругою, повинна відповідати вказаній в Правилах безпечної експлуатації електроустановок спожи­вачів. У щитів під час огляду перед застосуванням треба перевіряти міцність з'єднання частин, їх стійкість і міцність деталей, призначених для надійного встановлення або кріп­лення огородження.

Діелектричні ковпаки одягають на ножі однополюсних роз'єднувачів для запобігання їх вмикання. Застосовують ковпаки на приєднаннях електроустановок, де встановлення заземлення неприпустиме за умовами електробезпеки. Ковпаки повинні вільно одягатися на ножі роз'єднувачів і міцно три­матися на них. Ковпаки виготовляють із гуми або пластмаси. Їх необхідно встановлювати і знімати із застосуванням ос­новних засобів захисту. В ковпаків 1 раз на 12 місяців треба перевіряти відсутність розривів, тріщин, сторонніх вмикань та інших пошкоджень поверхні.

Плакатн і знаки безпеки необхідно застосовувати для заборони дії з комутаційними апаратами, під час помилкового включення яких може бути подано напругу на місце вико­нання робіт, для попередження про небезпеку наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою, для дозволу окремих дій тільки в разі виконання конкретних вимог безпеки праці з указанням місцезнаходження різних об'єктів і улаштувань тощо.

Плакати і знаки поділяють на попереджувальні, заборон­ні і вказівні. -

За характером застосування плакати можуть бути по­стійними і переносними.

Постійні плакати і знаки рекомендується виготовляти з електроізоляційних матеріалів (текстоліту, гетинаксу, полі­стиролу тощо), а на бетонні й металеві поверхні (опори ПЛ, двері камер тощо) можна наносити фарбами за допомогою трафаретів. Допускається встановлення металевих плакатів і знаків.

Переносні плакати треба виготовляти із електроізоляцінних матеріалів (пластмас, картону). Для відкритих елек­троустановок допускається застосування переносних плакатів і знаків з металу.