МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

АВТОРОЗНАВСТВО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

щодо проведення практичних (семінарських) занять

та самостійної роботи студентів базового напрямку «Право» спеціальності «Судова експертиза»

Затверджено на засіданні кафедри кримінального права і процесу протокол «__» від ________ 2012 р.

Львів 2012

Авторознавство: Методичні вказівки щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів базового напрямку «Право» спеціальності «Судова експертиза»/ Н.Б. Гончар. – Львів. Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2012 – 19 с.

Укладач к.х.н., асистент Гончар Н.Б.

Відповідальний за випуск к.х.н., асистент Гончар Н.Б.

Рецензенти: д.ю.н., проф. Гумін О.М.,

к.ю.н., доц. Ковальчук О.Б.

1. Самостійна (індивідуальна) робота студентів

Підготовка до практичних (семінарських) занять допомагає глибше вивчити основні теми курсу Авторознавство, оволодіти вмінням самостійно працювати з законами, іншими нормативно-правовими актами та спеціальною літературою.

Лекція є теоретичною основою практичних (семінарських) занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:

- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з рекомендованою нормативною та навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;

- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записів (конспектуванні). При конспектуванні необхідно в результаті «переробки» інформації виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів та літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків за темою;

- подальша робота над лекцією, що передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.

Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи.

Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі авторознавства, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою практичних (семінарських) занять Авторознавства є:

- обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії Авторознавства;

- вивчення теорії ідентифікації, законів та інших нормативних актів;

- вивчення методик та методів досліджень;

- засвоєння правил побудови досліджень із певних стадій із суворим дотриманням їх послідовності.

Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:

- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

- вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;

- виконати письмові завдання у зошиті;

- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.

Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.

На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Підсумкові бали вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.

З усіх тем практичних (семінарських) занять необхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у розділі 2 даних рекомендацій.

У кінці кожної теми практичних (семінарських) занять названі нормативно-правові акти та спеціальна література, які слід використовувати при підготовці до відповідної теми. Вихідні дані нормативних актів вказані відповідно до їх первинної редакції. У зв'язку з тим, що до кожного із зазначених актів неодноразово вносилися зміни та доповнення, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщені в офіційній інформаційно-пошуковій системі Верховної Ради України «Законодавство».

Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і нормативні джерела. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять з «Загальна методика експертного дослідження». Слід залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.

Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі обставини казусу і чітко відповісти на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланням на норми того чи іншого нормативного акта, а також на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.

Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого казусу, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформляється у формі реферату.

Реферат - короткий виклад у письмовому вигляді з публічним захистом змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. Перелік тем рефератів розміщений у розділі п’ятому даних методичних рекомендацій. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. Якщо студент був відсутній на першому занятті, тему реферату йому затверджує викладач. За семестр кожний студент повинен підготувати два реферати, по одному до кожного змістового модуля.

Структура реферату:

- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;

- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

- методи - вказуються і коротко характеризуються;

- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

- висновки;

- список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).

Загальні вимоги до оформлення реферату:

- обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки вигляді на папері формату А4 (в друкованому вигляді реферат не оцінюється);

- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;

- на другій сторінці викладають план реферату;

- в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;

- сторінки роботи нумерують;

- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання;

- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;

- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).

Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку використання в тексті, або внизу сторінки.

Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.

Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).

Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:

1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);

2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).

Основні вимоги до змісту реферату:

- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;

- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;

- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.

Студенти, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, написали і публічно не захистили, до заліку не допускаються.