4. Психологічні факти і психологічні явища.

Психічні явища – це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Психічне життя людини охоплює її пізнавальну діяльність: · Відчуття; · Сприймання; · Пам'ять; · Мислення; · Уяву. Емоційно-вольову: · Різноманітні почуття; · Переживання; · Прояви волі.

Важливим аспектом психічного життя є спонуки до активності : · Потреби; · Інтереси; · Переконання; · Ідеали.

Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості: · Здібності; · Темперамент; · Характер.

Та її психологічні стани: · Піднесеність; · Пригніченість; · Схвильованість; · Байдужість.

Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – нервовою системою, мозком – психіка характеризується низкою особливостей:

1. психічне відображення має активний характер, пов’язане з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища.

2. психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці.

3. кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.

4. У процесі активної діяльності психіка постійно вдосконалюється й розвивається. Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей має винятково важливе значення в житті та діяльності людини для керування психічним розвитком і діяльністю особистості.

Отже, психологічні явища – це суб’єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб’єкта. Психологічні факти – це об’єктивні обставини, що виявляються у поведінці, тілесних процесах, продуктах діяльності мислення, соціально-культурних явищах і т. д. Для того, щоб зрозуміти особливості психології, необхідно відокремити власне сферу психологічних досліджень і визначити методи, які використовує психологія. Об’єкт психології – це певні прояви об’єктивного або суб’єктивного світу людини.

5.Анкетування як метод дослідження в психології.

Анкетування, як і спостереження, є одним з найбільш поширених дослідницьких методів у психології. Анкетування зазвичай проводиться з використанням даних спостереження, які (поряд з даними,отриманими за допомогою інших дослідницьких методів) використовуються при складанні анкет.Існують три основні типи анкет, що застосовуються в психології: це анкети, складені з прямих питань і спрямовані на виявлення усвідомлюваних якостей піддослідних. Наприклад, в анкеті, спрямованої на виявлення емоційного ставлення школярів до свого віку, використаний таке питання: "Віддаєте перевагу стати дорослим тепер же, відразу, або хочете залишитися дитиною і чому? "; це анкети селективного типу, де випробуваним на кожне питання анкети пропонується кілька готових відповідей; завданням піддослідних є вибір найбільш відповідного відповіді. Наприклад, для визначення ставлення учня до різних навчальних предметів можна використовувати таке питання: "Який з навчальних предметів - найцікавіший? ". А в якості можливих відповідей можна запропонувати перелік навчальних предметів: "алгебра", "хімія", "географія","Фізика" і т.д.; це анкети шкали; при відповіді на запитання анкет-шкал випробовуваний повинен не просто вибрати найбільш правильний з готових відповідей, а прошкаліровать(Оцінити в балах) правильність із запропонованих відповідей. Так, наприклад, замість відповідей "так" або "ні" випробуваним можна запропонувати п'ятибальну шкалу відповідей:

5 - впевнене так;

4 - більше так, ніж ні;

3 - не впевнений, не знаю;

2 - більше ні, ніж так;

1 - впевнено немає. Між цими трьома типами анкет не існує принципових відмінностей, всі вони є лише різними модифікаціями методу анкетування. Однак якщо використання анкет, містять прямі (а тим більше непрямі) питання, вимагає попереднього якісного аналізу відповідей, що значно ускладнює використання кількісних способів опрацювання та аналізу одержуваних даних, то анкети-шкали є найбільш формалізованим типом анкет, так як вони дозволяють проводити більш точний кількісний аналіз даних анкетування.

Безперечною перевагою методу анкетування є швидке отримання масового матеріалу, що дозволяє простежити ряд загальних змін в Залежно від характеру навчально-виховного процесу тощо Недоліком методу анкетування є те, що він дозволяє розкривати, як правило, тільки самий верхній шар факторів: матеріали, за допомогою анкет і запитальників(Складених з прямих запитань до випробуваним), не можуть дати досліднику уявлення про багатьох закономірності і причинних залежностях, що відносяться до психології.

Анкетування - це засіб першої орієнтування, засіб попередньої розвідки. Щоб компенсувати зазначені недоліки анкетування, застосування цього методу слід поєднувати з використанням більш змістовних дослідницьких методів, а також проводити повторні анкетування, маскувати від піддослідних справжні цілі опитувань і т.д.

6. Сприйняття (сприймання) - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії на органи чуття з розумінням цілісності відображуваного.Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними (спотворення відображення дійсності); швидкими й повільними.Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора сприйняття може бути:

- зорове (розглядання скульптури, картини і под.);

- слухове (слухання оповідання, концерту і т. ін.);

- тактильне (обмацування, доторкування).

У процесі пізнання навколишньої дійсності сприйняття може перейти в спостереження.

Спостереження - це умисне планомірне сприйняття, здійснюване з певною, чітко усвідомленого метою. Основні умови успішного спостереження - ясність завдання і підготовленість до нього, а також активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов'язане з орієнтуванням, тобто з отриманням достатньо правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації.

Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей.

Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються.

Апперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприйняття від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань.

Апперцепція - одна з найважливіших особливостей сприйняття. Не саме око сприймає, не ізольоване вухо чує звук, не окремо язик розрізняє смакові якості. Усі види сприйняття здійснює конкретна жива людина. У сприйманні завжди виявляються індивідуальні особливості людини, її бажання, інтереси, певне ставлення до предмета сприйняття.

Завдяки осмисленню сутності та призначення предметів стає можливим цілеспрямоване їх використання, практична діяльність із ними. Сприймаючи предмет, ми можемо точно назвати його або сказати, що він нам нагадує.

Узагальненість сприйняття - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення є в кожному акті сприйняття. Ступінь узагальнення залежить від рівня та обсягу наявних у людини знань.

В акті сприйняття відображення будь-якого предмета набуває певного узагальнення, предмет певним чином співвідноситься з іншими предметами. Узагальненість є вищим виявом усвідомленого людського сприйняття. В акті сприйняття втілюється єдність чуттєвих і логічних елементів, взаємозв?язок сенсорної та мисленнєвої діяльності особистості.Вибірковість сприйняття полягає в тому, що при відображенні предметів та явищ відбувається виокремлення одних щодо до інших. Це відбувається під впливом попереднього досвіду людини, її нахилів, інтересів, установок і потреб.

7. Структура психіки людини - функція мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму. Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відображенні матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем. Змістом психіки є ідеальні образи об'єктивно існуючих явищ. Але ці образи виникають у різних людей своєрідно. Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відображення не означає, що це відображення неправильно; перевірка суспільно-історичної й особистої практики забезпечує об'єктивне відображення навколишнього світу.

Психіка - це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.

Психіка властива людині і тваринам. Однак психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям «свідомість». Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка включає в себе сферу підсвідомості і надсвідомість («Понад Я»). У структуру психіки входять: психічні властивості, психічні процеси, психічні якості і психічні стани.

Психічні властивості - стійкі прояви, які мають генетичну основу, передаються у спадок і практично не змінюються в процесі життя. До них відносять властивості нервової системи:

· Сила нервової системи - стійкість нервових клітин до тривалого подразнення або порушення

· Рухливість нервових процесів - швидкість переходу збудження до гальмування

· Врівноваженість нервових процесів - відносний рівень збалансованості процесів збудження і гальмування

· Лабільність - гнучкість зміни під впливом різних подразників

· Резистентність - опірність до впливу несприятливих подразників.

Психічні процеси - відносно стійкі утворення, що мають латентний Сентизивні період розвитку, розвиваються і формуються під впливом зовнішніх умов життєдіяльності. До них відносять: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, уявлення, увагу, волю, емоції.

Психічні якості - відносно стійкі утворення, які виникають і формуються під впливом навчально-виховного процесу та життєдіяльності. Найбільш виразно якості психіки представлені в характері.

Психічні стани - представляють собою відносно стійкий динамічний фон діяльності і активності психіки.