
- •Надайте характеристику трудових ресурсів, економічно активного та неактивного населення. Опишіть показники оцінки трудових ресурсів.
- •Надайте характеристику елементів системи соціально-трудових ресурсів: предметів, суб'єктів, типів, методів.
- •Розкрийте функції суб'єктів соціально-трудових відносин. Опишіть систему колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, визначте її рівні.
- •Розкрийте сутність продуктивності та продуктивності праці, опишіть показники та методи вимірювання продуктивності праці.
- •Надайте характеристику елементів тарифної системи оплати праці: тарифної сітки, тарифної ставки (посадового окладу), тарифно-кваліфікаційних характеристик.
- •Розкрийте сутність тарифної системи оплати праці. Опишіть характеристики тарифної сітки: тарифний розряд, тарифний коефіцієнт, міжрозрядна різниця, тип тарифної сітки.
- •Надайте характеристику, умови застосування та визначте системи тарифних форм оплати праці.
- •Розкрийте сутність витрат на персонал, заробітної плати та надайте характеристику елементів фонду оплати праці.
- •Розкрийте сутність безтарифної системи оплати праці, опишіть умови її застосування, наведіть приклади її різновидів.
- •Надайте характеристику джерел інформації з праці, форм звітності з праці нормативно-правового забезпечення управління працею в організації.
Розкрийте функції суб'єктів соціально-трудових відносин. Опишіть систему колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, визначте її рівні.
Субъект СТО – юрид. или физ. лицо, владеющая первичными или делегированными ( права передан. др. Лицу для защиты того, кто ему их передал) правами для защиты СТО .
Основними суб'єктами соціально-трудових відносин у ринковій економіці виступають:
Первинні носії прав та інтересів (наймані робітники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування).
Представницькі організації та їхні органи, котрі є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління).
Органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, в організаціях).
Органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примірні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо); навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.
Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства є: держава, профспілки і спілки роботодавців.
держава є гарантом основних громадянських прав, вона організує координує і регулює соціально-трудові відносини. Держава розроблює правові основи , організаційні форми соціального партнерства правила і механізми взаємодії сторін, встановлює розміри і порядок визначення мінімальних соціально-трудових стандартів, встановлює юридичні рамки що захищають права профспілок і трудящих і закладає організаційні основи колективних переговорів і вирішення трудових конфліктів;
держава розробляє і проводить в життя соціальну, економічну та промислову політику в країні;
держава виступає в ролі арбітра в разі виникнення трудових конфліктів унаслідок проведення переговорів і тлумачення положень угод і договорів, У багатьох країнах віддають перевагу розв'язанню трудових конфліктів через примирливі та арбітражні процедури під егідою третьої сторони;
держава залишається крупним роботодавцем, і її політика в соціально-трудових відносинах у державному секторі суттєво впливає на трудові відносини в цілому;
державу, як суб'єкт соціального партнерства, представляють виконавчі органи влади (міністерства, відомства, регіональні органи).
Профспілки є однією з громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя. Профспілки є головним інститутом соціального захисту найманих робітників.
В Україні прийнятий закон „Про організації роботодавців". Згідно з цим законом, організації роботодавців та їх об'єднання створюються з метою представництва і захисту інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства
Створені й інші спілки роботодавців: спілки орендаторів та підприємців України, Українська національна асамблея підприємництва тощо.
Основними задачами організацій роботодавців та їх об'єднань є:
співробітництво та захист інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, професійними спілками та об'єднаннями;
участь у формуванні й реалізації соціально-економічної політики держави;
участь у проведені колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод і забезпеченні виконання своїх обов'язків за укладеними угодами;
координація діяльності роботодавців та контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами;
сприяння вирішенню трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів;
збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення;
вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду;
забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг,
Система колективних договорів і угод - це основна форма реалізації соціального партнерства.
Регулювання соціально-трудових відносин в Україні регламентується Законом "Про колективні договори і угоди"
Колективній договір або угода складається на базі діючого законодавства, прийнятих сторонами обов'язків з метою регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин і узгодженняінтересів, найманих робітників, роботодавців і уповноважених ними органів.
Система колективно-договірного регулювання в Україні включає національний, галузевий, регіональний рівні та рівень підприємств.
На національному рівні укладаються генеральні угоди, вони регулюють основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин. Генеральна угода спрямована на удосконалення колективно-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій працівників і роботодавців. Положення Угоди поширюються на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Генеральна угода укладається між профспілками, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди, і власниками або уповноваженими ними органами.
Галузева угода укладається між власниками (об'єднаннями власників або уповноважених ними органів) і профспілками (об'єднаннями профспілок або представниками організацій трудящих, які мають відповідні повноваження).
Регіональна угода укладається між місцевими органами державної влади і об'єднанням профспілок.
Колективний договір на підприємствах укладається між власником (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом.
Колективний договір укладається на всіх підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.