2. Надайте характеристику елементів системи соціально-трудових ресурсів: предметів, суб'єктів, типів, методів.

Система соціально-трудових відносин включає такі взаємопов'язані елементи: суб'єкти, види, предмети, типи, методи.

Як сказано вище, основними суб'єктами соціально-трудових відносин у ринковій економіці виступають:

1. Первинні носії прав та інтересів (наймані робітники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування).

2. Представницькі організації та їхні органи, котрі є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління).

3. Органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, в організаціях).

4. Органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примірні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо); навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.

Найманий працівник - це громадянин, що уклав трудовий договір (контракт) з роботодавцем на проведення певної роботи у відповідності до своїх здібностей, професійних якостей, індивідуальних можливостей, кваліфікації тощо. Є декілька формулювань поняття "найманий праці­вник", але в будь-якому випадку воно повинне відповідати наступним вимогам:

1. Найманий робітник - це фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем.

2. Трудові відносини між робітником та роботодавцем виникають на підставі укладеного трудового договору.

3. Основа трудового договору - виникнення трудової функції, що спричиняє відносини найманого робітника і роботодавця між собою, при цьому вони носять правовий, економічний, організаційний та соціальний характер.

4. Виконання трудової функції найманим робітником пов'язане з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, виконанням існуючих посадових інструкцій, інших трудових регламентів і означає його прийняття до складу працюючих в організації.

Виходячи з наведеного, слід підкреслити, що частка населення, зайнятого в тіньовій діяльності, в неформальному секторі економіки, не є суб'єктом офіційних соціально-трудових відносин, що підтримуються державним законодавством.

Роботодавець - людина, що працює самостійно та наймає на роботу одну чи декілька осіб для виконання певних функцій. При цьому вона може бути як володарем засобів виробництва, так і найманим спеціалістом.

Роботодавець - це юридична чи фізична особа, що є власником засобів виробництва, створює робочі місця, використовує найману працю згідно з трудовим договором (угодою), які від роботодавця - юридичної особи - вповноважений укладати керівник організації, а від роботодавця - фізичної особи -безпосередньо сама особа.

Держава - політична форма організації життя суспільства, що створюється як результат виникнення та діяльності публічної влади -особливої керівної системи, що керує основними сферами суспільного життя та при необхідності спирається на силу примусу.

В практиці виділяють види соціально-трудових відносин за окремими ознаками:

• за змістом діяльності - виробничо-функціональні; професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні; суспільно-організаційні;

• за суб'єктом - міжорганізаційні (організація - організація); внутрішньоорганізаційні (організація - особистість); внутрішньовиробничі (особистість - особистість);

• за обсягом керівних повноважень: відношення по горизонталі; відношення по вертикалі;

• за характером розподілу прибутків: у відповідності з трудовим внеском; не відповідно до трудового внеску;

• за ступенем регламентованості - формальні (офіційно оформлені); неформальні (офіційно не оформлені);

• за способом спілкування - безособові; міжособові.

Під предметом соціально-трудових відносин розуміють соціально-трудові процеси і явища, які виникають у соціально-трудовій сфері. їх можна розділити на три блоки: соціально-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією та ефективністю праці; соціально-трудові відносини, які виникають у зв'язку з винагородою за працю.

Тип соціально-трудових відносин визначається їх характером, способами регулювання, вирішенням проблем, тобто тим, яким конкретно чином приймаються рішення у соціально-трудових відносинах. Основну роль у визначенні типу соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності та нерівності.

Типи соціально-трудових відносин є:

Патерналізм — це жорстка регламентація поведінки суб'єктів соціально-трудових відносин, умов та особливостей їх взаємних пріоритетів з боку держави чи керівництва організацією.

Соціальне партнерство відображається в захисті суб'єктів соціально-трудових відносин, забезпеченні їх самореалізації шляхом узгодження взаємних пріоритетів з соціально-трудових питань з метою забезпечення конструктивної взаємодії.

Конкуренція відбивається в суперництві суб'єктів соціально-трудових зідносин за можливості та ліпші умови реалізації особистих інтересів в соціально-трудовій сфері.

Солідарність спирається на взаємну відповідальність та взаємоповагу людей, яка, в свою чергу, базується на спільних інтересах, на однакових поглядах на потребу та напрямки змін в системі соціально-трудових відносин, прийняття суспільно-важливих рішень у цій сфері.

Субсидіарність підкреслює прагнення людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей та за дії під час вирішення соціально-трудових проблем.

Дискримінація проявляється через свавілля, незаконне обмеження прав окремих суб'єктів соціально-трудових відносин, в ході чого порушуються на ринку праці принципи рівних можливостей.

Конфлікт є крайньою отупінню прояву протиріч в інтересах взаємодіючих суб'єктів соціально-трудових відносин. Він проявляє себе у вигляді трудових спорів, страйків та ін., тобто найбільш негативно впливає на весь трудовий процес.

Методы соц-труд. отношений:

• нормативно-правовые – использование норм предусмотренных з-ми, постановлениями, указами и т. д.

• программно-целевые – разработка реализация программ на нац., регион., отраслевом, произв. ур-нях.

• адм. – распорядительные – использование на пр-ях и орг-циях для регламентации отношений работ-лем и адм-цией, адм. и работникам, рук-лем и подчиненнными, и предусматривают разработку должностных инструкций, графиков раб. времени, положений о структурных подразделениях.

• договорные – проведение консультаций, переговоров, заключение договоров и соглашений на разных ур-нях СТО

• арбитражные, примерительные, посреднические(использ. для предотвращения конфликтов в виде врбитражных процедур и консультаций).