43)Ознаки командитного товариства.

Команди́тне товари́ство — товариство, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру. Вкладники командитного товариства мають право:- діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 відсотків свого внеску.

44)Припинення діяльності господарських товариств.

Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації.Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду. Необхідно зазначити, що до ліквідаційної комісії з дня її утворення переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства.

Розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються у загальному порядку з урахуванням таких особливостей:-кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію;-майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.

45)Види господарських об’єднань

Види господарських об’єднань: 1) за засадами створення: добровільні і такі, що створюються в розпорядчому порядку. До господарських об’єднань, створених у розпорядчому (примусовому) порядку, належать об’єднання підприємств одного власника (в тому числі державні та комунальні господарські об’єднання), який приймає рішення про створення об’єднання та затверджує його статут, а також холдинги, створенні шляхом поглинання, заснування однією холдинговою (материнською) компанією низки дочірніх господарських товариств/корпоративних підприємств і в інших випадках, передбачених законом; 2) за ступенем централізації управлінських повноважень: асоціації (створюються з метою постійної координації господарської діяльності без надання об’єднанню права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпорації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансової залежності від одного або групи підприємців, який(які) в зв’язку з цим отримує (отримують) значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об’єднання); 3) за обов’язковим установчим документом — договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми); 4) за галузевою ознакою — галузеві, міжгалузеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки); 5) за територіальною ознакою — регіональні, обласні, міські тощо; 6)  за терміном діяльності — створені на визначений термін/строкові (консорціуми, промислово-фінансові групи) та без визначення строку діяльності (асоціації, корпорації, концерни); 7) за наявністю чи відсутністю у об’єднання статусу юридичної особи: господарські об’єднання, які мають статус юридичної особи і господарські об’єднання, які не мають такого статусу (до них належать промислово-фінансові групи та холдингові групи); 46)Поняття консорціуму.

Консóрціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту).Консорціум може створюватися для здійснення крупного капіталомісткого проекту або для сумісного розміщення позики. У міжнародній торгівлі консорціуми створюються для сумісної боротьби за отримання замовлень. Усередині консорціуму ролі розподіляються так, щоб кожен учасник працював в тій сфері діяльності, де він досяг найвищого технічного рівня при найменших витратах виробництва.Дії учасників координуються лідером, який отримує за це відрахування.. Консорціум несе солідарну відповідальність перед замовником.При утворенні консорціумів його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління.

47)Ознаки корпорації.

корпорації  — це договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Діяльність корпорації базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який во­ни придбали цінні папери — акції цього підприємства. Корпо­рації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.

Загальні ознаки корпорацій такі:

1)  наявність юридичної особи, від імені якої ведеться бізнес, яка не відповідає за зобов'язаннями власників і за зобов'язання­ми якої не відповідають власники (це відрізняє корпорацію від таких видів компаній, як, наприклад, повні або командитні то­вариства);

2)   інституційний (правовий або персональний) розподіл функцій власності та управління;

3)  колективне прийняття рішень власниками та (або) най­маними менеджерами (найбільш виражений розподіл функцій управління та власності у пайових інвестиційних фондах, недер­жавних пенсійних фондах та інших сучасних фінансових інсти­тутах).

48)Поняття асоціації.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

49)Ознаки концерну.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

50)Правове регулювання обігу готівки

Обіг готівки здійсеюється згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України. Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію; г) використання коштів, виданих на відрядження; ґ) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Національний банк України має право встановлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками.Обмеження з видачі готівки за платіжними картками можуть встановлюватися платіжною організацією відповідної платіжної системи та банками — членами цієї системи. Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.