- •1. Предмет кримінологічної науки
- •3. Поняття кримінології як науки
- •5. Зв’язок кримінології з юридичними науками та Зв’язок кримінології з неюридичними науками
- •12. Поняття латентної злочинності. Обставини, що зумовлюють її існування.
- •13. Сучасний стан і тенденції злочинності в Україні.
- •14. Поняття причин та умов злочинності у кримінології.
- •Класифікація причин і умов злочинності.
- •16. Причини й умови злочинності на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •17. Поняття особи злочинця і межі її вивчення у кримінології.
- •Соціальне й біологічне в особі злочинця.
- •19. Основні ознаки кримінологічної характеристики особи злочинця.
- •20. Кримінологічна класифікація і типологія злочинців.
- •21. Поняття причин та умов вчинення конкретного злочину.
- •22. Роль потрібно-мотиваційної сфери у генезисі індивідуальної злочинної поведінки.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації, її різновиди і роль у вчиненні злочину.
- •Умови і механізм негативного формування особи. Роль соціального середовища у формуванні особи злочинця.
- •25. Поняття і предмет віктимології.
- •26. Поняття потерпілого і класифікація потерпілих від злочину у віктимології.
- •27. Виникнення вітчизняної кримінології і історія її розвитку. Видатні українські вчені в цій галузі науки.
- •28. Сучасний стан науки кримінології та кримінологічних досліджень в Україні.
- •Розвиток зарубіжної кримінології. Класичний, антропологічний і соціологічний напрями розвитку кримінального права і кримінології.
- •30. Сучасний стан науки кримінології у зарубіжних країнах. Теорії причин злочинності.
- •31. Поняття профілактики (запобігання) злочинів і види профілактики.
- •32. Правові й організаційні основи профілактичної діяльності.
- •Суб’єкти і об’єкти профілактики.
- •Форми й методи профілактичної діяльності правоохоронних органів.
- •37. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.
- •40. Кримінологічна характеристика проституції, соціальних хвороб (віл-інфекція і венеричні хвороби), причини їх поширення і заходи профілактики.
- •41. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •42. Причини й умови, що сприяють злочинності неповнолітніх.
- •Профілактика злочинності неповнолітніх.
- •44. Кримінологічна характеристика, причини й умови, що сприяють рецидивній злочинності.
- •45. Профілактика рецидивної злочинності.
- •46. Кримінологічна характеристика професійної злочинності, її особливості, співвідношення з рецидивною злочинністю.
- •47. Кримінологічна характеристика організованої злочинності, її ознаки, співвідношення з професійною злочинністю.
- •48. Причини й умови, що сприяють рецидивній і організованій злочинності.
- •49. Профілактика професійної і організованої злочинності.
- •Кримінологічна характеристика злочинів у сфері економіки.
- •51. Причини й умови, що сприяють злочинності у сфері економіки.
- •52. Профілактика злочинності у сфері економіки.
- •53. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності.
- •Причини й умови, що сприяють корупційній злочинності.
- •55. Профілактика корупційної злочинності.
- •57. Профілактика злочинів проти особи.
- •58. Кримінологічна характеристика злочинів проти приватної власності, причини й умови, що їм сприяють.
- •59. Профілактика злочинів проти приватної власності.
- •60. Кримінологічна характеристика необережних злочинів, причини й умови, що їм сприяють, їх профілактика.
1. Предмет кримінологічної науки
Об’єктом науки кримінології є суспільні явища, пов’язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами виникнення злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань щодо профілактики правопорушень. Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об’єкт кримінології; ці явища певною мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження.
Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового дослідження. При цьому проблеми, що вивчаються кримінологією, із погляду їх значущості для науки та практики, нерівнозначні. Одні з них є центральні, створюють власне предмет кримінології, інші мають прикладне, допоміжне значення, стають умовою чи засобом глибокого й усебічного пізнання цього предмета. У процесі свого розвитку кримінологія окреслила власний предмет, до якого нині входять чотири основні елементи:
1. Головним елементом предмета кримінології є власне злочинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов’язані з ними (пияцтво, проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як “фонові” явища.
2. Особа злочинця постає як система демографічних, соціально-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Зазначимо, що злочин – це акт вольовий, свідомо обраний; це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпосередньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.
3. Причини й умови злочинності, об’єднані родовим поняттям “детермінанти”, чи “криміногенні фактори”, є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови (детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.
4. Запобігання злочинності є системою державних і громадських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень.
2. Система науки кримінології
Кримінологія, як і будь-яка наука, має власну систему. Система кримінології прямо залежить від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їхній логічно упорядкований, систематизований виклад.
Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження та рівні узагальнення науково-практичної інформації.
За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин:
1) учення про злочинність;
2) учення про детермінацію злочинів;
3) учення про особу злочинця та жертву злочинів;
4) учення про засоби протидії злочинності.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на загальну й особливу (спеціальну) частини.
Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія та методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій.
У загальній частині наводиться визначення злочинності, вивчаються її кількісні та якісні параметри (показники), аналізується проблема детермінації (причин та умов) злочинності. Значне місце в загальній частині відводиться особі злочинця й механізму злочинної поведінки, а також питанням, віктимології та суїциду, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності. При вивченні загальної частини кримінології на перший план виступає здатність до абстрактного мислення та засвоєння теоретичних положень.
В особливій частині міститься кримінологічна характеристика різних видів і груп злочинів: корисливої та насильницької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін. Цей розділ є найнасиченішим щодо інформації та для його засвоєння потрібна ретельна робота й глибоке знання Кримінального кодексу України.