29. Гендерний аналіз парламентських виборів 2002 року. В чому причина низького представництва жінок?

На виборах 2002 року до Верховної Ради України було обрано 450 народних депутатів. Серед них тільки 23 жінки, що складає трохи більше 5% від загальної кількості народних обранців. 16 жінок пройшли у Верховну Раду України по партійних (блокових) списках - по списках Комуністичної партії України (5 депутатів), "За Єдину Україну!" (4), Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" (2), Соціалістичної партії України (2), Виборчого блоку Юлії Тимошенко (1) та Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) (1). 8 жінок обрані у мажоритарних округах України: по 2 депутати у Донецькій та Луганській областях та по одному у Київській, Кіровоградській, Сумській, Харківській областях. При цьому цікаво, що 12 жінок-депутатів (а це половина представниць жіноцтва у Парламенті) обираються до Верховної Ради не вперше.

Безперечним лідером за кількістю виступів з місця та з трибуни є Семенюк Валентина Петрівна, фракція Соціалістичної партії України. Протягом 2002 року вона 73 рази виступала з місця і 24 рази - з трибуни. Ващук Катерина Тимофіївна (фракція Аграрної партії України) має 24 виступи з місця, а Гінзбург Ольга Петрівна (фракція комуністів) - 21. За кількістю виступів з трибуни другою є Тимошенко Юлія Володимирівна (фракція Блоку Юлії Тимошенко) - 12 виступів з трибуни протягом минулого року. На третьому місці 2 представниці фракції комуністів - Александровська Алла Олександрівна та Гінзбург Ольга Петрівна, які виступали з трибуни 11 разів.

На розгляд Верховної Ради було внесено більше всього законопроектів Самойлик Катериною Семенівною, фракція Соціалістичної партії України, голова комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму - 26 законопроектів за 2002 рік. Друга - Семенюк Валентина Петрівна (23 законопроекти), третя - Богатирьова Раїса Василівна (голова фракції "Регіони України"), яка протягом 2002 року внесла 20 законопроектів.

За кількістю депутатських запитів лідують Семенюк Валентина Петрівна та Богатирьова Раїса Василівна. За минулий рік вони зробили по 6 депутатських запитів. 5 запитів на рахунку Тимошенко Юлії Володимирівни.

30. Значення впливу партійної та політичної еліти на формування політичної культури суспільства. Визначте особливість діяльності регіональної політичної еліти.

Політична еліта виконує такі основні функції:

•    стратегічну — визначення політичної програми дій у результаті генерування нових ідей, які тією чи іншою мірою відображають суспільні інтереси, інтереси певних соціальних груп, класів, прошарків та ін.;

•    організаційну — реалізація в процесі практичної діяльності обра­ ного курсу, втілення політичних рішень у життя;

•    інтегративну — забезпечення певної стабільності у суспільстві, запобігання конфліктним ситуаціям та їх вирішення.

Умовою формування політичної культури людей є їхня включеність у політичний процес, взаємодія з політичною реальністю.

Основними чинниками, що сприяють формуванню власної політичної культури, є такі:

•    лібералізація і демократизація суспільних відносин,    внаслідок    чого створюються умови для політичної творчості еліти і широких верств населення;

•    пропаганда знань про історичний досвід українського та інших народів і про сучасні досягнення світового співтовариства;

•    підтримка різноманітних ініціатив, новацій, експериментів, вивчення і поширення вітчизняного політичного досвіду;

•    залучення науковців до розробки політичних технологій і програм;

•    поширення джерельної бази формування новітньої політичної культури і створення умов для прояву позитивних тенденцій у політичному житті;

•    законодавче закріплення продуктивних політичних ідей, норм, інституцій та розробка системи заходів їх повсюдного використання.

Регіональні еліти орієнтуються на різні моделі націєбудівництва, мають відмінні зовнішні орієнтації. Регіональна біполярність виявляється і в різних оцінках минулого, ціннісних пріоритетах, у виборі полі- чи моноетнічної моделі національних відносин. Найгірше те, що ця біполярність часто відіграє роль розмінної монети в політичних іграх і від того має тенденцію до посилення. В Україні ця біполярність проявляється переважно в стосунках між Сходом та Заходом.

31. Гендерний аспект українського парламентаризму.

Недостатньою є участь жінок в управлінні державою. Серед депутатів українського парламенту (153го скликання) жінки становили лише 5%. З моменту проголошення України незалежною державою у Верховній Раді відсоток жінок ніколи не перевищував.

Приклад «тендерної рівності» можна проаналізувати на прикладі участі жінок у парламентах різних країн.

Юлія Тимошенко – перша в Україні жінка на посаді Прем`єр-міністра України. Цю посаду вона обіймала двічі: з лютого по вересень 2005 року та з грудня 2007 року до сьогодні. 2005 рік став для Юлії Тимошенко найзнаковішим. Окрім того, що її було призначено і звільнено з посади Прем`єр-міністра України, Тимошенко була визнана людиною року у Центрально-Східній Європі, а американський журнал Forbes у своєму рейтингу визнав її третьою за впливовістю жінкою планети.

Резюмуючи портрети жінок-лідерів у політиці та владі, можна визначити декілька основних чинників, які мали, мають чи можуть мати вплив на їх кар’єрне зростання:

- бажання досягти успіху;

- бажання брати на себе відповідальність;

- організаційні здібності;

- твердість і рішучість у прийнятті рішень;

- використання інтуїції в процесі прийняття рішень;

- здібності промовця;

- манери добре одягатись та виглядати.

Частка жінок в українському парламенті сьогодні складає 8,2% від загальної кількості депутатів, яких 450. Це за роки незалежності нашої держави найвищий показник. Недивлячись на те, що 62% українського електорату – жінки, парламентські вибори у 2006 році засвідчили порушення принципу гендерного паритету, проголошеного ООН, оскільки у Верховній Раді України чоловіки становили 94,4%, а жінки – 5,6%.

Парламент України Кількість жінок, % від загальної кількості депутатів: 1-го скликання (1990-1994 рр.) 12 (2,7); 2-го скликання (1994-1998 рр.) 17 (3,8); 3-го скликання (1998-2002 рр.) 35 (7,8); 4-го скликання (2002-2006 рр.) 26 (5,8); 5-го скликання (2006-2007 рр.) 37 (8,2).