14. Система гендерних квот як засіб вирівнення гендерної асиметрії.

ГЕНДЕРНА АСИМЕТРІЯ – ситуація з розподілом соціально–статевих ролей в суспільстві, яка характеризується відкритою або прихованою реальною їх нерівністю (наприклад, чоловіки – політична сфера, жінки – родина).

Світовій практиці відомі два варіанти квотування: законодавче встановлення квот, так зване державне квотування, і законодавче передбачення можливості встановлення квот на вільний розсуд організацій і установ. Так, відповідно до виборчого законодавства Аргентини квота для жінок!кандидаток становить 30 відсотків для зайняття виборних посад. В останній час кількість жінок у парламенті Аргентини перевищує 30 відсотків від загальної кількості парламентарів. В Індії законодавчо закріплено вимогу про резервування для жінок 33 відсотків місць у місцевих органах влади. У країнах, де політичні партії надали жінкам квоти у партійних списках, чітко простежуються позитивні зрушення. Так, в Австрії результатом введення окремими партіями квот від 33,3 до 50 відсотків стало те, що представництво жінок у парламенті держави збільшилося майже до 34 відсотків. У Бельгії не менш вражаючі результати: окремі політичні партії передбачили квоти у партійних списках розміром від 25 до 50 відсотків, що дозволило жінкам зайняти більш

ніж 35 відсотків місць у парламенті.

Скандинавські країни, де існує практика гендерних квот у виборчих органах і де жінки посідають 30-50 відсотків місць у місцевих урядах та парламенті, становлять приклад найповнішого забезпечення соціально-економічних прав жінок. Ідея введення квот, покликаних збільшити представництво жінок в українських органах влади, обговорюється давно. Міжнародні дослідження, проведені Радою Євросоюзу, засвідчують, що найбільш ефективний спосіб зміни співвідношення чоловіків і жінок в парламенті - це запровадження добровільних гендерних квот у списках політичних партій. Такі добровільні партійні квоти дуже поширені в Європі. Так, у Німеччині провідні партії запровадили квоти для жінок на рівні 33-50 %, а більшість партій Швеції взяли на себе зобов'язання щодо чергування чоловіків і жінок у своїх списках. Наслідком цього є широке представництво жінок у парламенті цієї країни – більше 42%. Система квот може поширюватися не лише на органи влади, але й на керівні посади в компаніях. Таке квотування планують запровадити в Німеччині. (Поки що на керівних посадах у цій країні всього 2% жінок). А в Норвегії такі квоти діють уже вісім років. Так, на керівних посадах норвезьких компаній, які працюють на фондовій біржі, має бути не менше 40% жінок. Через шість років такі ж гендерні норми діятимуть у Франції, а через чотири - в Іспанії.

15. Відмінність та схожість приходу в політику і політична діяльність Анни Лінд та Юлії Тимошенко.

Анна Лінд (1957 -2003) - шведський державний діяч, дипломат, член Соціал-демократичної партії, міністр закордонних справ Швеції з 1998 по 2003 рік.

Юлія Тимошенко (народ. 27 листопада 1960 року, Дніпропетровськ) - державний і політичний діяч України, прем'єр-міністр України в лютому - вересні 2005 і грудні 2007 - березні 2010. Лідер партії «Батьківщина» («Вітчизна») і блоку БЮТ (Блок Юлії Тимошенко), одна з лідерів «помаранчевої революції» 2004 року. Кандидат у Президенти України на виборах 2010.

Ці дві жінки популярні політичні діячі, починали свою діяльність з молодіжних сфер, наприклад – Ю. Тимошенко була комерційним директором молодіжного центру «Термінал», а Анна Лінд - очолила молодіжну лігу Соціал-демократичної партії Швеції. Також ці дві жінки вели активну політичну діяльність. ТУТ треба сказати про те, що вони обидві жінки і це їх об’єднує, бо в політиці існує певний жіночий характер, який відрізняється від чоловічого –тут ПРИДУМАТИ.