2 Польовий етап

Головна мета ландшафтно-екологічних досліджень – складання ландшафтно-екологічної карти, яка відображає структуру, властивості і екологічний стан ПТК, динаміку природних і антропогенних процесів, служить основою для розробки управлінський рішень щодо оптимізації природокористування. Для досягнення поставленої мети необхідно вивчити морфологічну структуру ландшафту, провести картографування екологічного стану його складових частин – урочищ, підурочищ, фацій. У межах кожного ПТК обов'язковому дослідженню підлягає літогенна основа, рельєф, умови зволоження і стоку, грунтово-рослинний покрив, а також сучасні природні і антропогенні процеси.

Слід особливо відзначити, що природні компоненти вивчаються не самі по собі, а як взаємозв'язані частини конкретних ПТК. При цьому в першу чергу враховуються ті фактори і властивості, які обумовлюють просторову диференціацію ландшафту на морфологічні одиниці.

Об'єктом польового ландшафтного картографування можуть служити всі ПТК (незалежно від їх рангу), які можна зобразити в масштабі карти. Так, наприклад, на карті масштабу 1:10000 можуть бути показані всі контури, що мають площу більше 0,5 га або 0,5 см на карті. На крупномасштабних картах практично можна показати урочища, підурочища і більшість фацій. Місцевості і ландшафти не є прямим об'єктом ландшафтної крупномасштабної зйомки, на карті вони показуються опосередковано через набір їх основних і другорядних урочищ. Найбільш зручний для крупномасштабної зйомки в практичних цілях масштаб 1:25000. На таких картах вдається виділити прості і складні урочища. На картах більш крупного масштабу (1:10000) виділяють підурочища і фації.

Основним об'єктом польового ландшафтного картографування є урочище. Внутрішній зміст урочища розкривають фації. На кожній точці опису фацій проводяться такі дослідження і описи:

• опис рельєфу і мікрорельєфу;

• літологічного складу і генезису четвертинних відкладів і підстилаючих (корінних) порід;

• водних об’єктів (річки, озера, ставки, водосховища, підземні води) з відбором проб (поверхневих і підземних вод);

• грунтово-рослинного покриву (з відбором зразків грунтів і біомаси, збором гербарію);

• природних і антропогенних процесів та інтенсивності їх розвитку;

• господарського використання ПТК (промислове, аграрне, лісогосподарське);

• антропогенних джерел і обсягів забруднення навколишнього середовища (викиди і скиди забруднюючих речовин; розміщення, види і кількість відходів).

2.1 Правила ведення польової документації

До польової документації відносяться документи, написані чи намальовані в полі (у маршрутах). Знаходячись у маршруті, результати усіх спостережень і вимірів запам’ятати практично неможливо. Тому до польових документів висуваються суворі вимоги, а їхня втрата означає те, що виконана робота виявилась марною.

Польова документація повинна відповідати наступним вимогам:

• оскільки вся польова документація після повернення з практики здається на збереження і нею будуть користуватись інші фахівці, усі записи повинні бути якомога розбірливими, щоб не створювати утруднень при їхньому читанні;

• записи повинні бути виконані тонким простим олівцем, допускаються записи гелевою ручкою. Використання хімічних олівців, чорнила, фломастерів заборонено. Олівцеві записи і рисунки легко редагуються за допомогою гумки, отже, уся польова документація виглядає акуратно, особливо це відноситься до карт. Робота в полі пов’язана із несприятливими погодними умовами (дощ, сніг і т.д.) і різного роду несподіванками (падіння у воду при переправі через річку і т.ін.). При веденні записів олівцем або гелевою ручкою вони не розтікаються і добре зберігаються після висушування;

• усі записи повинні мати однакову форму і послідовність опису, наприклад, гірських порід, грунтів, рослинності, ландшафтів;

• усі сторінки польової документації повинні бути пронумеровані, виривати аркуші не можна;

• оскільки всі польові документи призначені для загального користування (як мінімум для перевірки правильності заповнення викладачем, а як максимум для збереження в спеціальних архівах), у них не повинно бути інформації, що безпосередньо не стосується польових досліджень.

На навчальній ландшафтно-екологічній практиці використовується один найважливіший польовий документ – польовий щоденник.