Критерії оцінки екологічних проблем і ситуацій

Екологічна оцінка території проводиться з метою виявлення основних екологічних проблем, характерних для досліджуваної території, і визначення гостроти кожної окремо узятої екологічної проблеми і їхньої сукупності. Важливим є вибір критеріїв (основних ознак), використовуваних для оцінки екологічних проблем.

Оцінка гостроти екологічної ситуації здійснюється шляхом визначення ступеня порушення (деградації) окремих компонентів ландшафту. Критеріями оцінки є також нагромадження токсичних речовин, падіння вмісту гумусу в грунтах та ін (табл. 2.10).

Атмосферне повітря. Негативний вплив на людину, тварин і рослини забрудненого повітря відбувається як у процесі прямого контакту з ним, так і в результаті випадання забруднених речовин з атмосфери і вторинного забруднення компонентів ландшафтів. При оцінці впливу на здоров'я людини використовуються гранично припустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин. При цьому ступінь забруднення атмосферного повітря встановлюється з урахуванням кратності перевищення ГДК речовин, їхнього класу

Таблиця 2.10 – Пріоритетні безпосередні причини екологічних проблем (1 – вищий пріоритет, 5 – нижчий пріоритет)

Проблема	Пріоритетні безпосередні чинники
1. Хімічне забруднення	1. Дифузні джерела	1. Поверхневий стік з сільськогосподарських угідь
		2. Стік з селітебних територій
	2. Точкові джерела	3. Скиди зворотних вод і викиди забруднюючих речовин промисловими об’єктами, житлово-комунальними підприємствами та ін.
		4. Надходження забруднень від об’єктів зберігання твердих відходів (полігони)
		5. Надходження забруднень від об’єктів зберігання хімічних речовин
2. Зміна і втрата екосистем і екотонів, зниження життєздатності біологічних ресурсів	1. Зміни в структурі землекористування	1. Хімічне забруднення
	2. Втрата і зміна водних ареалів помешкання	2. Зміна гідрологічного режиму
	3. Упровадження нових видів	3. Евтрофікація
	4. Зміна режиму переносу відкладень	4. Затоплення і підтоплення територій
		5. Забруднення радіонуклідами
3. Зміна гідрологічного режиму	1. Регулювання стоку, включаючи необхідні попуски
	2. Осушення земель і вилучення стоку на зрошення
	3. Вилучення стоку на промислові і побутові потреби
	4. Повернення стоку зі скиданнями зворотних вод
	5.Вилучення стоку для рибництва

Продовження табл. 2.10

4. Евтрофікація	1. Дифузні джерела забруднення	1. Поверхневий стік з с/г угідь та селитебних територій
	2. Точкові джерела забруднення	2. Скидання неочищених і недостатньо очищених господарсько-комунальних, промислових зворотних вод, зливових стічних вод
	3. Велика площа мілководних ділянок у водоймищах	3. Скиди і викиди забруднюючих речовин у процесі виробництва
		4. Надходження забруднення від об’єктів зберігання твердих відходів (полігони ТПВ, шлаковідвали)
		5. Надходження забруднення від об’єктів збереження рідких відходів (хвостосховища)

небезпеки, припустимої повторюваності концентрацій заданого рівня, кількості полютантів (забруднюючих речовин), що одночасно є присутніми в атмосферному повітрі. При перевищенні концентрації спостерігається деградація лісів від стадії істотного порушення до стадії техногенного пустища.

Поверхневі води. Ступінь екологічного неблагополуччя вод оцінюється за обсягами надходження у водойми і водотоки забруднюючих речовин різного ступеня небезпеки, нагромадження їх у донних відкладеннях, живих організмах, харчових ланцюгах, наявністю у воді мутагенів, канцерогенів, збудників інфекцій, невідповідності якості води санітарно-гігієнічним вимогам. Для оцінки екологічного стану вод використовують рівні забруднення особливо небезпечними токсичними речовинами - нафта і нафтопродукти, сполуки азоту (нітрати, аміак), феноли, СПАВ, важкі метали. Надійним способом визначення рівня токсичного забруднення водного середовища є біотестування. Як тест-об'єкти використовуються ракоподібних (дафнії).

Грунти. Одним з основних критеріїв оцінки деградації грунтів є втрата їхньої родючості. Встановивши залежність між показником ступеня зміни грунтів (у першу чергу вмістом гумусу і поживних речовин – фосфору, азоту, калію) можна встановити критичні значення, при яких установлюється екологічне неблагополуччя території. Важливим критерієм є величина зміни грунтів у співставленні з площею прояву негативних процесів (ерозія, дефляція, засолення, заболочування, переущільнення, забруднення і т.п.), а також площа виведених з обороту сільськогосподарських угідь у результаті деградації і руйнування грунтів.

Рослинний покрив. Стан рослинності є дуже чуттєвим індикатором рівня антропогенного навантаження на природне середовище. До числа надійних індикаторів екологічного неблагополуччя відносяться: зменшення площі корінних угруповань, зменшення лісистості території, зниження повноти деревостанів, ушкодження деревостанів (особливо хвойних порід) техногенними викидами, розвиток захворювань деревостанів, зменшення біологічної продуктивності, дефоліація і дехромація.

Тваринний світ. До числа достовірних ознак екологічного неблагополуччя стану тваринного світу відноситься зменшення різноманітності і чисельності диких тварин, грунтової мезофауни, збільшення щільності популяції гризунів, частота антропозоонозних захворювань. Дуже високий ступінь екологічного неблагополуччя, характеризується масовою реєстрацією захворювань чи смерті тварин (щорічно більш ніж 50% пунктів на обстеженій території).

Екосистеми. Оцінка ступеня деградації екосистеми проводиться за сукупністю критеріїв. Найбільш важливим серед них є зміна в співвідношенні трофічних груп. Високий ступінь екологічного неблагополуччя – зниження (чи збільшення) питомої маси однієї з трофічних груп перевищує 50%. Спостерігаються необоротні порушення взаємозв'язків усередині екосистеми, що приводить, до неможливості виконання екосистемою середовище- і ресурсовідновлюваних функцій.

Інтегральним індикатором якості навколишнього середовища є стан здоров'я населення. Найбільш репрезентативні наступні критерії: збільшення дитячої смертності, невиношування вагітності, уроджені аномалії розвитку немовлят, захворюваність дітей і дорослих, поширення онкологічних захворювань.

Виділення території з неблагополучною екологічною ситуацією грунтується на перевищенні відхилень у стані здоров'я населення в 10-літньому ряді спостережень над фоновими значеннями (середніми багаторічними значеннями по області, району).

Оцінку екологічного стану території в цілому по зміні властивостей природного середовища (ландшафтів) з урахуванням наслідків для здоров'я населення, природно-ресурсного потенціалу і генетичної цілісності ландшафтів, можна здійснювати за допомогою матриці, де кожна екологічна проблема позначається індексом по градаціях ступеня (інтенсивності) прояву (наприклад: 1 – слабка, 2 – середня, 3 – сильна). Крім того, індекси ранжуються за пріоритетами (з урахуванням наслідків) і за ступенем значимості (ваги) для рівня гостроти даної ситуації. Малозначимі і непріоритетні екологічні проблеми переносяться в менш гостру категорію, чи не враховуються. Кожен рівень екологічної ситуації в залежності від специфіки виражається сполученням екологічних проблем по перевазі однієї з форм забруднення, деградації, порушення і ступеню їхньої гостроти.