2.6.7 Сучасні фізико-географічні процеси

При вивченні фації (урочища, місцевості) фіксації і опису підлягають: ерозійно-акумулятивна діяльність рік або струмків, площинна і лінійна ерозія, опливання, зсування, селеві явища, рухомі осипища, обвали, сніголавинна діяльність, вітровали, буреломи. Відзначають також антропогенні зміни стану фації, які сприяють інтенсифікації шкідливих екзогенних явищ: надмірна вирубка лісу, надмірний випас худоби, витоптування, пошкодження шкідниками і хворобами, пожежі та ін.

Загальна класифікація екзогенних геологічних процесів (ЕГП) визначає поділ їх на класи, підкласи і типи (табл. 2.9).

Найбільш інтенсивний розвиток мають ЕГП, що пов'язані з дією сили тяжіння (обвали, осипи, зсуви, лавини), пов'язані з дією поверхневих і підземних вод (схиловий змив, ерозія, селі, карст, суфозія, просадка лесових порід), а також багатофакторні процеси (вивітрювання).

Селі – це паводки, які відбуваються на гірських річках і тимчасових водотоках, несуть багато твердого уламкового матеріалу (глиб, щебеню, валунів, гальки, піску) і глинистого мілкозему. Вони, як правило, короткочасні або проходять з

Таблиця 2.9 – Класифікація екзогенних геологічних процесів

Класи	Підкласи	Типи
Пов'язані з дією сили тяжіння	Рух із загубленістю контакту зі схилом	Обвали, осипи
	Рух без загубленості контакту зі схилом	Зсуви, лавини
Пов'язані з дією поверхневих вод	Морів	Абразія, рух наносів
	Озер, лиманів	Абразія, схиловий змив
	Водотоків	Ерозія, селі
Пов'язані з дією підземних вод	Хімічне вилуговування	Карст
	Механічний винос	Суфозія
	Послаблення структурних зв'язків	Просадка лесових порід
Пов'язані з дією вітру		Розвіювання пісків, пилові бурі
Пов'язані з промерзанням і відтаненням гірських порід	Промерзання гірських порід	Пучення, нальодоутворення, кріогенне розтріскування
	Танення гірських порід	Куруми, термопросадки і термоопади, термоерозія
Пов'язані з дією багатьох факторів	Вивітрювання	Фізичне, хімічне, біологічне

великими швидкостями за декілька годин. В залежності від переважаючого складу твердого матеріалу селі можуть бути водокам'яними, грязекам'яними і грязьовими. Виділення останнього типу в деякій мірі умовно, воно показує на те, що вміст грубоуламкового матеріалу невеликий і основна маса, яка насичує потік, складена із дрібноуламкового і глинистого матеріалу. У природі утворюються переважно перших два типи селів.

Водокам'яні селі мають дуже неоднорідний склад валунів, брил, гальки, піску і мало містять глинистого мілкозему, який легко вимивається з сельової маси в процесі її пересування і сортування.

Грязекам'яні селі також мають дуже неоднорідний склад грубоуламкового матеріалу, але вони відрізняються підвищеним вмістом глинистого мілкозему. Селі або сельові потоки утворюють певний тип континентальних відкладів, що називається пролювіальним. Вони складають конуси виносу, пролювіальні шлейфи і покрови в гирлах річок і потоків.

Велика руйнівна сила селів виникає під впливом гравітаційних сил, які обумовлюють переміщення великих водокам'яних мас з великими швидкостями. Дія цих сил характеризує енергію рельєфу і пропорційна перевищенню водозбірного басейну над базисом ерозії. Тобто, геоморфологічні умови є другим чинником формування селів.

Карсти. При розчиненні і вилуговуванні поверхневими і підземними водами вапняків, доломітів, крейди, мергелів, гіпсу, кам'яної солі на поверхні землі утворюються воронки, провали та інші форми рельєфу, а в товщі гірських порід – різноманітні пустоти, канали, печери. Всі поверхневі і підземні форми, що утворилися таким шляхом, називають карстом.

Карст виникає в тих районах, де розповсюджені розчинні у воді породи – карбонатні, сульфатні, кам'яна і калійна сіль. У відповідності з цим розрізняють карст карбонатний, сульфатний і соляний.

Зсув – це маса гірських порід, що сповзає або сповзла вниз по схилу або відкосу (штучний схил) під впливом сили ваги, гідродинамічного тиску, сейсмічних та інших сил.

Зсувні явища завжди супроводжуються змінами рельєфу місцевості, її геологічної будови і вказують на те, що гірські породи на схилі або у відкосі втратили стійкість під впливом якихось причин.

Зсуви суттєво змінюють рельєф поверхні землі, порушують стійкість споруд, будівель, доріг, каналів, цілих комплексів споруд, міст, руйнують їх, виключаючи катастрофи з людськими жертвами і великими матеріальними збитками. Все це приводить до необхідності постійно проводити меліоративні роботи по поліпшенню таких територій і будувати різноманітні протизсувні споруди. Зсувні явища підготовлюють матеріал – зсувні накопичення, які потім легко розмиваються і в долинах гірських річок приймають участь в розвитку селевих явищ. Все вищеперераховане змушує приділяти велику увагу вивченню зсувних явищ, враховувати їх розповсюдження і можливість утворення при плануванні розміщення різноманітних видів будівництва, постійно оцінювати ступінь їх небезпечності.

Кожен зсув створює зсувну ділянку, границі і форма якої в плані визначаються розміром зсуву і його типом. Маси порід, що змістилися, утворюють тіло зсуву - зсувні накопичення. Механізм руху мас гірських порід буває різним. В одних випадках відбувається сповзання блоку чи блоків гірських порід (структурні зсуви), в інших маса гірських порід зміщується (повзе), подібно в'язкій рідині по поверхні ковзання (пластичні зсуви). Бувають і перехідні типи зсувів. Розміри зсувних масивів, що визначають масштаб явища, можуть бути різноманітними: малі - окремі глиби, невеликі – від десятка кубічних метрів до 1000; великі – тисячі і десятки тисяч кубічних метрів до 100-200 тис.м³; грандіозні – більше 200 тис.м³.

Поверхня, по якій відбувається відрив зсувних мас і їх сповзання, називається поверхнею ковзання, яка є обов'язковим елементом будови зсуву, діагностичною ознакою зсувного явища. Зсуви можуть мати одну або декілька поверхонь ковзання, що визначає складність їх будови - структуру. Місце виходу поверхні ковзання на денну поверхню в основі схилу чи відкосу називають підошвою зсуву, а в верхній частині схилу - вершиною. Вихід її на схилі , праворуч і ліворуч від осі зсуву, позначає борти зсуву. В залежності від глибини розташування поверхні ковзання, зміщуватись можуть або самі поверхневі відклади, наприклад, грунтовий покрив, або великі маси гірських порід.

Зсуви різко виділяються в рельєфі, їм властиві специфічні умови рельєфу, тріщинуватість порід, порушення рослинного покриву, „п'яний ліс”, різноманітні форми водопроявлень і деформації споруд. Ступінь вираженості всіх цих особливостей залежить від віку зсуву, стадії його розвитку, активності динаміки явища.

Причини утворення зсувів:

1) збільшення крутизни схилу або укосу при їх підрізці, підробці, а також при наданні укосам більшої крутизни;

2) послаблення міцності порід внаслідок зміни їх фізичного стану при зволоженні, набуханні, вивітрюванні, порушені природного складання, а також в зв’язку з розвитком в породах явищ повзучості;

3) дія гідростатичних і гідродинамічних сил на породи, що викликають розвиток фільтраційних деформацій;

4) зміна напруженого стану гірських порід у зоні формування схилу і будівництва укосу;

5) зовнішні дії - навантаження схилу чи укосу, а також ділянок, що прилягають до їх бровок, мікросейсмічні і сейсмічні коливання і ін.

Періоди інтенсивних зсувних посувань на схилах і укосах тісно пов'язані з періодами довготривалих дощів, інтенсивного танення снігу, а також з багаточисельними і різноманітними формами проявлення підземних вод. На зміни фізичного стану гірських порід на схилах чи укосах великий вплив мають процеси вивітрювання. В залежності від ступеня вивітрювання порід міняються їх властивості – щільність, пористість, тріщинуватість, водопоглинання і міцність. При вивітрюванні скельні породи переходять в напівскельні, а при подальшому руйнуванні - в пухкі незв'язані чи м'які глинисті зв'язані.

Умови, що сприяють утворенню зсувів –це вся сукупність природних і штучних умов, що полегшують дію сил, які порушили рівновагу мас гірських порід. Із умов, найбільш сприятливих утворенню зсувів, можна назвати наступні: 1) кліматичні особливості району, 2) гідрологічний режим водойм і рік для берегових зсувних ділянок, 3) рельєф місцевості, 4) сучасні і новітні тектонічні рухи і сейсмічні явища, 5) гідрогеологічні умови, 6) розвиток попутних екзогенних геологічних процесів і явищ, 7) особливості фізико-механічних властивостей гірських порід, 8) інженерна діяльність людини.