Вивчення морфологічних елементів долини річки

За характером поперечного профілю розрізняють наступні п’ять типів долин:

щілини – глибокі і вузькі долини з уривчастими, іноді нависаючими схилами; ширина їх по дну майже дорівнює ширині русла. Зустрічаються в горах серед скельних порід, які важко руйнуються;

каньйони – глибокі долини з дуже крутими схилами і порівняно вузьким дном. Формуються в посушливих кліматах та в грунтах, що легко розмиваються. Слабка розробленість схилів пояснюється слабким розвитком схилового стоку на даній ділянці ріки. Зустрічаються в передгір’ях;

ущелини – глибокі гірські долини зі скельними крутими, звичайно вигнутими схилами. Зустрічаються у всіх гірських районах;

трапецевидні – широкі долини з прямими або опуклими пологими схилами. Це найбільш розповсюджена форма долин в рівнинних умовах. Різновидністю цього типу є так звана ящикоподібна долина з широким, плоским дном та крутими схилами;

коритоподібні – широкі долини з ввігнутими схилами, які стають пологими до тальвегу, з широким дном.

На невеликих ріках зустрічаються долини з неявно вираженими поперечними профілями.

У річковій долині розрізняють такі головні елементи: дно (ложе) долини, заплава, русло та схили долини (на них розташовані тераси). Русло і заплава є частинами дна долини.

Русло – найнижча частина долини, яка постійно зайнята водним потоком. Розрізняють наступні елементи русла: дно, береги, бровки та відкоси берегів. На ділянках з невеликими нахилами русло іноді розбивається на рукави, розділені осередками і островами.

Заплава – частина долини, яка щорічно в повінь або в паводок заливається водою. Може бути розташована як по обох схилах, так і на одному з них, іноді взагалі відсутня. На заплаві може простежуватись вал, який поділяє її на дві частини: “низьку” та “високу” заплави. Остання затоплюється лише в найбільш багатоводні роки. Заплава може мати рівну, або хвилясту поверхню, вкриту луками, чагарниками, лісом. Вона буває сухою або заболоченою.

Тераси за походженням поділяються на ерозійні, вироблені в корінних породах та акумулятивні, утворені потоком у товщі власних відкладів. Останні зустрічаються частіше. Можуть бути тераси і мішаного походження.

Тераси мають наступні морфологічні елементи: поверхня тераси; уступ – крутий схил в бік ріки; бровка тераси; підошва уступу у його основи; тиловий шов – лінія приєднання зі схилом долини або уступом вище розташованої тераси.

Лінія приєднання схилу до дна долини називається підошвою схилу, а лінія по якій схил приєднується до місцевості (корінного берега) – його бровкою.

У зв’язку зі звивистістю русла закономірно змінюється по довжині ріки і глибина. Більш глибокі місця – плеса, розташовані в місцях найбільшої кривизни русла, більш мілкі – перекати – на прямолінійних ділянках між плесами.

З інших руслових утворень можна назвати осередки і острови, які поділяють русло на рукави і протоки. Осередками називаються рухомі підвищення дна, відокремлені від берегів водою, які періодично затоплюються. Більш стабільні високі осередки, закріплені рослинністю, а також відокремлені частини заплави називаються островами. Рукавом називається частина русла, відокремлена островом. Порівняно короткі і мілкі відгалуження русла, відокремлені осередками, називаються протоками.