Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

М.М.Приходько, Я.О. Адаменко

ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

методичні вказівки

2007

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра екології

М.М. Приходько, Я.О. Адаменко

ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

методичні вказівки

Для студентів спеціальності

«Екологія та охорона навколишнього середовища»

2007

МВ 02070855-1945-2007

Приходько М.М. Адаменко Я.О. Ландшафтно-екологічна навчальна практика: методичні вказівки. – Івано-Франківськ, Факел, 2007. – 103 с.

У методичних вказівках для проведення навчальної ландшафтно-екологічної практики викладено обгрунтування необхідності ландшафтно-екологічної оцінки території для розробки стратегії невиснажливого природокористування, етапи, методологія і методика досліджень та оформлення матеріалів. Розроблені у відповідності з робочою програмою навчальної дисципліни „Екологічне картування та комп’ютерна картографія”. Можуть бути використані студентами денної та заочної форми навчання.

Рецензент: д-р геол.-мін. наук, професор Адаменко О.М.

Дане видання – власність ІФНТУНГ.

Забороняється тиражування і розповсюдження.

Зміст

Вступ 1 Підготовчий етап 1.1 Геологічна будова 1.2 Грунтоутворюючі породи і грунти 1.3 Рельєф 1.4 Кліматичні умови 1.5 Поверхневі і підземні води 1.6 Рослинний покрив 1.7 Природні територіальні комплекси, ландшафти та їх морфологічні одиниці 1.8 Картографічні матеріали 2 Польовий етап 2.1 Правила ведення польової документації 2.2 Оформлення та правила заповнення польового щоденника 2.3 Рисунки і фотографії 2.4 Попередня камеральна обробка 2.5 Планування робочих маршрутів 2.6 Дослідження компонентів морфологічних одиниць ландшафту 2.6.1 Прив’язка досліджуваної „точки” 2.6.2 Геологічна будова 2.6.3 Рельєф 2.6.4 Грунти 2.6.5 Водні ресурси 2.6.6 Рослинність 2.6.7 Сучасні фізико-географічні процеси 2.6.8 Екологічна оцінка ландшафтів 3 Камеральний етап 3.1 Картографічні матеріали 3.2 Порядок написання та оформлення звіту Список використаної літератури Додатки

4 7 8 8 9 9 9 9 10 18 21 22 23 25 25 26 26 26 27 31 39 63 71 74 81 91 92 95 96 97

Вступ

З усього різноманіття сучасних проблемних ситуацій, однією із складних є ситуація наростання протиріч між природними процесами та процесами використання ресурсів. Забруднення довкілля (вод, грунтів, атмосферного повітря), зникнення значної кількості видів рослин і тварин, а також виникнення глобальних негативних екологічних ефектів (озонові діри, парниковий ефект та ін.) свідчать про обмеженість природних ресурсів, зниження або втрату самовідновлюючої і саморегулюючої здатності природних екосистем, про зростаючу небезпеку для життєдіяльності людей.

Надання пріоритетності політиці споживання природних ресурсів обумовлює постійне нарощування антропогенного навантаження на екосистеми. За відсутності адекватних природозберігаючих заходів подальший розвиток виробництва призведе до наднормативного використання і виснаження ресурсів і, як наслідок, руйнування природи, що протирічить цілям сталого розвитку. Тому необхідно терміново вирішувати проблеми, пов’язані з використанням природних ресурсів, збереженням природи, як джерела живого, як предмету і засобу праці, а також просторового базису і середовища життєдіяльності людини.

В результаті денатуралізації природних екосистем утворилося різноманіття сучасних антропогенних ландшафтів, які можна назвати побічним продуктом економічної діяльності людини з різною глибиною зміненості первісних природних умов, структури і співвідношення компонентів. У Європейській ландшафтній конвенції [Флоренція, 2000], до якої у 2004 році приєдналася Україна, вказується, що ландшафт відіграє важливу роль у культурній та соціальній сферах, є ресурсом, який сприяє економічній діяльності і формуванню місцевих культур і важливою складовою якості життя людини. Однак, розвиток сільського та лісового господарств, промислового виробництва, добування корисних копалин, будівництво доріг і трубопроводів та інша діяльність людини обумовили значні зміни ландшафтів. У зв’язку з цим виникає необхідність формування „ландшафтної політики”, яка передбачає управління ландшафтами шляхом впровадження стратегій дій (управлінських рішень), спрямованих на охорону, регулювання та планування ландшафтів. При цьому „планування ландшафту” і „регулювання ландшафту” передбачає утримання ландшафту з узгодженням змін, спричинених антропогенними процесами і керування ними.

З цією метою необхідно провести ідентифікацію і оцінку ландшафтів, аналіз їх характеристик та чинників, що трансформують ландшафти, реєстр усіх природних чи антропогенних змін, а також включити проблему планування ландшафтів у регіональну політику розвитку. Необхідно вивчити просторово-часові закономірності організації ландшафтів з метою обгрунтування способів їх конструювання для формування безпечного середовища життєдіяльності людей.

Ландшафти будуть змінюватись і надалі в результаті економічного і культурного розвитку та інших факторів, однак ці зміни повинні бути спрямовані так, щоб у кінцевому результаті сформувати оптимальні ландшафти. Ландшафти повинні бути результатом глобального проектування, а не безсистемного розвитку.

Будучи складною, поліфункціональною, відкритою динамічною системою, ландшафт має певну стійкість до техногенного і антропогенного впливу, перевищення якої призводить до незворотних змін. Екологічний імператив у процесі природокористування полягає у тому, що суспільство змушене узгоджувати свої системи життєдіяльності (виробничо-господарської діяльності) з екологічними вимогами і обмеженнями.

Мета ландшафтно-екологічної навчальної практики – ознайомлення студентів з об’єктами досліджень (ландшафтами), формування знань та навичок, необхідних для дослідження факторів негативного впливу та антропогенного навантаження на ландшафти, ландшафтного картографування та оцінки екологічного стану ландшафтів, обгрунтування шляхів поліпшення стану навколишнього середовища.

Задачі ландшафтно-екологічної практики:

• дослідження екологічного стану компонентів ландшафту (гірські породи, кліматичні та гідрологічні умови, грунти, рослинний та тваринний світ) на рівні фацій, урочищ місцевостей;

• дослідження умов, закономірностей формування та динаміки екологічних ситуацій в межах окремих природних територіальних комплексів і басейнів річок;

• картографування екологічного стану природних територіальних комплексів (ландшафтів);

• проведення інвентаризації джерел забруднення та складання відповідних інвентаризаційних картографічних матеріалів;

• класифікація джерел та видів техногенного впливу;

• картографування ареалів забруднення та екологічного стану ландшафтів;

• оцінка екологічної ситуації на території дослідження.

Під час ландшафтно-екологічної навчальної практики студенти вивчають екологічний стан природних та антропогенних ландшафтів у польових умовах з метою дослідження та визначення закономірностей і ступеню антропогенного впливу на формування екологічного стану навколишнього середовища з різною ландшафтною структурою. Необхідні знання були отриманні при вивченні таких дисциплін як: „Біологія”, „Грунтознавство”, „Геологія з основами геоморфології”, „Гідрологія”, „Основи загальної екології”, „Ландшафтна екологія” та інших.

При проведенні ландшафтно-екологічної практики завдання щороку формулюється і затверджується випускаючою кафедрою в залежності від актуальних проблем регіону чи його потреб у вирішенні конкретної задачі. Навчальна практика створює базу для виконання завдань виробничої практики.

Ландшафтно-екологічна практика складається з 3-х основних етапів: підготовчого, польового і камерального.

Під час підготовчого етапу студенти вивчають інформацію про район практики, його фізико-географічне положення, геологічну будову, кліматичні, гідрологічні, грунтові умови та природні територіальні комплекси (ландшафти). Викладачі доводять до відома студентів мету і завдання ландшафтно-екологічної практики, її тематичний план та терміни виконання завдань.

Польовий етап практики полягає у безпосередньому опануванні студентами навичок польових досліджень стану компонентів ландшафтів та оформлення польової документації.

Перед початком польового періоду практики, кожен студент повинен пройти інструктаж з техніки безпеки.

Камеральний етап полягає в опрацюванні студентами зібраного під час практики матеріалу, написанні звіту і подальшому його захисті.

1 Підготовчий етап

Завданням цього етапу є ознайомлення та підготовка необхідних матеріалів для польових ландшафтно-екологічних досліджень.

Для цього необхідно:

1. Вивчити програму і методику польових і камеральних робіт крупномасштабних ландшафтних досліджень, підготувати бланки для запису польових спостережень, необхідні прилади і спорядження для польових досліджень.

2. Познайомитися зі всіма матеріалами про район майбутньої практики: топографічними і тематичними картами (геологічними, геоморфологічними, грунтовими та ін.), опублікованими роботами, що характеризують геологічну та геоморфологічну будову, клімат, водні об’єкти, рослинність, грунти, ландшафти досліджуваної території. Ознайомитися з матеріалами про вказані природні компоненти, які зберігаються у фондах геологічних установ, інститутів, експедицій у вигляді звітів, проектів, пояснюючих записок та ін. Ці матеріали допоможуть краще зрозуміти природні особливості даного району.

Основою для характеристики району досліджень є ландшафтно-басейновий підхід. В рамках цього підходу об’єктом досліджень є територія басейну річки, яка розглядається як ієрархічно підпорядкована система ландшафтів, а процеси формування гідрологічного режиму рік, поверхневого стоку, екзогенних геодинамічних процесів, формування полів забруднення відбувається під впливом ландшафтних і антропогенних факторів.

Басейн – це обмежена вододілом (вододільною лінією) частина земної поверхні, з якої вода стікає в окрему річку, річкову систему, озеро або море. Річковий басейн включає поверхневий і підземний водозбори.

Особливе значення басейновий підхід має при оцінці екологічного стану та аналізі техногенних потоків речовин. Саме водні об’єкти є кінцевими ланками „ланцюга” забруднення. У них потрапляють не тільки речовини, які скидаються у водні об’єкти, але і ті, що надходять з атмосфери, вимиваються з грунту тощо.

Особливий „аналітичний зріз” басейну як геосистеми полягає в тому, що всі природні компоненти і антропогенні фактори, які виникають у процесі використання природних ресурсів (виробничо-господарської діяльності), вивчаються і розглядаються в аспекті їх впливу на водні об’єкти.

Гідрологічний режим і водність річки, рівень забруднення річкових вод є результуючим показником оцінки раціонального (нераціонального) природокористування на певній території (у басейні річки).

Роботу зі складання характеристики природних умов починають з уточнення меж досліджуваної території. Для цього територію детально описують за географічними даними (ріки, елементи рельєфу, населені пункти, координатна сітка, тощо), встановлюють фізико-географічну зону (підзону, область, район), на якій знаходиться територія досліджень. Визначивши таким чином географічне положення та межі території досліджень (в т.ч. басейнів річок), їх переносять на відповідні карти і переходять до вивчення компонентів ландшафтів.

1.1 Геологічна будова

Геологічну будову території вивчають за геологічною картою. Починаючи роботу з геологічною картою, треба пам’ятати особливості її побудови. З геологічної карти знятий шар самих верхніх, четвертинних відкладів. Вони показані лише в деяких районах, де четвертинні відклади представляють потужну товщу наносів. Завдяки цій особливості геологічна карта дає уявлення про розповсюдження корінних або підстилаючих порід, які лежать безпосередньо під четвертинними відкладами.

При описі геологічної будови досліджуваної території перераховують групи і системи порід у відповідності з ерою та періодом формування і вказують їх географічне розповсюдження. Особливості геологічної будови співставляють з характером рельєфу та вказують до яких форм рельєфу приурочені ті чи інші системи гірських порід.