19.Системний підхід у навчанні. Системна призма.

Для вивчення властивостей будь-якого тіла чи об’єкта потрібно мати інший реальний об’єкт з яким можна створити взаємодію. Практично це зробити неможливо, адже при взаємодії проявленої властивості як одного так і другого об’єкта єдиний вихід – мати абстрактний ідеальний об’єкт, який можна використати при всіх взаємодіях. Таким ідеальним зразком є система, але для цього потрібно знати що таке система і розробити спосіб взаємодії реального о’єкта з системою. Про систему говорять тоді, коли ми маємо сукупність деяких ваємопов’язаних частин. Система характеризується тим, що ті частини, з яких вона складається взаємодіють між собою. Результатом цією взаємодії є ціле, система, яка має такі властивості, яких не має жодна із взаємодіючих частин. Отже, система це взаємопов’язані частини, взаємодія яких призводить до появи системної властивості, якими не володіє одна з цих частин.

Характеристика системи як цілого:

1 Рівень ієрархії визначається зв’язками субординації (підпорядкування) і координації (врахування). Він означає, що дана система перебуває в оточенні інших систем і має з ними зв’язок (зовнішні зв’язки). Зовнішнє оточення системи унаслідок дії цих систем створює вплив на неї. Має місце перенесення властивостей від системи вищого порядку до системи нижчого порядку.

2.Функція системи – показує яку роль виконує дана система по відношенню до системи вищого порядку.

3.Системоутворювальний чинник системи. Це той чинник, який заставляє взаємодіяти всі частини, який тримає їх всіх в купі.

4.Елементи і компоненти системи. Компонент – це той «будівельний матеріал, з якого утворюється система.

5. Структура системи. Термін структура розуміють двояко в широкому і вузькому значенні цього слова. У ш. зн. Коли говорять структура то мають а увазі з яких частин, елементів складається система, в якому порядку. У вузьк. зн. структура означає зв’язки і їх порядок.

6 Емерджентна властивість – це породжена взаємодією властивість.

20. Методи навчання Їх класифікація на основі самостійно-пізнавальної діяльності.

Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладачів та студентів, спрямованої на досягнення поставлених вищою школою цілей.

Не менш відома класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності, яку запропонували І.Я.Лернер і М.М.Скаткін. Цю групу складають пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький методи, метод проблемною вивчення матеріалу. Вони названі в порядку зростання міри самостійної пізнавальної діяльності учнів. Пояснювально-ілюстративний метод навчання. Цей метод призначений для забезпечення розуміння учнями суті матеріалу, який вивчається. Розуміння, як відомо, це не тільки результат, а й процес, у ході якого людина встановлює зв'язок невідомого з відомим, підводить невідоме поняття під відоме, порівнює невідоме з відомим. Крім того, цей метод заснований на особливостях сприймання, а це означає, що учитель мас знайти такі способи дії, які б виводили учня не тільки на правильне розуміння матеріалу, який вивчається, але й сприяли б формуванню правильних, повних і чітких уявлень про об'єкт і предмет вивчення. Пояснювально-ілюстративний метод мас забезпечити правильне сприйняття матеріалу, тобто забезпечити формування уявлення про предмет вивчення і створити відповідну основу для формування понять.Репродуктивний метод навчання. Він розв'язує дещо складнішу задачу, ніж пояснювально-ілюстративний і полягає в тому, щоб забезпечити таке засвоєння матеріалу, при якому учні були б спроможні відтворити йото, маючи зовнішню опору у виглядіпідказки (рівень розпізнавання), або вміли відтворити самостійно та застосувати одержані знання у простій, типовій ситуації (репродуктивний рівень). Для того, щоб учень запам'ятав матеріал, він повинен сконцентрувати, зібрати свою силу волі, крім того, декілька разів повторити його, намагаючись запам'ятати цей матеріал. В основі цього методу лежить відомий психологічний закон, що для МІЦНОГО запам'ятовування необхідно підкріпити його повторенням (7 +2;7-2) рази.Частково-пошуковий метод. Оскільки наукове пізнання включає в себе багато етапів і кожен із них сам по собі вимагає певних знань і відповідної практики, то виникає потреба достатньою мірою відпрацювати з учнями кожен пізнавальний крок, кожен етап пошуку.Учень має навчитися "бачити" проблему, виділяти її серед багатьох запитань і завдань. Осмислення самої проблеми вимагає актуалізації певних знань, певного змістового простору. А це пов'язано з перетвореннями даного змісту. За цієї умови можливий розподіл всієї проблеми на підпроблеми чи задачі. У такому разі окремі з них учні розв'язують спільно з учителем, деякі самостійно.Дослідницький метод навчання. В історії нашої школи був час, коли дослідницький метод навчання педагоги вважали єдино науковим методом навчання, і, до того ж. універсальним. Таке зміщення акцентів у бік підвищення міри самостійності учнів у процесі навчання було зумовлене боротьбою проти надмірного зазубрювання матеріалу. 1 на цьому грунті до дослідницького методу навчання відносили будь-які дії з об'єктами вивчення. Дослідницький метод навчання розв'язує завдання творчого рівня засвоєння.