9. Своєрідність навчання дошкільників. Спільне та відмінне у навчанні молодших школярів і дошкільників.

Молодшим шкільним віком прийнято вважати вік дітей приблизно від 7 до 10-11 років, що відповідає рокам їх навчання в початкових класах. Це вік спокійного і рівномірного фізичного розвитку.

Збільшення росту і ваги, витривалості йдуть досить рівномірно і пропорційно. Кісткова система молодшого школяра ще знаходиться в стадії формування – окостеніння хребту, грудної клітки, таза, кінцівок ще не довершено, у кістковій системі ще багато хрящової тканини.

Відбувається функціональне удосконалювання мозку – розвивається аналітико-систематична функція кори; поступово змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування: процес гальмування стає усе більш сильним, хоча як і раніше переважає процес порушення, і молодші школярі у високому ступені збудливі й імпульсивні.

Прихід до школи вносить найважливіші зміни в життя дитини. Різко змінюється весь уклад її життя, її соціальний стан у колективі, родині. Основною, ведучою діяльністю стає відтепер навчання, найважливішим обов'язком – обов'язок учитися, здобувати знання. А навчання – це серйозна праця, що вимагає організованості, дисципліни, вольових зусилль дитини. Школяр включається в новий для нього колектив, у якому він буде жити, учитися, розвиватися цілих 11 років. [15, 2]

Основною діяльністю, його першим і найважливішим обов'язком стає навчання – придбання нових знань, умінь і навичок, нагромадження систематичних відомостей про навколишній світ, природу і суспільство.

У структурі навчальної діяльності виділяють такі компоненти, як мета (засвоєння певних знань, умінь та навичок), навчальні ситуації (завдання), навчальні дії та операції, контроль і оцінка, мотиви й форми спілкування учнів з учителем та між собою.

Структура навчальної діяльності складається поступово. Складнішими стають її цілі, які тепер визначаються змістом шкільного навчання. Оволодіння останнім вимагає не тільки активності, але й формування в учнів нових дій, найважливішими серед яких є мислительні та мовні. Вони необхідні для усвідомлення дітей у її здійсненні. Саме це послуговує важливою умовою розвитку пізнавальної активності дітей, їх інтересу до навчання. [15, 2]

Ознайомлюючи учнів із послідовністю навчальних дій, слід розрізняти предметні та мислительні дії. При цьому важливо домагатися, щоб предметні дії набували мислительних форм за належної узагальненості, скороченості ("згорнутості") та усвідомленості.

10.Форми зв’язку дошкільного навчального закладу та школи

Проблема взаємодії дошкільного навчального закладу і початкової школи не нова. На різних етапах розвитку освіти вона є предметом наукових досліджень, практичних пошуків педагогів. Аналіз державних документів у галузі дошкільної і початкової освіти України другої половини ХХ ст. свідчить про пріоритетну роль держави у розвитку

означених ланок освіти. Вона простежується на якісно новому рівні із прийняттям Закону Верховної Ради СРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям та про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР» (1958 р.), Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР „Про заходи по подальшому розвитку виховання і медичного обслуговування дітей дошкільного віку” (21 травня 1959 року); „Програми виховання в дитячому садку” (1962, 1966, 1971, 1975, 1986 р.р.);

Постанови Ради Міністрів СРСР „Про дальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовку дітей до навчання у школі” (19 травня 1984року), Закону України „Про освіту” (1991 р.), Базового компоненту дошкільної

освіти України, Закону України „Про дошкільну освіту” (2001 р.), Державного стандарту початкової загальної освіти. У названих документах визначено суспільні цілі освіти, вимоги до змісту навчально-методичної підготовки кадрів. Вони

орієнтують педагогів на усвідомлення цілей і завдань дошкільної та початкової освіти.Проблема взаємодії дошкільного навчального закладу і початкової школи вивчалася багатьма вітчизняними та зарубіжними педагогами й психологами. Генеза категорії „взаємодія” ґрунтується на дослідженні „наступності”, саме даною

категорією послуговувалися педагоги щодо розвитку дошкільного навчального закладу і початкової школи. Дослідження наступності змісту виховання дошкільника та навчання молодшого школяра розкривали в своїх працях

Є. Водовозова, В. Котирло, З. Лебедєва, Н. Савельєва, В. Сухомлинський, К. Ушинський тощо.