32. Вередування і впертість дітей, їх причини. Педагогічні умови попередження.

Досить часто нам доводиться стикатися з упертістю дітей, коли вони відкидають всі авторитети і ні за які блага не бажають слухатися старших. Це періодично буває з кожною дитиною і, хоча триває недовго, вкрай нервує батьків. Найскладніше в таку проблему - наша реакція на впертість дітей, на цей своєрідний виклик. Упертість так дивує і ображає нас, ми настільки вражені власним безсиллям, що легко виходимо з рівноваги і починаємо вести себе неправильно. Зазвичай ми намагаємося знову затвердити свій авторитет таким сильним натиском на дитину і звалює на нього настільки потужний гнів, що втрачаємо престиж остаточно, навіть якщо змушуємо малюка підкоритися нам. В інших випадках ми робимо вигляд, ніби нас аніскільки не хвилює його впертість, і починаємо нехтувати дитиною, тобто просто відкидаємо його.  Ось дві причини, за якими обидва способи так вести себе приречені на провал. По-перше, тривалість та інтенсивність впертості дитини внутрішньо пов'язані. По-друге, батьки не дивлячись на всю твердість, з якою висловлюють свою волю, далеко не завжди можуть переконати дітей у своїй правоті. Чим сильніше ми намагаємося вплинути на дитину, тим більше він починає ігнорувати наш авторитет, висловлюючи своє ставлення неповажними відповідями, мовчанням, пасивним опором.  Якщо впертість - явище повсякденне, то навряд чи можна сподіватися чимось тут допомогти. Мова йде вже не просто про якесь тимчасове епізоді. Мабуть, серйозно порушені взаємини батьків з дитиною, так, наприклад, як це буває, коли малюка годують насильно в перші місяці його життя чи коли змушують до покори десятком різних способів. Хоча батьки переконані, що роблять все заради блага дитини, сам він цього не розуміє, сердиться, сердиться. Дуже уперті діти зазвичай не відразу робляться такими, а поступово, в силу багатьох причин. У такому випадку потрібно подумати про поліпшення взаємин дитини з батьками, зробити так, щоб він міг побачити в них людей, які завжди готові підтримати його, завжди цікавляться його життям, дорожать добрими відносинами з ним і більше не спираються на затверджений силою авторитет, як було раніше. 

Якщо дитина не дуже упертий, допомогти справі простіше. Потрібно розважити його і змусити подумати, - це може принести користь, хоча, треба зізнатися, далеко не завжди. Коли батьки не живуть у злагоді зі своєю дитиною, найголовніше, про що треба постійно пам'ятати, - ми наполягаємо на нашому думці, тому що маємо більший, ніж у малюка, досвід. У таких випадках говорити з дитиною треба твердо, не вибухаючи від гніву, не виявляючи свій поганий настрій. Твердість інший раз може бути корисніше ласки. Не слід впадати і в іншу крайність - не треба вдавати з себе святого, щоб дитина, готова погодитися з нашою точкою зору, не відчув себе приниженим. Так ми допоможемо йому відмовитися від другосортного задоволення позлити нас і допоможемо досягти бажаного по-доброму. 

33. Виховання дитини першого року життя. Вікові етапи та особливості розвитку дітей на кожному з них

Перший рік життя - найважливіший у житті дитини. В цей час відбувається формування основних систем організму. Деякі батьки схильні вважати, що діти до року нічого не тямлять, проте ця думка є помилковою.

Отже, принципи успішного виховання дітей до року

Принцип 1 - участь обох батьків Багато людей вважають, що виховання дітей - це суто жіноче заняття. Звичайно, протягом перших кількох місяців саме на плечі жінки лягає вся турбота про дитину. І це цілком зрозуміло: в її особі малюк отримує і догляд, і харчування, і захист. Але з часом до її виховання та розвитку повинен приєднатися батько. Справа в тому, що в цей період дитина формує своє уявлення про людей, що її оточують.  Принцип 2 - розвиток відповідно до потреб організму Мета виховання на першому році життя - дати дитині гарне здоров'я і розвиток. При цьому необхідно пам'ятати, що методика, обрана батьками, і фізичні вправи для малюка повинні відповідати його віку та фізіологічним потребам. Вкрай не рекомендується допомагати дитині сідати, повертатися, піднімати голову, оскільки кістки у неї ще не сформовані, а така «допомога» може призвести до патології. Наприклад, будучи дорослими, багато людей не можуть випрямити ноги в колінах, прийнявши традиційну стійку на лопатках. Це прямий наслідок неправильного розвитку колінного суглоба в період до року.  Принцип 3 - контакт з матір'ю Для дитини необхідний контакт з матір'ю. Відсторонене виховання, яке широко практикувалося за часів СРСР, стало прямим доказом. Обмеження участі батьків у вихованні дітей привело до зростання показників дитячої захворюваності в кілька разів. Коли малюк відчуває, що його мати знаходиться поблизу, то він спокійно займається освоєнням навколишнього світу. Але варто їй віддалитися від нього, то всю свою енергію крихітка направляє на привернення уваги матері. З 4-х місячного віку дитину не варто надто часто брати на руки, досить тримати малюка поряд з собою.  Принцип 4 - «свій-чужий»  9-11 місяців - психоемоційний етап, який характеризується виникненням боязні нового і незвіданого. В цей час закладаються принципи поведінки з чужими людьми і малознайомими предметами. У свідомості дитини формується стійкий зв'язок з тією людиною, яка найбільше з ним проводить часу. Тому якщо малюк частіше бачить няню, ніж батьків, то до неї він більше причепиться, ніж до них.  Принцип 5 - розвиток слуху і пам'яті  З дитиною необхідно постійно розмовляти, навіть якщо їй всього кілька днів від народження. Вона повинна чути різні звуки, особливо голос матері. Також важливо вимовляти звуки правильно, це допоможе йому запам'ятати правильне звучання слова. Багато матусь люблять спотворювати вимову, як би повторюючи за малюком. Однак якщо дитина звикне говорити неправильно, то у неї можуть виникнути дефекти мови, які потім складно буде виправити. Надійним помічником у розвитку стане музика, але звертати увагу дитини потрібно на всі звуки та події, що відбуваються навколо.  Принцип 6 - міцний сон Не варто чекати від малюка, що він швидко засне, якщо він не втомився. Діти краще сплять у в міру прохолодному приміщенні. Вечірня прогулянка і прийом ванни з настоями трав також посприяють хорошому сну.  Принцип 7 - правильне харчування  Їжа - основне джерело енергії, і для дітей до року особливу цінність представляє грудне молоко. Ним бажано вигодовувати дитину протягом перших 9-ти місяців. Додавати в раціон соки можна не раніше 2-х місячного віку, а починаючи з 6-ти місяців слід вводити прикорм, основу якого складають каші і фруктово-овочеві пюре.  У перший рік життя малюк стає активним і постійно знаходиться в русі. Від основних цінностей, закладених в цей час, культури поведінки та фізичного розвитку залежить подальше його формування як особистості. 

Цілком обґрунтованою вважається вікова періодизація В. Крутецького: новонароджений (до 10 днів); немовля (до року); ранній дитячий вік (1—3 роки); переддошкільний період (3—5 років); дошкільний (5—6(7) років); молодший шкільний (6(7)—11); підлітковий (11—15 років); вік старшокласників (15—18 років). Перехід від попереднього періоду до наступного часто має кризовий характер. Вікова криза — нетривалий за часом (до 1 року) період розвитку людини, що характеризується бурхливими психологічними змінами.

Кризи проявляються в негативних симптомах поведінки, фактах важкої виховуваності, тимчасового зниження навчальної працездатності, маючи не тільки негативне, а й позитивне значення у розвитку особистості. У дитячому віці виділяють: кризу першого року життя, кризу трьох років, кризу 6—7 років, підліткову кризу (10—11 років).

Внаслідок багатьох причин розвиток дошкільнят, дітей шкільного віку відбувається по-різному, тому особистість кожної дитини поряд із загальними, типовими для певного віку має також індивідуальні риси. Здебільшого від них залежить ефективність виховних впливів. Тому вихователеві та педагогові важливо знати риси, якості кожної дитини на певному етапі розвитку. Знаючи причини появи у дитини нових рис або якостей, педагог ефективніше вирішуватиме конкретні виховні завдання.

Психологи з'ясували, що для розвитку психічних процесів дитини найсприятливішими є певні вікові періоди — сензитивні (підвищеної чутливості) періоди розвитку. Якщо такий період минув або ще не настав, виховні впливи, здійснювані без урахування цього, будуть неефективними, а то й шкідливими для дитини.