30. Ігри з правилами. Їхне освітньо-виховне значення та методика проведення

Ігри з правилами включають дидактичні, що тісно пов'язані з навчанням; інтелектуальні, які сприяють розвитку мислительної діяльності; рухливі, що мають на меті рухову активність учасників; хороводні, для яких характерним  є  виконання  рухів  під  спів  та музику.

Методика роботи з інтелектуальними іграми будується на компонентах пізнавальної діяльності:  змістовому,   мотиваційному,   процесуальному,   контрольно-цінювальному.      Змістовний     компонент     забезпечує міст    матеріалу,    на    якому    створюється    завдання, спішне   рішення   пізнавальних   завдань   можливе,   якщо   діти   володіють   міцними   знаннями,    які   можуть комбінувати в процесі розгадування ігор-загадок.  Мотиваційний   компонент   має   на   меті   пробудити   і   закріпити  у дітей  позитивні емоції у процесі  навчання, викликати   інтерес,   допитливість,   бажання   до   самостійного  розмірковування  і,   як  наслідок  —   сформувати   прагнення   до   розумової   діяльності.  Формування мотиваційного  компоненту повинно  створювати  особливий емоційний мікроклімат, який стимулює інтелектуальні    почуття     дітей:     здивування,     зацікавленість, захопленість,    інтерес,    задоволення    від   усвідомлення переборення   труднощів.   Процесуальним   компонентом забезпечується  готовність  дітей  до  пізнавальної  діяльності.  В  ній  передбачається  здатність дітей до швидкого вибору потрібної інформації, уміння виділити головне,  пов'язати відоме з невідомим.  Для формування процесуального компоненту потрібно виробити навички дошкільнят швидко включатися в роботу, працювати в певному темпі, вміння планувати,  що потрібно здійснити  для   виконання   завдання,   визначати  послідовність   дій.   Контрольно-оцінювальний   компонент   у пізнавальній    діяльності    відіграє    спонукальну    роль. Швидка  і  об'єктивна  оцінка успіхів  дитини  у  розгадуванні  інтелектуальних  ігор  багато  в  чому  визначає пізнавальну  активність,   прагнення  досягти  результату. 

31. Формування у старших дошкільників дружніх взаємин. Мотиви дружби.

Проблема формування взаємин дитини з оточуючими людьми на підставі принципів гу манізму-актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління.

Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засо­бом формування колективу та виховання взаємодопомоги між дітьми. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться прояву чутливості, чуйності, піклуванню про інших, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

У яких видах діяльності спілкування сприяє розвитку особистості дитини? Звичайно у провідній - ігровій діяльності. Відомий психолог Д. Б. Ельконін виділив чотири рівні дитячих ігор. Перший рівень - це ігрова дія дитини, яка відтворює поведінку дорослих і спрямована на іншу людину (годування ляльки, виховання ляльки, укладання її спати тощо). Другий рівень - ігрові дії - відтворюють усю систему діяльності дорослих від початку і до кінця; „приготування" "їжі, годування, прибирання посуду тощо. Третій рівень повязаний із програванням ролі дорослого, що виявляється не тільки в маніпуляціях із предметами, а й у стосунках між людьми, живих формах людського спілкування. Гра має певні правила, які діти контролюють. Четвертий рівень гри передбачає здатність змінювати тактику поведінки, переходити від однієї ролі до іншої в рамках розвитку сюжету однієї й тієї ж гри. Це вже ціла сюжетно-рольова вистава. Саме третій і четвертий рівні ігрового плекання сприяють розвитку особистості і міжособистісних відносин. Діти, маючи потребу входити у світ дорослих ще не мають такої можливості з огляду на свій вік, а сюжетно-рольові ігри дозволяють їм це зробити. То що ж таке дитяча сюжетно-рольова гра як самоцінне культурне явище й водночас провідна царина розвитку дитини? Згадаємо: за Виготським, малюк, граючись, осягає найвищі форми специфічно людської діяльності". Справді, гра старших дошкільнят торкається будь-яких явищ, прагне цілісно відтворити складні стосунки людей одне з одним з природою. Відтак в ігровій уяві та дії зосереджується все, чого дитина вже досягла, а надто-те, що хоче і може здійснити.

Отже, гра - це передусім зустріч, діалог дитини із загальнолюдською культурою. У цьому діалозі й сам малюк постає, формується як суб'єкт культури, як особистість - носій особливого вікового та індивідуального способу світосприйняття та діяльності.