- •1.Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці.
- •2. Форми організації навчання дітей дошкільного віку
- •3.Завдання морального виховання дошкільників
- •4. Завдання розумового виховання.Дослідження з проблеми.
- •5. Закон України «про дошкільну освіту» про родинне виховання. Типи дошкільних закладів та управління освітою
- •6. Закономірності розвитку гри в дошкільний період
- •7.Класифікація дитячих ігор. Характеристика та типові особливості кожного виду ігор.
- •8. Засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •9. Своєрідність навчання дошкільників. Спільне та відмінне у навчанні молодших школярів і дошкільників.
- •10.Форми зв’язку дошкільного навчального закладу та школи
- •11.Сутність проблем виховання дітей працею у дослідженнях науковців. Особливості трудової діяльності дітей.
- •12. Закон України «про дошкільну освіту» про завдання та основні принципи дошкільної освіти
- •13. Зміст і засоби розумового виховання дітей дошкільного віку
- •14. Основні компоненти української народної педагогіки
- •15. Поняття готовності дітей до шкільного навчання. Дослідження цих проблем педагогами і психологами.
- •16. Різновиди іграшок та використання їх у педагогічному процесі. Вимоги до іграшок.
- •18. Виховання дітей дошкільного віку працею в сім'ї
- •19. Психологи і педагоги про гру як творчу діяльність. Її зв'язок із працею і мистецтвом
- •20. Дошкільна педагогіка – наука про виховання і навчання дітей від народження до 6 років. Основні поняття дошкільної педагогіки.
- •21. Значення сенсорного виховання для розумового розвитку дошкільників.
- •22. Характеристика дидактичних ігор та педагогічне керівництво ними
- •23. Народна іграшка в житті дитини. Харасткеристика її основних функцій.
- •24. Передумови розвитку сюжетно-рольової гри у ранньому віці
- •25. Народні, дидактичні, рухливі, хороводні ігри. Їх педагогічна цінність як засобу прилучення дітей до національної культури.
- •26. Класифікація методів розумового виховання і навчання дітей
- •27. Сутність сучасного підходу до патріотичного виховання дітей в дитячому садку.
- •28. Основні завдання і напрямки наступності між дитячим садком і школою
- •29. Аналіз сучасних програм виховання і навчання в дитячому садку
- •30. Ігри з правилами. Їхне освітньо-виховне значення та методика проведення
- •31. Формування у старших дошкільників дружніх взаємин. Мотиви дружби.
- •32. Вередування і впертість дітей, їх причини. Педагогічні умови попередження.
- •33. Виховання дитини першого року життя. Вікові етапи та особливості розвитку дітей на кожному з них
- •34. Створення у дит садку та сім'ї умов для організації праці дітей
- •35. Форми роботи з фізичного виховання дітей
- •36. Завдання і принципи естетичного виховання дітей дошкільного віку.
- •37.Характеристика методів морального виховання дошкільників
- •38. С.Ф. Русова про вимоги до особистості вихователя дитячого садка.
- •39.Характеристика сюжетно-рольової гри, її структурні компоненти.
- •40. Зміст і завдання естетичного виховання дошкільного віку.
- •43.Розпорядок дня як активний засіб впливу на фізичний розвиток дитини.
- •44. Методи та прийоми виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей 3-го року життя
- •45. Робота з педагогічно занедбаними дітьми. Профілактика важковиховуваності в дошкільному віці
- •46. Своєрідність дисциплінованості дитини дошкільного віку та педагогічні умови формування цієї якості
- •47. Особливості ознайомлення старших дошкільників з працею дорослих.
- •48. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками
- •49. Розвивальне середовище як складова педагогічного процесу в днз
- •50.Театралізовані ігри. Їх різновиди, характеристика та організація в різних вікових групах.
- •51. Характеристика засобів естетичного виховання.
- •52. Завдання і зміст сенсорного виховання дошкільників
- •53. Педагогічна вікова періодизація дошкільного дитинства в етнопедагогіці та в науковій педагогіці
- •54. Завдання фізичного виховання дітей в дошкільному закладі
- •55.Форми організації праці дітей у дошкільному навчальному закладі.
- •56. Особливості розвитку і виховання дитини 2-го року життя.
- •57. Шляхи виховання праці самостійності, працелюбності, відповідальності.
13. Зміст і засоби розумового виховання дітей дошкільного віку
Зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про предмети і явища (суспільне життя, природу, людину тощо), способів мислительної діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).
Зміст розумового виховання реалізується через використання таких його засобів:
Ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу. Обсяг і характер знань визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об'єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо.
Спілкування з дорослими. Особливу роль у розумовому вихованні відіграють відповіді дорослих на численні запитання дітей, які є одним із показників їхнього розумового розвитку. Спочатку ці питання є простими: «Яка киця?», «Що робить зайчик?». Пізніше розвивається допитливість та інтерес до предметів і явищ не лише безпосереднього оточення, а й віддалених: «Чому дме вітер?». Сукупність дитячих запитань учені (О. Сорокіна) класифікують на такі категорії:
Різні види діяльності дітей. Важливим засобом виховання є організована вихователем розумова діяльність дітей. У ранньому віці розумове виховання відбувається у процесі організації предметної діяльності дітей. Це вимагає створення предметного середовища, яке б спонукало дітей до пізнавальних дій.
Навчання. Цей вид діяльності є найдієвішим засобом розумового виховання. Разом із збагаченням дітей новими знаннями в процесі навчання підвищується рівень їхнього розвитку, вдосконалюються всі форми мислительної діяльності. У процесі спеціального навчання діти вчаться аналізувати предмети, оволодівають стратегією пізнавальної діяльності. Провідна роль навчання у розумовому вихованні обумовлена активною позицією педагога. Вихователь добирає, структурує для повідомлення дітям інформацію, цілеспрямовано формує уміння і навички та організовує діяльність дітей, аналізує засвоєння ними знань, що є підставою для подальшої індивідуальної роботи з ними. Під час занять формуються навички навчальної діяльності дитини: слухати і чути те, що говорить педагог, діяти згідно з його вказівками, досягати потрібних результатів й оцінювати їх. Навчальна діяльність на заняттях є колективною, внаслідок чого дитина може порівнювати свої результати із результатами інших дітей, аналізувати власні помилки, усвідомлювати необхідність і напрями самовдосконалення .
14. Основні компоненти української народної педагогіки
Мудрість народу в царині виховання поступово сформувалася в поняття "народна педагогіка". У чому ж її сутність? "Народною називають ту педагогіку, яку створив народ, — писав український педагог-дослідник М.Г. Стельмахович. Це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду народу, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання"1. На основі масиву знань певної етнічної спільноти про виховання молодого покоління виникла етнопедагогіка.
Етнос (грец. ethnos — народ, плем'я) — це народ, стала, історично визначена сукупність людей, які мають спільні риси та особливості культури й психічного складу, свідомо розуміють свою єдність. Етнопедагогіка як галузь педагогічної науки досліджує такі проблеми:
• своєрідність мети, завдань, методів, прийомів і засобів виховання, які є характерними для конкретного етносу;
• порівняльне (компаративне) вивчення специфіки навчання та виховання у представників різних національностей;
• особливості впливу національної психологи, менталітету на процес виховання тих чи інших етнічних груп;
• урахування закономірностей процесу виховання представників певних етнічних груп та особливостей їхнього розвитку.
Відомий український учений М.Г.Стельмахович основними принципами народного виховання вважав принцип гуманізму, який орієнтував на доброзичливе ставлення до особистості вихованця; природовідповідності з його спрямуванням будувати виховний процес, враховуючи особливості природи рідного краю; звязку виховання з життям через сприйняття суспільно-політичного, економічного, традиційного існування краю; виховання працею -шляхом залучення учнівської молоді до досвіду виробничої діяльності на основі найпоширеніших у тій чи іншій місцевості професій; врахування вікових та індивідуальних особливостей, оскільки рівень виховних навантажень має відповідати вікові людини, її життєвому досвіду, різнорідним можливостям; систематичності і послідовності як поступовому, системному доведенню відвовідної інформації до вихованця з нарощенням ступеня її складності тощо; єдності вимог і поваги до особистості через орієнтацію її на самостійне покращення своєї долі, небайдужість до набуття нею життєвого досвіду, врахування поглядів і переконань, піклування про життя і поведінку; поєднання виховного впливу з розвитком самостійності та ініціативи самого вихованця, стимулювання цих процесів.