2.Дизайн-освіта – технологія розвивального навчання. Види дизайну. Розробити фрагмент уроку на тему: «Українська народна лялька» (4 клас).

Нині особливого значення набуває проблема формування творчої, інтелектуально розвиненої особистості. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є запровадженням початкової дизайн-освіти в початкову школу, в Україні цим займається один із авторів програми з трудового навчання Володимир Тименко. Дизайн у перекладі з англійської – креслення, малюнок, проект. Дизайн – це творча діяльність, мета якої є формування гармонійного предметного середовища, яке найповніше задовольняє матеріальні й духовні потреби людини. Дизайн-освіта – це навчально-ігрова проектувальна діяльність учнів. Завдання дизайн-освіти полягає в розвитку дизайнерського мислення школярів, що сприяє розумінню сучасних мистецьких проблем, естетичному вихованню учнів. Прийомами дизайнерського мислення є узагальнення, аналіз, синтез, порівняння, абстракція. Тобто у учнів треба сформувати надійну орієнтацію в навколишньому предметному світі, навчити розуміти, що красиво, а що ні, де одна річ буде доречною, а де навпаки – зайвою, допомогти розібратися, як організувати своє предметне оточення, щоб воно було комфортним, приємним.

Учням треба розповісти про професію дизайнера. Дизайнер у перекладі з англійської означає «проектувальник», вони створюють нові промислові зразки виробів: автомобілів, предметів домашнього вжитку, меблів, одягу та ін. Працюючи над створенням нових предметів, дизайнер виконує ескізи цих предметів, створює макети й моделі. Дизайнер повинен добре знати образотворче й декоративно-прикладне мистецтво, вміти ліпити, виконувати макети з різних матеріалів, користуватися різними інструментами та матеріалами. Дизайн-освіта ґрунтується на напрямках сучасного дизайну, тобто на уроках трудового навчання вчитель ознайомлює учнів з такими видами дизайну: дизайн середовища, дизайн костюмів, графічним дизайном, промисловим дизайном, ландшафтним дизайном. Дизайн середовища – це проектування зовнішньої форми будівлі (екстер’єр) або її внутрішнє оздоблення (інтер’єр). З цим видом дизайну учні знайомляться при вивченні таких тем: 1 клас: «Макетування предметів хатнього інтер’єру» практична робота: 1) макетування меблів із сірникових коробок; 2)ліплення декоративного посуду; 3) виготовлення настінних прикрас з різних матеріалів. 2 клас: «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва» практична робота: макетування предметів побуту для стіни, підлоги, вікна у техніці витинанки. 3-4 клас: при виконанні колективної творчої роботи: конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси); тема: «Архітектурне макетування» практична робота - макетування будівельних споруд; тема: Мистецтво декоративного розпису практична робота макетування предметів побуту і оздоблення їх орнаментом. Дизайн костюмів – це композиція одягу (гармонійне поєднання) одягу, взуття, ювелірних прикрас. Дизайн костюмів буває етнічний (народний) і сучасний. Дизайнери моделюють сучасний одяг, враховуючи народні традиції, національні художні смаки. З цим видом дизайну учні ознайомлюються при вивченні тем: 1 клас: «Культура зовнішності людини, культура одягу» при виконанні практичних робіт 1. зображення костюма із власної уяви, макетування елементів костюма за власними малюнками. 2. Виготовлення іграшкового костюма. Тема «Культура зовнішності людини, культура одягу» - 3 клас практична робота : дизайн власного одягу для вечірки (оздоблення стразами, наліпками та ін.) 4 клас: тема «Елементи дизайну костюма» практична робота – пошиття лялькових національних костюмів. Фахівці сфери графічного дизайну (художники-графіки, графічні дизайнери) – займаються оформленням книжок, створюють етикетки, плакати, цукеркові обгортки, товарні упаковки, створюють емблеми, розробляють рекламу. Учні ознайомлюються з елементами графічного дизайну при вивченні теми: «Умовні знаки передачі інформації» практичні роботи: 1) виготовлення власної візитки; 2) макетування афіш, оголошень, листівок та ін. Промисловий дизайн – це художнє проектування промислових виробів (створення ескізів і макетів нових конструкцій. Зовнішній вигляд виробів промислового дизайну розробляють художники-конструктори. З елементами промислового дизайну учні ознайомлюються під час вивчення розділу «Людина і техніка» (1-4 класи), учні розробляють власні конструкції техніки з деталей конструктора та інших матеріалів, створюють технічні моделі, створюють макети технічних конструкцій. Ландшафтний дизайн – це мистецтво гармонійного поєднання рукотворних куточків природи і краєвидів з формами архітектурних споруд. Архітектор, коли проектує загальний вигляд будівель, обов’язково зважає на природний рельєф і краєвид місцевості. Ознайомлюються учні з елементами ландшафтного дизайну при вивченні розділу «Людина і природа» і «Людина і художнє довкілля» (1-4 кл.) теми : «Елементи квітникарства» практична робота – 1) створення макету клумби; 2) художнє конструювання декоративних квітів та рослин з різних матеріалів; 3) розробка дизайну дачної ділянки; Тема: «Елементи паркового мистецтва», на таких уроках учні отримують знання про дерева, кущі, квіткові рослини – як прикрасу довкілля, про квіти у садах, на клумбах, алеях, традиційне поєднання квітів в українському квітнику, вчаться створювати різноманітні мальовничі куточки.

На уроках трудового навчання діти знайомляться з дизайном іграшок, виготовляють іграшки з різних матеріалів, в різних техніках.

Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. іграшки позитивно діють на психічний стан дитини, світосприймання, активізують життєвий тонус, що впливає на її здоров’я і фізичний розвиток.

Народні іграшки здавна використовують з метою

- морального виховання (граючись народною іграшкою, діти прилучаються до набутків творчої спадщини свого народу. Формуються такі моральні якості, як повага до рідної землі, до народних майстрів та їх витворів, до мистецтва взагалі. Бережно відносячись до народних іграшок, створюючи їх своїми руками вони відчувають свою відповідальність за збереження і розвиток культури свого народу). Одним із напрямків у моральному вихованні дитини є виховання культури поведінки. В процесі ознайомлення дітей з народною іграшкою, у різноманітних іграх і спостереженнях необхідно формувати навички ввічливого відношення з близькими для дитини дорослими і однолітками, бережливого відношення до іграшок і речей, якими всі користуються.

- розумового (Дітям дають знання про культуру, обряди і традиції українського народу знайомлять з матеріалом, способом виготовлення, змістом і значенням народної іграшки, формують знання про традиційний одяг, знайомлять з народними ремеслами, дають уявлення про історію створення народної іграшки). Коли дитина отримує знання про народну іграшку, вона вчиться описувати її, розповідати про неї, порівнювати іграшки за видами, функціями.

- естетичного виховання (народна іграшка є засобом формування відчування естетичної краси, кольору, художнього смаку. Виготовляючи народну іграшку дитина відчуває задоволення від створення прекрасного.

фізичного виховання.

Під час гри дитина розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління.

Знайомлячись з особливостями етнодизайну діти виготовляють невеличкі обереги для прикрашання інтер’єру та знайомляться з українською традиційною іграшкою, зокрема виготовляють українську народну ляльку та прикрашають її за власним задумом. Так під час вивчення теми «Українська народна лялька» учні знайомляться з етнодизайном ляльки, дізнаються про різні конструкції ляльок, техніки виготовлення та оформлення ляльок в залежності від їх функцій, призначення. Вчаться виготовляти ляльок самостійно за нескладними техніками: Ляльок- мотанок з ниток, ляльок-пеленанок, ляльок-дзвіночків, лялько-мотанок з тканини та оздоблюють їх згідно українських звичаїв та традицій та за власним задумом. Учні на таких уроках дізнаються про різні види ляльок-оберегів. Наприклад:

Лялька-веснянка. У березні, з приходом весни дівчата робили яскравих і веселих лялечок-Веснянок, які в давнину вважалися оберегами краси і молодості. Волосся у ляльки-веснянки було незвичного яскравого кольору. Їх дарували дівчата одна одній. Так готувалися до весняного рівнодення.

Лялька-бажанниця. Така подружка-лялька «Бажанниця» – була у кожної дівчини. Показувати її нікому не наслідувало. Коли хочеш загадати бажання – треба їй взамін щось подарувати, наприклад, пришити на сукні ляльки намистинку або зав’язати стрічку. А потім піднести люстерко до личка і сказати: "Дивись, яка ти красуня. А за подаруночок моє бажання виконай". А потім сховати свою подруженьку в затишне місце.

Лялька-зернушка: виготовляли і більш «спеціалізовані» ляльки: «зернушку» – на добрий урожай. Шили мішечок, наповнювали його зерном і оздоблювали як ляльку (прив’язували спідничку, фартух, формували ручки, одягали хустку).

Лялька-плакушка. Дівчина розповідала цій ляльці про всі свої біди, про все те чого не розповідала навіть подружкам.

Лялька-Дзвіночок – весела, завзята, приносить у будинок радість і веселощі. Це оберіг гарного настрою. Даруючи її, людина бажає своєму другові отримувати тільки хороші вісті і підтримує в нім радісний і веселий настрій. У лялечки три спідниці. У людини теж три царства: мідне, срібне, золоте. І щастя складається теж з трьох частин. Якщо тілу добре, душі радісно, дух спокійний, то людина цілком щаслива. Якщо дома є такий оберіг, то в ньому завжди буде радість і веселість.

Лялька-Подорожниця – це традиційна лялька-оберіг для подорожуючих. У її вузлику все, що може знадобитися в дорогу: трохи крупи, монета і щіпка рідної землі, щоб не забути повернутися. Втім, вміст торбинки може варіюватися – адже, це саме Ваша подорожниця. Лялечка легко поміщається в кишені, щоб наглядати за вашою дорогою – як тілесною, так і духовною.

Лялька-Десятиручка допомагала дівчині чи молодиці (дівчина, яка нещодавно вийшла заміж) у господарстві. Таку ляльку часто дарували на весілля, щоб жінка все встигала, і все у неї ладилося. Її ставили в домі на видне місце там, де жінка проводить багато часу у роботі. Ця лялька допомагала дівчатам і жінкам у різних домашніх справах, зокрема в рукоділлі.

Лялька «На щастя». Робиться вона і дарується з побажанням щастя! Лялечка "на щастя" – це оберіг, який приносить щастя і удачу своєму власнику. Вона крихітна, вміщається на долоню. Коса у неї довга, груба (вона символізує жіночу силу, красу і здоров'я). Лялька повинна стояти, спираючись на косу, а хвіст коси – весело піднімається вгору!

Лялька «сонниця» -- виготовлялася щоб дитячий сон був міцним і здоровим. В мішечок наповнювався травами які сприяли міцному сну.

Розробити фрагмент уроку на тему: «Українська народна лялька» (4 клас).

Тема: Українська народна лялька.

Мета: ознайомити дітей з історією української народної ляльки, її видами, з особливостями виготовлення ляльок та їх оздобленням (етнодизайном), виховувати повагу до звичаїв та традицій українського народу, до творчості авторів народної іграшки, формувати бажання створювати народні іграшки власними руками.

Обладнання: зразки ляльок народних та сучасних, елементів українського національного одягу, зразків вишивки та ін. Для індивідуального користування: ножиці, клаптики тканини, нитки, вата чи синтепон.

Хід уроку:1 етап. Організація учнів до уроку (налаштування на роботу, перевірка готовності до уроку).2 етап Актуалізація знань та досвіду учнів. Діти, які ваші найулюбленіші іграшки? Чим вони вам подобаються? А чи знаєте ви якими іграшками бавилися ваші бабуі, прабабусі?

3 етап. Повідомлення теми та мети уроку. Сьогодні на уроці ми познайомимося з вами з українською народною лялькою та спробуємо самостійно виготовити одну із старовинних ляльок.

4 етап. Виклад нового матеріалу. Ляльки виготовлялися або на швидку руку, щоб заспокоїти і зайняти дитину, або старанно як подарунок на свято, весілля чи день народження. Так, українська лялька-куватка використовувалася як оберег для немовляти. Вивішували її над колискою тільки після хрещення дитини. Вважалося, що ця лялька оберігала немовля від злих чар. Таких ляльок робили не одну, а декілька. Майстрували їх мама та старші діти, з різних кольорових клаптиків, співаючи колискову пісню. При виготовленні ляльок не можна використовувати колючі та ріжучі предмети, якими людина може поранитись, тому тканину не різали, а рвали. Ляльку-пеленанку виготовляли з клаптиків домотканої тканини, призначеної для робочого одягу, здебільшого чоловічого. Вважалося, що разом з тканиною ляльці передається частинка життєвої сили людини, тому іграшку клали до немовляти, щоб вона охороняла його сон.

До обряду весілля виготовлялася пара ляльок – нареченого й наречену. Коли везли молоду пару в дім нареченого після вінчання в церкві, то під дугою упряжі підвішували цих ляльок. Пара ця особлива, вона символізувала єдине начало жінки та чоловіка, єдине їх ціле після весілля. Їм разом необхідно було жити в радості й турботах, тому у ляльок була одна спільна рука, щоб чоловік і жінка йшли по життю разом, рука об руку. Виготовляли ляльок подружки нареченої із білої та кольорової тканини й ниток.

Дуже добре, якщо вчитель супроводжує свою розповідь комп’ютерною презентацію, за допомогою сучасних мультимедійних засобів та показом зразків народних ляльок, виготовлених старшокласниками. Також вчитель з учнями можуть відвідати краєзнавчий або етнографічний музей, де вони ознайомлюються з етапами розвитку української іграшки, сучасним станом цього виду мистецтва, красою авторських ляльок, послухають про них цікаві розповіді. Якщо є можливість, корисно було б запросити на урок майстриню-лялькарку, яка б познайомила дітей з особливостями свого ремесла та провела майстер-клас по виготовленню української народної ляльки.

5 етап. Технологія виготовлення виробу. Наприклад для того щоб виготовити ляльку-дзвіночок потрібно:

1. Підготувати 3 круги з тканини різного діаметру (для спіднички).

2. Покласти в центр найбільшого круга кульку з вати чи синтепону та скрутити.

3. Прикріпити до цієї заготовки по черзі середній та маленький круги з тканини.

4. Зверху прикріпити прямокутний клаптик білої тканини, розправити та сформувати ручки ляльки.

5. Голову ляльки покрити хусткою (трикутний клаптик тканини).

7 етап. Практична робота. Учні виконують ляльок індивідуально або в групках. Вчитель може об’єднати учнів у групи і кожній дати завдання виконати ляльок різних видів: «Лялька-мотанка з ниток», «Ляльку десятиручку», «Ляльку веснянку», «Ляльку-пеленанку», «Ляльку дзвіночок» та ін.

Учні продумують свою роботу. Виконують ляльки за обраною технікою. Фізкультхвилинка проводиться в перерві практичної роботи. 8 етап. Прибирання робочих місць. Презентація виконаних робіт. Кожен учень розповідає про свою роботу, про те як прикрасив (оздобив) свою ляльку. Оцінювання і підведення підсумків уроку.

3. Використання технологій взаємного навчання в процесі трудової підготовки молодших школярів. Розробити фрагмент уроку із залученням учнів-консультантів на тему: «Виготовлення виробів способом орігамі» (2 клас).

Технологія взаємного навчання відноситься до інтерактивних технологій. Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, таких при яких учень навчається успішно. Завдання технології взаємного навчання – підвищення якості навчального процесу: активізації пізнавальної і трудової діяльності учнів, підвищенні інтересу до занять трудового навчання. Специфіка уроків трудового навчання полягає в тому, що в їх основі лежить предметно-практична діяльність учнів (створення виробу), спрямована на засвоєння технологічних знань і формування загально-трудових умінь та навичок. У процесі виконання практичних робіт, передбачених програмою, створюються сприятливі умови для активної взаємодії учнів. При використанні інтерактивних технологій потрібно враховувати психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування. В курсі трудового навчання є багато уроків на яких учні повинні засвоїти нові, невідомі їм операції і прийоми роботи. Якщо учні не засвоять ці операції, вчитель не зможе пропонувати учням творчі завдання. Знайомство з новими операціями та прийомами краще за все здійснювати використовуючи практичний метод навчання, основними прийомами при цьому є демонстрація (з боку вчителя) і вправи (зі сторони учнів). Але обмежитися лише докладним поясненням і фронтальною організацією роботи учнів не завжди вдається. Вчителю доводиться підходити майже до кожного учня і демонструвати операцію індивідуально (проведення індивідуального інструктажу). Це стосується уроків з згинання і складання паперу, ознайомлення учнів з художніми швами (вишивання), плетіння, в’язання та ін. По кожному виду робіт учням можна пропонувати багато творчих задач і проблемних завдань, але перед цим необхідно сформувати відповідні уміння, тобто необхідна серйозна підготовка, яка вимагає від учителя великих зусиль.

Тому для проведення такої роботи вчитель може залучати учнів в якості помічників. В класі завжди знайдуться учні, які краще і швидше інших засвоюють нові операції або навіть вже володіють ними (навчились дома або в гуртку). Ці учні і можуть бути помічниками-консультантами вчителя. Консультантом може бути учень, який добре встигає з трудового навчання, зацікавлено ставиться до його вивчення, виявляє бажання допомогти товаришам у навчанні, вміє знаходити контакт з іншими учнями, не проявляє зазнайства й лицемірства, вимогливий до себе і до інших. Крім того, він повинен володіти організаторськими вміннями, умінням здійснювати аналіз навчального завдання, складати план розв’язування, залучати до цієї справи всю групу, вміти дохідливо пояснити матеріал, об’єктивно оцінювати роботу, тактовно виправляти допущені товаришами помилки. Вчитель завчасно повинен підготовити учнів-консультантів до уроку: навчити їх виконувати конкретне завдання та перевірити чи зможуть учні-консультанти пояснити як виконується це завдання іншим учням.

На уроці трудового навчання учні-консультанти допомагають вчителю під час практичної роботи навчати інших учнів. Вчитель об’єднує учнів в невеличкі групки (це 3-4 учня які працюють приблизно в одному темпі); група сідає коло учня-консультанта (перед консультантом повинна лежати інструкційна картка з технологічним процесом виконання виробу), який і навчає групу виготовляти певний виріб, або навчає певній технологічній операції). Після виконання завдання з одним консультантом група працює з іншим учнем-консультантом, який їх навчає виконанню іншого виробу або операції. На наступних уроках роль консультантів можуть виконувати інші учні. Переваги залучення учнів-конультантів до навчання учнів:кожен учень працює в індивідуальному темпі, без напруги, спокійно; кожен учень одразу може отримати необхідну допомогу від консультанта; учень не соромиться звернутися по допомогу до консультанта, уточнити в нього як правильно виконувати завдання (учні в яких, щось не виходить не завжди звертаються по допомогу до вчителя – соромляться, бояться, тому їм легше звернутися за допомогою до товариша); навчання нових операцій проходить більш ефективно, учні виконують за урок не один, а декілька виробів; кожен учень отримує можливість вести ділову розмову з консультантом; працюючи разом, учні набувають навичок співробітництва, взаємодопомоги, уміння прислухатися до думки товариша. Недоліком є затрата часу вчителем на підготовку учнів-консультантів до конкретного заняття з трудового навчання.

Розробити фрагмент уроку із залученням учнів-консультантів на тему: «Виготовлення виробів способом орігамі» (2 клас).

Тема: Згинання і складання паперу. Виготовлення виробів у техніці орігамі.

Мета: Розширити уяву учнів про техніку орігамі. Навчити складати вироби методом орігамі, формувати уміння перевіряти правильність виготовлення виробу і виправляти помилки. Вдосконалити навички співпраці. Розвивати пізнавальну увагу, пам'ять, координацію рухів. Виховувати: акуратність, почуття відповідальності за доручену справу, прагнення доводити розпочату справу до кінця, формувати навички взаємодопомоги. Обладнання: Демонстраційний матеріал: технологічні таблиці, зразки виробів. Для індивідуального користування: білий папір, кольоровий папір, гладилка, ножиці.

Хід уроку:1 етап. Організація учнів до уроку (налаштування на роботу, перевірка готовності до уроку).2 етап. Актуалізація знань та досвіду учнів. (На минулому уроці учні знайомилися з папером). Вчитель проводить бесіду, щоб з’ясувати як вони запам’ятали матеріал минулого уроку:З яким матеріалом ви знайомилися на минулому уроці? (папером). З чого виготовляють папір? Які види паперу ви знаєте? Де застосовують папір? 3 етап. Повідомлення теми та мети уроку. Сьогодні познайомимося з операціями обробки паперу – згинанням і складанням. Навчимося виготовляти різні вироби з паперу в техніці орігамі.

4 етап. Виклад нового матеріалу. Згинанням і складанням паперу можна виготовити безліч різних фігурок тварин, квіток, технічних моделей, та ін. (Демонстрація вчителем операцій згинання та складання паперу). Складання різних фігурок з паперу – це справжнє мистецтво. Називається воно «Орігамі», що з японської означає «складання паперу». У давні часи орігамі в Японії було храмовим мистецтво. Фігурки використовувались у релігійних обрядах. Пізніше орігамі стали використовувати в побуті для прикрашання помешкання, свят. Люди надсилали один одному листи у вигляді фігурок, в яких бажали здоров’я, любові. Згодом мистецтво орігамі поширилося за межі Японії, ним стали захоплюватися по всьому світу.

5 етап. Аналіз зразка виробу. Сьогодні ми будемо виготовляти вироби методом орігамі. Відгадайте загадку: «В нього рук і ніг немає, а до себе всіх приймає. Сам на животі повзе, на собі усіх везе.» (Човен). А який ви ще знаєте морський або річковий транспорт? Спробуємо з вами виготовити паперовий човник, катамаран, пароплав.

6 етап. Планування трудового процесу. Учитель демонструє зразок човника і показує поетапно як він виготовляється. Перед початком роботи вчитель повторює з учнями правила роботи з ножицями. На цьому уроці вам будуть допомагати учні-консультанти.

7 етап. Практична робота. Після цього учні за допомогою вчителя об’єднуються у невеличкі групи 3-4 учня і починають виготовляти вироби. Навчають їх виготовляти вироби в техніці орігамі – учні-консультанти (користуючись технологічною карткою), яких вчитель спеціально підготовив до цієї роботи в позаурочний час. Кожна група учнів з окремим консультантом виконує свій виріб. Зробивши човника, група працює з іншим консультантом, який навчає їх виготовляти пароплав. Потім з третім консультантом учні виготовляють катамаран. Під час виконання учнями поставленого завдання вчитель спостерігає за роботою окремих груп, при необхідності надає практичну допомогу. Фізкультхвилинка проводиться в перерві практичної роботи.8 етап. Оцінювання і підведення підсумків уроку. Вчитель по мірі виконання завдання, підходить до учнів і оцінює аргументуючи їх роботи. Далі вчитель разом з учнями визначає кращі роботи, з’ясовує умови, які цьому сприяли, разом з тим вчитель звертає увагу учнів на характерні помилки допущені в роботі. Допомагають йому в цьому учні-консультанти. Проводиться заключна бесіда, для закріплення вивченого матеріалу. В кінці уроку можна створити композицію з усіх виробів на тему: «У порту». 9 етап. Прибирання робочих місць.