Творчість

Невій працював в тих же жанрах, що і Лівій Андроник, але він усюди йшов оригінальними шляхами, намагаючись актуалізувати літературу, збагатити її римської тематикою. У його комедіях звучала свобода слова, він не зупинявся перед глузуванням в адресу римських державних діячів, з відкритим називанням імен. Як і Лівій Андронік, Невій писав для сцени.

Сучасникам Гнея були відомі його 5 або 6 трагедій і до 37 комедій з сюжетами, що були частково запозичені у грецьких письменників, частково оригінальними. Втім, і в самому запозиченні Невій був оригінальним і проявив себе, самостійно переробляючи і розвиваючи взяті ним теми. Він виробив прийом контамінації («зіткнення»), з двох або навіть декількох грецьких п'єс синтезував одну римську. Цим прийомом часто користувалися пізніші письменники.

I. Комедійна творчість Невія

У невеликих фрагментах його п'єс ми зустрічаємо знайомих нам персонажей нової комедії: підлабузника, суворого батька, дядька-раба, легковажного молодого чоловіка, що розтринькує батьківське добро. В одній комедії, «Тарентіночка», виводиться зваблива гетера. Невій дотримувався римських оригіналів, але вільно переробляв їх, вносячи деякі риси сучасного римського життя, проявляє демократизм і велику політичну незалежність.

Стиль Невія був своєрідним. Гумор був рухливим, енергійним, і як можна зрозуміти із зауважень Горація, дещо грубий. Такої комедії вимагала римська публіка. Вона вимагала більш сильних комічних ефектів, ніж грецька; аттичні п'єси здавалися недостатньо смішними і потребували посилення комізму. Втім, стиль як у трагедії, так і в комедії Невія був простий, природний, з добрим смаком. Звичайно він не такий складний, як у Еннія, і, хоча йому не вистачає пікантного смаку Плавта, це зовсім не показує його меншовартості. В цілому, ми схильні виправдовувати людей в їх замилуванні Невієм як справжнім показником сильного римського гумору свого часу, який вишукані поети більш старшого віку не могли оцінити. І все ж найбільший талант він проявив у комедіях - Волкацій Седигіт в своєму каноні римських коміків (Gell. N. А. XV, 24) поміщає його на третє місці услід за Плавтом і Цециліем. Незалежність і сміливість його виступів проти наймогутніших патриціанських родин свідчили про палке бажання поета донести правду до своїх глядачів, вільно висловити те, що мучило його сумління. У числі зачеплених їм представників римської знаті перебували і ті Метелли, які, за переказами, відповіли поетові сатурновим віршем: «Чекай лиха, поет Невій від Метеллів!». Для римських умов вільність Невія виявилася занадто сміливою і не прищепилася.

II. Міфологічні трагедії та претексти

Трагедії його були також переробками грецьких п'єс. Але Невій займався як переробками трагедій з міфологічним сюжетом, так був він і творцем трагедій з римської історії. Така трагедія називалася у римлян претекста або претекстата. Це слово означає, власне, тогу з пурпурною каймою, яку носили в Римі вищі посадові особи. В римських переказах тільки Ромул являв собою фігуру, аналогічну образам грецького міфу; відповідно до характеру римських оповідей «претексти» писалися на історичний сюжет, нерідко черпаючи матеріал із сучасної історії.

Трагедії Невія були теж, як і комедії, близьким відтворенням грецьких оригіналів. Збереглися назви таких драм: "Троянський кінь", "Даная", "Гесіона", "Виступаючий Гектор", "Андромаха", "Іфігенія", "Лікург". До претекстів належали драми "Ромул" і "Кластідій" (про перемога консула Клавдія Марцелла над галами при Кластідій в 222 р.). У творчості Невия і наступних драматургів «претексти» займають, однак, набагато більш скромне місце, ніж трагедії на грецький міфологічний сюжет. Римські фігури були найбільш придатні для воєнно-історичної тематики; «претексти» ставилися переважно на випадкових іграх, що влаштовувалися за приватною ініціативою під час тріумфів або поховань римських полководців.