Реферат з курсу: «Історія зарубіжної літератури»

На тему: «Творчість Гнея Невія»

Студентки 1 курсу

Факультету іноземної філології

План реферату

I. Вступ

II. Історичні умови

III. Біографія Гнея Невія

IV. Творчість:

I - Комедійна творчість Невія

II - Міфологічні трагедії та претексти

III - Історичний епос «Пунічна війна»

V. Висновок

VI. Список використаної літератури

Вступ

Наукові та художні цінності, накопичені людством за 2000 років, величезні. Культура античності – твори мислителів, поетів, скульпторів, філософів – необхідна частина великої спадщини, на яке спираємося ми, будівельники нового суспільства. Значно вплинула культура середньовічних Греції та Риму на культуру світу в подальшому. Певно немає жодного письменника, який жодного разу не звертався до тем античності. Актуальність цієї епохи є незаперечною й сьогодні.

У цьому рефераті досліджується життя та творчість того, без кого, певно, не було б багатьох доробків цієї епохи, як наприклад «Енеїди» Вергілія; того, хто створив нові жанри, того, хто своєю творчістю зробив латинську мову популярною. Це Гней Невій.

Він творив в епоху становлення римської імперії, воював у першій пунічній війні й оспівував писав таким чарівним язиком, що смерть його, за його власним висловом, неодмінно оплакували б музи, якби безсмертним личило плакати над смертними, був хронологічно лише другий представник римської поезії, який виступив на літературну сцену всього п'ять років після того, як Тарентський грек написав першу латинську п'єсу за грецьким зразком, і був фактично першим письменником римського походження.

Історичні умови

У середині III ст. до н.е. Рим став уже цілком сформованим античним полісом. Найзначнішими, і не менш драматичними, подіями в історії риму III – II ст. до н.е. були три Пунічні війни (з Карфагеном), а також перехід від дрібного до великого рабоволодіння.

Після захоплення Римом усього Апеннінського півострова й початку римської експансії на острів Сицилія, загострені відносини с Карфагеном, великим містом на півночі Африки, призвели до першої Пунічної війни (265 – 241 рр. до н.е.), яка завершилася поразкою карфагенян. В результаті другої Пунічної війни (або Ганнібалової, 218 – 201 рр. до н.е.) Карфаген утратив весь свій флот, а Рим став неподільним владарем Західного Середземномор’я. Римляни перемогли у війні з Македонією, придушили повстання в Іберії, змусили капітулювати сирію. Цей період завершився остаточним знищенням Карфагену в ході третьої Пунічної війни (149 – 146 рр. до н.е.) і остаточним завоюванням Македонії.

Війна справила великий вплив на політичну і духовне життя суспільства. Римські солдати і матроси побачили інші країни і народи, познайомилися з чужими звичаями, оволоділи мало відомою їм морською справою. Все це розширювало розумовий кругозір народу. Разом з тим підвищилася політична свідомість і вимогливість народних мас, які в ході війни понесли величезні жертви. Війна була виграна народом, але народу вона нічого не дала. Природно, що плебс виявляв своє невдоволення, і час між Першою і Другої Пунічної війни характеризується підйомом демократичного руху.

Завоювання південно-італійських міст, з усіма пожитками грецької культури, не могли пройти для римлян безслідно. Греки починають з'являтися у Римі у ролі полонених, заручників, дипломатичних представників, педагогів. Ознайомлення з грецькою мовою дедалі ширше поширюється Серед нобілів. Грецька культурне Вплив посилюється в період Першої (264-241 рр. до н.е.) і Другої (218-201 рр. до н.е.) Пунічних війн.

Інтенсивний розвиток юриспруденції, спричиняє появу нових тенденцій, які поступово перемагають старі, консервативні. Спроби аристократії спертися на минулі закони, чинячи опір молодим течіям, зазнавали поразки.

Частина плебсу і патриції значно збагатилися внаслідок безперервних воєн, що призвело до падіння моралі римського суспільства. Розкішне життя багатих вельмож поступово впливало на мораль плебеїв, розбещуючи їх. Саме в цей час виникає лозунг: «Хліба й видовищ!». Для вдоволення плебсу дедалі частіше влаштовуються криваві ігрища. Так згодом з’являються гладіатори.

Поступово забуваються колишні общинні ідеали, відкинуті як непотрібні вимоги ощадливості, помірності в потребах. У цей складний період народжувалися зміни, що могли здійснити докорінні зміни в культурі суспільства.

Кращі представники римської інтелігенції, хто вже познайомився з грецькою цивілізацією, знали грецьку мову і культуру, болісно переживали культурну відсталість римлян і поступово взялися за створення своєї літератури. У цей час жив і писав Гней Невій.

Біографія Гнея Невія

Гней Невій – одіозна особистість римської літератури, фактично другий древньоримський поет, який безсумнівно мав комічний талант і так майстерно володів латинською мовою, що вона ще в століття Ціцерона приводила в захоплення любителів чистоти латинської мови.

Багато питань та прогалин у біографії Гнея Невія. За численними згадками римських письменників та наведеною Авлом Геллієм («Аттичні ночі», I) епіграмою-епітафією для гробниці поета, родове ім'я його було Невій (Naevius), а особисте ім'я Гней (Cnaeus). Розділяються думки щодо походження поета. Авл Геллій зазначає, що епітафія Гнея написана у стилі «Кампанійської самовпевненості», але це міг бути і просто образний вислів і Невій міг походити з іншого округу. Він був вільно народженим і походив з плебейського роду.

Роки народження і смерті Невія встановлюються лише приблизно. Про рік народження Гнея немає ніяких вказівок у стародавніх авторів. Відомо, що він брав участь у першій Пунічній війні, що свідчить про те, що він мав досягти зрілого віку до 264 року. Свідоцтво Ієроніма про смерть Невія у 201 р. розходиться зі свідченнями Ціцерона, який в «Бруті» говорить, що Невій помер у 204 р., однак і він не певен щодо дат. Таким чином , час життя Гнея відноситься до епохи захоплення панування римлянами в Італії і до першої та другої Пунічної війни, а смерть - до часу другої Македонської війни.

За свідченням Марка Теренція Варрона, який призводить слова Авла Геллія, рано оселившись в Римі, Невій у молодості брав участь в 1-й Пунічній війні (264-241 рр. до н.е.), яку згодом оспівав у великій епічній поемі «Bellum Punicum», що стала в римській літературі першим оригінальним епічним твором. У 235 році він дебютував як драматург, представивши свою першу п’єсу.

Театральні твори, що займали центральне місце в літературній діяльності Невія, стали причиною його особистих лих. Комедії поета рясніли політичними натяками і різкими випадами проти знаті. Багато сцен в п'єсах Невія підказані випадками з приватного життя його знатних сучасників. Тому його комедії були сповнені уїдливих натяків на родини Сціпіонів чи Метеллів.

Спроби критикувати римських аристократів закінчилися драматично. Як натякає Плавт в одній зі своїх комедій, за це Невій потрапив за ґрати: «В нього поза й рухи наче в того варвара-поета, коло ж нього невсипущі сторожать два вартових» («Хвалькуватий воїн», 211-212). «По якомусь злому року стають консулами в Римі Метелли», – на цю епіграму Невія Метелли відповіли ув'язненням, з якого йому вдалося вирватися тільки завдяки заступництву народних трибун. Але все ж він не міг залишитися в Римі, після чергового випаду, він знову опинився у в’язниці, а там і в заслання, де невровзі і помер в Північній Африці.

До пізніших часів він залишався улюбленим письменником багатьох освічених людей, чому немало сприяла чистота і виразність його мови. Плебей і італік за своїм походженням і духом, ворог знаті і традицій, берегинею яких вважалася римська аристократія, Невій відрізнявся революційної пристрасністю і волелюбністю, що знайшли відображення в програмному вірші: «Вільним словом вільно мовим ми на іграх Вольності» (переклад М . Гаспарова).