Міністерство освіти та науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Домашня контрольна робота

Виконав

Ст..гр. ОБ-91

4-го курсу ІЕЕ

Горкун М.Ю.

Перевірила

Вапнічна В.В

Київ 2013

1. Умови та фактори виникнення і розвитку менеджменту

Серед найрізноманітніших оцінок марксизму останнього часу зустрічаються такі, які стверджують, що він був чимось випадковим серед філософсько-економічних вчень, що це якась гримаса на тлі суспільного розвитку людства і, слава Богу, що суспільна думка наприкінці ХХ ст. усвідомила це і засудила марксизм як теорію і як практику. З такою позицією неможливо погодитись. Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. В кінці ХVIII ст. в Англії, на той час економічно найрозвиненішій країні Європи, почався промисловий переворот, який у ХІХ ст. охопив інші європейські держави. Зростав обсяг промислового виробництва, будувались нові фабрики, збільшувалась чисельність найманих робітників. На зміну феодалізму широким фронтом ішов капіталізм. Формувались нові класи – буржуазія і пролетаріат. Дедалі сильнішою ставала експлуатація найманої праці з боку буржуазії, глибша прірва між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу. Деякі з них набувають великого резонансу. Серед них – повстання ткачів у м. Ліоні (Франція) в 1831 р. і 1843 р., сілезьких ткачів (Німеччина) у 1844 р., чартистський революційний рух в Англії у 1830-1840 рр. Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду викликали у свідомості робітників та значної кількості інтелігенції багато соціально-філософських запитань: чи може бути суспільство справедливим, без експлуатації людини людиною і як цього досягти; які перспективи розвитку суспільства і що є його метою; як можна використати знання про навколишню дійсність на користь усім людям та ін. Марксизм в цілому і його філософія, зокрема, виникли як спроба дати відповідь на ці питання у вигляді системи ідей, принципів і теорій. Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства. Особливе місце тут належало трьом великим науковим відкриттям першої половини ХІХ ст., які давали можливість зробити ряд важливих філософських висновків, сприяли утвердженню матеріалістичного світобачення, діалектичного способу мислення. 1. На початку 40-х років ХІХ ст. німецький природознавець Ю.Майєр відкрив закон збереження і перетворення енергії. Відкриття цього закону стало науковою основою для філософських висновків про нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід. 2. У 1838-1839 рр. німецькими біологами Т.Шванном і М.Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини. Ця теорія дозволила зробити філософський висновок про єдність усіх живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина. 3. На початку 40-х років ХІХ ст. англійський дослідник природи Ч.Дарвін робить висновок про еволюційний розвиток живої природи. Дещо пізніше (1859 р.) в праці “Походження видів шляхом природного відбору або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя” він формулює основні положення еволюційної теорії, із якої випливало, що виникнення людини на Землі є результат і вершина еволюції. І хоч ця теорія не була сприйнята стопроцентово всіма вченими і піддається всебічній критиці до наших днів, вона надала можливість належної аргументації ідеї безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини як найвищого прояву природи. Марксизм, як досить-таки цілісне суспільно-політичне і економічне вчення, виник не на голому місці. Розробляючи його Маркс і Енгельс опирались на досягнення не тільки природничих, а перш за все суспільних наук. Теоретичними джерелами марксизму в цілому були німецька класична філософія (Г.Гегель, Л.Фейербах), англійська класична політична економія (А.Сміт, Д.Рікардо) і французький утопічний соціалізм (Сен-Симон, Фур’є, Оуен). Розробка усіх трьох складових частин марксизму (філософії, політекономії і так званого наукового соціалізму (пізніше – комунізму) була підпорядкована єдиній глобальній меті: обгрунтуванню права робітничого класу (це зображалось як історична необхідність) насильницьким шляхом змінити існуючий суспільний лад і у всесвітньому масштабі побудувати нове справедливе суспільство – комунізм. Потрібно глибоко розуміти, що виникнення марксизму неможливо пояснити тільки його ідейно-теоретичними передумовами (хоч вони, безумовно, і ми про це сказали, були). На перше місце слід поставити абсолютно об’єктивні, соціально-історичні причини і умови (про що ми сказали вище), які зробили можливою і необхідною філософію, яка на самому початку свого становлення відкрито заявила про свою мету і завдання: не тільки пояснити, але і змінити світ. У свідомих “Тезах про Фейербаха” Маркс писав: “Філософи лише по-різному пояснювали світ, а справа полягає в тому, щоб змінити його”. Себе марксизм розглядав в якості духовної зброї таких змін. Звичайно, і до Маркса багато мислителів висловлювали незадоволення існуючим порядком речей, закликали до його перетворення. Але в їх уявлені ці перетворення повинні були здійснюватись тими, хто для цього інтелектуально і духовно визрів, а це завжди була елітна меншість суспільства. Маркс звернувся не до “верхів”, а до “низів” суспільства: до трудящих мас, до самого бідного класу – пролетаріату. Пролетаріат може і повинен звільнити себе від капіталістичної експлуатації. Однак “наодинці” зробити це не може. Разом із ним від приватновласницького суспільства повинно звільнитися і все трудове людство. Обгрунтування для таких висновків Маркс знаходив в соціальній науці і філософії. Але, слід ще раз підкреслити, що теорія була лише відгуком на реальні гострі протиріччя в сучасному Марксовому суспільстві, які досягли вже відкритої, насильницької форми вираження в європейській революції 1848 р. Якраз із цією революцією і пов’язане виникнення марксизму (хоч перші, в тому числі і великі праці Маркса і Енгельса були написані ще в передреволюційні роки). Слід віддати належне засновникам марксизму. Усі їхні теоретичні конструкції характеризуються глибиною, теоретичністю, логічністю побудови, ясністю та доступністю викладу. Наприклад основна теоретична праця Маркса “Капітал” взагалі вважалася взірцем наукового дослідження. Усе це поєднане благородною гуманною метою, яку ставить перед собою творець нового вчення – зробити щасливим усе людство. Ця ідея зробила марксизм дуже популярним; в тісні строки він розповсюдився у багатьох країнах, де знаходив все нових прихильників

2. Етапи і школи в історії менеджменту

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. характеризується великими зрушеннями, зумовленими науково-технічним прогресом. З’явились гігантські підприємства, на яких працювали тисячі людей. Потрібно було координувати і контролювати їх діяльність, забезпечувати високу якість їхньої роботи. Стара система управління, що використовувала в основному емпіричні надбання, із цим завданням не справлялась. Особливо відчутною невідповідність старої практики і нових умов була на американських підприємствах, які бурхливо розвивались. Саме на цих підприємствах і були започатковані експерименти, мета яких полягала у вивченні впливу різних факторів і умов праці на її продуктивність. Результати експериментів, які проводили незалежно один від одного Ф. Тейлор, Г. Гант, Ф. і Л. Гілбрети, Г. Емерсон та ін. дали можливість сформулювати основні положення школи наукового управління, яка відноситься до класичного напрямку у менеджменті. Основоположником цієї школи (її ще називають “раціоналістичною”) по праву вважається Ф. Тейлор. Пройшовши за вісім років шлях від простого робітника до головного інженера сталеливарної компанії, він особливу увагу приділяв питанням нормування праці, організації робочих місць і аналізу трудових рухів на основі вдосконаленої методики обліку витрат робочого часу. У його роботах містяться конкретні рекомендації щодо полі­пшення використання праці робітників і засобів виробницт­ва, введення чіткого регламенту і стандартів на засоби праці, інструменти, робочі операції і рухи, чіткого обліку робочого часу, використання диференційованої оплати праці тощо. Завдяки його дослідженням продуктивність праці на заводах компанії Bethlehem Steel зросла у 3,5-4 рази, заробітна плата – на 60%, причому не за рахунок інтенсифікації праці, а завдяки раціональнішій її організації. Свої погляди на управління, що стосувалися нормування і стимулювання праці та ролі менеджерів він узагальнив у книгах “Управління підприємством” (1903р) та “Принципи наукового управління” (1911р.). Ф. Тейлор рекомендував дотримуватись таких принципів управління: 1) науковий підхід до вивчення кожної задачі; 2) копіткий підбір пра­цівників і навчання їх раціональним методам виконання роботи; 3) забезпечення робочих місць всім необхідним для виконання роботи; 4) стимулювання виконання виробничих завдань. Ф. Тейлор пропагував активне управління виробництвом, суть якого бачив у тому, щоб робота кожного виконавця плану­валась керівником заздалегідь. Вміння ставити і реалізовувати цілі Ф. Тейлор визначав як мистецтво точно знати, що належить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом.

3. Соціальні фактори і етика менеджменту

Як видно із викладеного вище, уявлення про менеджмент як систему знань формувалось під впливом світового суспільного і економічного розвитку. У другій половині ХХ ст. країни-лідери вступили у постіндустріальну епоху, якій притаманні нові риси і закономірності. Прискорення науково-технічного прогресу і концентрація наукового і виробничого потенціалу стали головними факторами цих змін. З’явились нові можливості для росту бізнесу, особливо у галузях, що орієнтувалися на задоволення безпосередніх потреб людей. Середовище господарювання ускладнилося, стало більш динамічним внаслідок появи значної кількості малих і середніх фірм, що працювали у вузьких ринкових нішах. Велике значення у цих умовах набули такі властивості бізнесу, як гнучкість, динамічність, адаптивність. Виникла потреба у появі нових методів управління, які б враховували сучасні реалії. Відповідно до вимог часу у 60-70-ті роки сформувалися два підходи до управління організаціями, які інтегрували попередній досвід. Вони були названі системним та ситуаційним. В основі системного підходу лежить поняття системи. Системний підхід дав можливість зрозуміти, що ефективність будь-якої організації забезпечується не якимось одним її елементом, а є результатом, що залежить від багатьох факторів. У будь-якій системі важлива робота цілого – як результат досягнутої динамічної рівноваги. Системний підхід об'єднав внески різних управлінських шкіл, які в той чи інший час домінували в теорії та практиці управління. Як доповнення до системного підходу, у 60-х роках виник підхід ситуаційний, який передбачає відмову від узагальнення, від виявлення універсальних закономірностей функціонування системи. За цим підходом, головним у забезпеченні ефективного управління організацією є вивчення конкретних умов її діяльності. Основні положення ситуаційного підходу в управлінні розроблені П. Друкером (професором з менеджменту Вищої школи бізнесу при Нью-Йоркському університеті). Ситуаційний підхід передбачає, що підприємство в процесі своєї діяльності може опинитись в різних ситуаціях, які для свого вирішення вимагають застосування різних прийомів і методів управлінської діяльності. Ситуаційний підхід дав поштовх появі новітніх управлінських концепцій, націлених на підвищення життєздатності і конкурентоспроможності організацій. Наприкінці 60-х років ХХ століття теорія менеджменту стала збагачуватися дослідженнями у найрізноманітніших галузях – психології, антропології, математики, соціології, філософії, економіки, права, логістики та інших. Представники цих галузей стали інтерпретувати менеджмент відповідно до своїх уявлень, відмінних від загальноприйнятого розуміння, внаслідок чого у теорії менеджменту склалася ситуація, яку стали характеризувати як "справжні джунглі”. Зокрема, представники технократичного менеджменту переносили методи управління технічними системами на процес управління людьми. Найбільш відомими школами цього напряму є теорія еліт, теорія технократії і теорія індустріального суспільства.