19. Виконання спуску в PageMaker.

20. Кулонцифра. Правила та прийоми заверстування в PageMaker.

Кулонцифра – це порядковий номер сторінок видання. Розміщення кулонцифр можу бути різноманітним – згідно з вибором видавництва чи відповідності з оригінал макетом, вказівками до верстки. Найчастіше вони заверстуються на зовнішньому краї сторінки, а також посередині. Для кулонцифр застосовують переважно та ж гарнітуру що і осн текст але меншим на 2п, при складанні тексту не менше ніж 10п. якщо художній задум передбачає збільшення кулонцифр ніж осн текст то тоді збільшують. Вони можуть розміщуватись в спеціально заготовлених для них декоративних елементах. Відбивка кулонцифр від тексту повинна бети не меншою ніж розмір осн шрифту, зменшеного на 2п. їх не ставлять на: титульних сторінках (титул контртитул, авантитул, фронти спис,шмуцтитул); на порожніх сторінках (зворот титула, шмуцтитула, на сторінках для записів); на сторінках з вихідними даними; на сторінках повністю зайнятих ілюстраціями; на вклейках які не входять в загальну нумерацію сторінок; в кінці розділів не зайнятих повністю текстом; на всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, назва якого не включена в зміст видання; на всіх спускових сторінках. Верхні кулонцифри розміщують в одному рядку що і кулонтитул. При наявності кулон лінійки кулонцифру верстають по центру сторінки складання.

21. Елементи газетних сторінок. Правила заверстування заголовків.

Елементи: постійні. Заготовочна частина. Складається з таких елементів. Це назва газети чи її статусу календарні відомості порядковий номер рік видання газети ціна іноді періодичність. Шрифт заготовочної частини повинен бути чітким та естетично привабливим і щоб запам’ятовувався читачем. Він повинен відображати стильові особливості газети. Над назвою розміщують постійний заклик (набирають світлим простим накресленням чіткого малюнка 10-12п) його часто підкреслюють тонкою лінією. Під назвою зазначають її належність і статус, що набирається в один чи 2 рядки 9-10п прямим пів жирним накресленням. Календарні відомості – це вказівка дати випуску: назва для числа місяці року. До них приписують порядковий номер рік видання газети і ціну. Їх верстають невеликим кеглем 8-14п. розділові засоби. До них відносять пробіли лінійки кінцівки різноманітні фігурні ел (зірочки ромбики). Їх головне призначення розділяти на зручні для читача блоки. Поділ здійснюється завдяки графічному контрасту. Але їх основна мета не розподіл. У графіці видання якість визначається гармонійністю єдністю всіх компонентів. Пробіли лінійки виконують роль сполучних ланок. Їхня мета роз’єднувати об’єднувати графічні елементи номера.. пробіли – вільний простір між друкарськими ел. В усіх періодичних виданнях зустрічаються такі види пробілів як міжлітерні міжслівні міжрядкові між колонкові. Пробіли не ставлять вільно а згідно правил. Згідно правил мінімальний пробіл має бути не менш ¼ кегля а максимальний ¾ кегля/ великі пробіли ускладнюють читання. Для заголовку часто використовують розрядку. Газетна сторінка з між колонковими пробілами виглядає краще ніж з лінійками. Величина міжколонково пробі лу залежить від формату набору і кегля. Службові: вихідні відомості, колонтитул, авторськи підпис, ініціали. Вихідні відомості розміщують в кінці сторінки. Вона містить: адреса й телефони редакції адреса друкарні номер замовлення іноді наклад. Оформлюють на весь ф-т полоси світлим прямим накресленням чи курсивом 8 кеглем на зверху відбитий прямою лінійкою. Іноді беруть в рамку і розміщуютьв останній колонці під підписом редактора. Ці відомості є обов’язкові у газеті. Колонтитул є на всіх стор крім 1. він відбивається знизу лінійкою. До нього входять: назва газети номер сторінки дата випуску. Ззвоні номер стор, внутр - дата виходу, посередині - назву газети. Колонтитул оформляють прямим пів жирним накреслення 8-10п . також іноді його боковиком. Авторський підпис. Повинна бути однотипність і вьому виданні. Його розміщую на кінці примітки. Його розбивають на 2 рядки. Прізвище посада іноді звання.. надирають тією ж гарнітурою що і осн текст. Набирають 8-10п прізвище та імя прямим півжирним, посаду світлим або пів жирним. Територіальні посилання – значення місця написання матеріалу. Світлим 9п ліворуч. Ініціали – 16-24п прямим пів жирним накресленням, а якщо текст курсивом то ініціал теж. Його висота = 2-3 рядкам тексту. Без абзацу. Види: основні, підзаголовки, внутр підзаголовки, надзаголовки, рубрики, шапки. Основний є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко та лаконічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення. Він може бути привітальними (з великоднем); закличним (більше світла!); узагальнюючі (досвід – наше багатство); інформаційні (плакат юної художниці) може мати такі форми – запитання (хто поспорить з чемпіоном); оклику (прийшла весна!);звертання (чекаємо на вас..); ствердження (акція доброї волі); заперечення (ні не господарі ви). Підзаголовок – має відношення до псюго матеріалу. Він частіше є тематичним тобто пояснює або уточнює, іноді розвиває заголовок. Також він може бути службовим, але в цьому випадку він указує на спрямованість газетного виступу. Внутр підзаголовок – використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту на окремі частини, він допомагає читачу краще орієнтуватись у великому матеріалі. Надзаголовок завжди конкретний деталізує основний заголовок, наголошує на основну думку публікації. Інколи може стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу. Рубрика – особливий різновид заголовка, що визначає тематичний або характер матеріалу або характер матеріалу, його жанрові особливості. Вона не розкриває зміст публікації, показує в загальному проблеми які порушуються. Види: службові (вказують на жанр публікації (інтерв’ю, репортаж); визначає джерело інформації (пишуть читачі, від власного кореспондента); уточнюють характер аудиторії (садоводам, рибалкам); вказують на час події («сьогодні», «вчора в місті»); інформують про форми редакційної роботи («клуб ділових зустрічей», «виїздне засідання редколегії газети»). Тематичні визначають напрям, тему газетного виступу. Вони супроводжують важливі розділи газети «мистецтво планети», «редакційна пошта». Види: рубрика-девіз – це заклик під яким проводить газетна компанія («рідному місту - красу») її різновидом є суперрубрика – позначає тематична спрямування публікацій на всю полосу, її розміщують над верхнім колонтитулом або під кулонлінійкою повним рядком на формат всієї полоси. Рубрики бувають: постійні (вони у газеті є постійно або тривалий час); тимчасові (тільки на певний час мають сезонний характер («до дня перемоги») епізодичні (уточнюють характер окремих публікацій. Така рубрика як правило не повторюється. Шапкою – один з типів заголовка, що об’єднує декілька газетних заголовків. Вони призначені для привертання уваги читача. Бувають: шрифтові (набрані друкарським способом) штрихові (намальовані художником) тонові (фотографовані). За характером може бути: привітальна – має привітальну форму. Викор у дні великих свят, видатних подій; закличною – мають політичний господарський культурний заклик; узагальнюючий – висловлює головну ідею обєднуваних нею матеріалів; інформаційною – повідомляє про подію явище факт.