88. Текстовий режим та режим верстання. Робота в них

89. Характеристика, переваги та недоліки гранкового методу.

У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас.

90. Колонтитул. Правила заверстування. Створення колонтитулів в PageMaker.

Колонтитул згідно правил художньо-технічного редагування розташовується в межах формату складання. Колонтитули оформляються кеглем не більшим за основний текст. Накреслення, гарнітура, колір , лінійки —  вибір оформлювача. Товщина лінійки колонтитула зазвичай не перевищує 1 пункт. Відстань від колонтитула до тексту — 0,5-1 пробільний рядок або 4-6-8 пунктів. Лінійка не повинна перекривати на верхні або нижні виносні елементи літер. Якщо колонцифра включена в колонтитул, то її бажано заверстувати до зовнішнього поля. Колонтитул і колонцифра не ставляться на титулах, звороті титулів, на сторінці з випускними даними, на сторінках із сторінковими ілюстраціями (хоча в технічній літературі на сторінках із ілюстраціями колон цифри заверстують). Небажано їх також оформляти на сторінках із змістом (якщо тільки зміст сам не займає декілька сторінок). Номер першої текстової сторінки не може бути 1 або 2 (перша — це звичайно титул, друга — зворот титула).

91. Види газетних заголовків. Особливості складання та верстання.

Види: основні, підзаголовки, внутр підзаголовки, надзаголовки, рубрики, шапки. Основний є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко та лаконічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення. Він може бути привітальними (з великоднем); закличним (більше світла!); узагальнюючі (досвід – наше багатство); інформаційні (плакат юної художниці) може мати такі форми – запитання (хто поспорить з чемпіоном); оклику (прийшла весна!);звертання (чекаємо на вас..); ствердження (акція доброї волі); заперечення (ні не господарі ви). Підзаголовок – має відношення до псюго матеріалу. Він частіше є тематичним тобто пояснює або уточнює, іноді розвиває заголовок. Також він може бути службовим, але в цьому випадку він указує на спрямованість газетного виступу. Внутр підзаголовок – використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту на окремі частини, він допомагає читачу краще орієнтуватись у великому матеріалі. Надзаголовок завжди конкретний деталізує основний заголовок, наголошує на основну думку публікації. Інколи може стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу. Рубрика – особливий різновид заголовка, що визначає тематичний або характер матеріалу або характер матеріалу, його жанрові особливості. Вона не розкриває зміст публікації, показує в загальному проблеми які порушуються. Види: службові (вказують на жанр публікації (інтерв’ю, репортаж); визначає джерело інформації (пишуть читачі, від власного кореспондента); уточнюють характер аудиторії (садоводам, рибалкам); вказують на час події («сьогодні», «вчора в місті»); інформують про форми редакційної роботи («клуб ділових зустрічей», «виїздне засідання редколегії газети»). Тематичні визначають напрям, тему газетного виступу. Вони супроводжують важливі розділи газети «мистецтво планети», «редакційна пошта». Види: рубрика-девіз – це заклик під яким проводить газетна компанія («рідному місту - красу») її різновидом є суперрубрика – позначає тематична спрямування публікацій на всю полосу, її розміщують над верхнім колонтитулом або під кулонлінійкою повним рядком на формат всієї полоси. Рубрики бувають: постійні (вони у газеті є постійно або тривалий час); тимчасові (тільки на певний час мають сезонний характер («до дня перемоги») епізодичні (уточнюють характер окремих публікацій. Така рубрика як правило не повторюється. Шапкою – один з типів заголовка, що об’єднує декілька газетних заголовків. Вони призначені для привертання уваги читача. Бувають: шрифтові (набрані друкарським способом) штрихові (намальовані художником) тонові (фотографовані). За характером може бути: привітальна – має привітальну форму. Викор у дні великих свят, видатних подій; закличною – мають політичний господарський культурний заклик; узагальнюючий – висловлює головну ідею обєднуваних нею матеріалів; інформаційною – повідомляє про подію явище факт.