77. Складіть схему технологічного процесу виготовлення фотоформ дитячих видань.

Текстові: підготовка текстових оригіналів-набір тексту у програмі-виготовлення коректурних відбитків-перша редакційна коректура згранок на комп.-виправлення помилок. Ілюстр: підготовка ілюстрацій них оригіналів-сканування та обробка зобр в растрових та векторних програмах-екранна кольоропроба-цифрова кольропроба-кольрокоригування у програмі растровій. Разом: макетування сторінок видання – верстання у видавничому пакеті – виготовлення коректурних відбитків для другої редакційної коректури зверстаних сторінок – друга редакційна коректура зверстаних сторінок – виправлення помилок на комп – вигот коректурних відбитків для третьої редакційної коректури звірки – 3 редакційна коректура звірки – виправлення пом на комп – підпис до друку – створення PDF файлу – електронне монтажування – кольороподіл – кастрування і RIP процесорі – експонування зобр на пластину (проявлення, промивання, висушування) – контроль якості – друкування на друкарській машині.

78. Титульні елементи книги. Правила заверстування передмови, алфавітного покажчика.

Основний титул — це основний титульний елемент видання, на якому даються головні відомості про видання (прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво). За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Основний титул повторює і доповнює відомості, поміщенні на обкладинці, дає повніше уявлення про видання. Правила верстання: при верстці вказують перше ініціали або ім.’я автора, а потім прізвище. Найчастіше елементи титульного аркуша виключають по центру. Видавництво, місце та рік видання заверстують в низу сторінки і виключають по центру. Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку, один з композиційно-декоративних елементів книги. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку. Верстають елементи на оптичній середині сторінка, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині. Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12-14 п. Зворот основного титула — це сторінка на якій розміщують вихідні дані. Верстається завжди на парній сторінці. На звороті основного титула розміщують:Бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); відомості про передрук; імена авторів передмови, вступної статті, післямови; реферат чи анотацію (на оптичній середині з двосторонньою втяжкою); комплексний книготорговельний індекс (в лівому нижньому кутку сторінки складання);ISBN (в лівому нижньому куку сторінки складання під індексом); копірайт — знак охорони авторського права (в правому нижньому кутку) Шмуцтитул — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входть у збірник. Текст шмуцтитула розміщується на оптичній середині в виключається по центру. Зворот як правило не задруковують. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять. Передмова — елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що слід мати на увазі, читаючи, продивляючись чи вивчаючи видання. Передмова може містити відомості про значимість теми видання, його призначення та можливості використання, про особливості змісту і форми твору. При наявності декількох передмов слід дотримуватися такого порядку їх розміщення: 1) передмова видавництва 2) передмова редактора 3) передмова автора до перекладного видання 4) передмова автора до оригінального видання Передмову, як правило, верстають на початку видання після титульного аркуша і набирають шрифтами меншого кегля або відмінного від основного за накресленням.