68. Правила заверстування підписів до ілюстрацій.

Підписи під ілюстраціями Підписи під ілюстраціями оформляються зниженим кеглем (на 2 пункти) без абзацного відступу, без крапки на кінці. Якщо ілюстрації сторінкові, то підпис можна набирати тим кеглем, що і основний текст, але в цьому випадку необхідно задати курсивне накреслення або іншу гарнітуру. Виключка для підпису задається люба. Якщо підпис багаторядковий, то останній рядок виключається по центру, а весь підпис — по формату. Якщо є нумерація малюнка, то підпис складається таким чином: Слово «Мал.» і порядковий номер ілюстрації можна оформити курсивним або жирним накресленням. В цьому випадку в тексті обов'язково має бути посилання на малюнок. Довжина рядка підпису — не більша ширини малюнка.Відстань між ілюстрацією і підписом повинна бути менша, ніж між підписом і наступним за ним текстом (тобто у співвідношенні, наприклад, 6/10 пунктів). Підписи можуть заверстуватися зліва, справа, знизу малюнка на самому малюнку. Підпис над малюнком небажаний і залежить від виду літератури. Для ілюстрацій не прямокутної форми з великими проміжками в одному з країв бажано «врізати» підпис в площу проміжку. При цьому підпис не повинен виходити за видимий формат інших частин малюнка і повинна бути відбивка від деталей малюнка не менше чим на 4-6 пунктів. У документальних підписах під ілюстраціями (эксплікації) окрім оформлення важливий порядок слів. Існують декілька варіантів даних підписів, зупинимося лиш на найпоширеніших. Експлікація. Сам підпис знижується на 2 пункти щодо кегля основного тексту, а перерахування складових частин зображення — на 4 пункти. Легенда. Підпис знижується на 2 пункти щодо кегля основного тексту, а порядок такий: Автор. Назва картини. Рік видання. Матеріал. Де зберігається. Матеріал зазвичай оформляють курсивним накресленням.

69. Формати паперу книжкових видань. Формати сторінок. Варіанти оформлення

Є 4 групи складності видань: 1-набір простого тексту з невеликим ускладненням і виділеннями напр. набір основного тексту художньої літ-ри; 2-до нього відноситься еабір ускладненого тексту який містить до 25% різних виділень, іноземних слів і окремих однорядкових формул. До цієї групи відносяться ритмізовані тексти, драматичні твори підручники для середнього шкільного віку; 3- відноситься набір ускладненого тексту, який місить близько 50% виділень з використанням шрифтів декількох алфавітів або однорядкові формули. До цієї групи відносяться бібліографічні тексти ряд словників, технічна літ-ра; 4-відноситься набір особливо складного змішаного тексту. Це словники таблиці, багато рядкові матем та хім. ф-ли, акцидентний набір. Є 3 варіанти оформлення: економічний – максимальні ф-т складання і мінімальні поля. Розрахований на недовготривалий термін використання; нормальний – нормальний ф-т складання та нормальні поля. Розрахований на великий термін зберігання видання; покращений – великі поля і порівняно малий ф-т складання. Одним із основних даних художньо-технічного оформлення видання є його формат. Згідно ГСТУ 29.4-97 «Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги» та ГСТУ 29.5-2001 «Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги», формат видання визначають розмірами в міліметрах, обрізають з трьох боків блоку книги, брошури або журналу. При цьому перший розмір приймають за ширину блоку, а другий — за висоту. Наприклад, 145 × 215 мм, 145 мм — ширина блоку, 215 мм — його висота. Щоб визначити формат видання в міліметрах, необхідно вміти його розрахувати через умовно визначений формат видання, який виражається через формат паперу і частку аркуша. Наприклад, 60 × 90/16, де 60 см —ширина паперового аркуша, 90 см — його довжина, а частка показує, скільки сторінок майбутнього видання розташовується на друкарському аркуші. Формати випущених паперів регламентуються ГОСТ 1342-78 «Папір для друку. Формати», а частки — ГОСТ 5773-90. Вивчаючи ГОСТ, необхідно розібратися в тому, що формати паперів можуть бути стандартні: основні, допоміжні та нестандартні, частки також можуть бути основні та допоміжні. Для визначення формату видання частку видання представляють у вигляді двох множників (1/16-4 × 4; 1/32-4 × 8; 1/64-8 × 8 і т. д.). Меншу сторону паперового аркуша ділять на менший множник, більшу — на більший. Наприклад, формат паперу 70 × 100 см, частка 1/16. Формат видання можна представити так: 70/₄ × І00 = 17,5 × 25 см. Згідно ГОСТ 5773-90 формат видання слід записати в міліметрах: 175 × 250 мм. Такий формат називається поздовжнім. Розглянемо наступний приклад. Формат паперу 84 × 108 см, частка 1/32. Формат видання 210 × 135 мм. Такий формат називається альбомним. Залежно від частки і формату паперу можна одержати і квадратний формат видання. Наприклад, формат паперу 60 × 90 см, частка 1/24 (додаткова). Формат видання, можна представити так: 60/₄ × 90/₆ = 15 × 15 см = 150 × 150 мм Одержані в прикладах формати показують розмір книжкового, брошурного або журнального блоку до обрізки. ГОСТ 5773-90 передбачає обрізку блоків з трьох боків в середньому по 5 мм. Отже, розміри блоків у наших прикладах після обрізки будуть наступні: 170 × 240 мм, 205 × 125 мм, 145 × 140 мм. Окрім цього слід пам’ятати, що формат видання після обрізки може ще зменшуватися залежно від використаної друкарської техніки, способу закріплення зошитів у блоку, у фальцюванні, що використовується та ниткозшивального обладнання і. т.  д. Наприклад, при форматі видання 70 × 100/16, друку на діючих рулонних машинах з фальцапаратом та безшвейному скріпленні формат книжкового блоку після обрізки становитиме 162 × 240 мм, бо ширина зменшується на 5 мм для безшвейного скріплення і на 3 мм з врахуванням даної друкарської техніки (170-50-3) × 240 мм, тобто 162 × 240 мм. Вміючи визначати формат видання до і після обрізки, Ви повинні вміти вибирати формат видання з урахуванням виду видання, категорії читача, обсягу оригіналу, прийомів оформлення, використовуваного обладнання, умов користування книжкою та рекомендацією ГОСТ 5773-90. Необхідно запам’ятати, що найбільш розповсюджені поздовжні формати. Альбомні та квадратні формати використовуються в покращених виданнях.