58. Характеристика, переваги та недоліки методу оригінал-макету.

59. Способи розміщення ілюстрацій на сторінці.

Ілюстрація – наочне зображення, пояснення за допомогою наочних прикладів що супроводжують аюо доповнюють текст. Є 4 види верстки ілюстрацій: відкрита – ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки; закрита – всередині тексту; глуха – в багатоколонковому складанні заверстують всередину тексту; на полях – малого формату розміщують на полях; під обріз – заверстують так що б при обрізанні обрізалась частина зобр; сторінкові – займають всю сторінку видання; розгорнута – якщо ілюстрація займає повністю або частково сусідню сторінку; багато розгорткою – переходить на наступні сторінки. Правила: вид ілюстрації залежить від формату сторінки, ілюстрацій та визначається розміткою; ілюстр заверстується після посилання на ілюстр; ілю врозріз розміщують ні на оптичну середину; якщо врозріз то забезпечують привідність рядків; при відкритій верстці не допускають висячих рядків; не заверстуються в кінці тексту чи розділу та перед початком наступного; на кінцевих сторінках якщо після ілюс є ще 5 рядків; на звороті ілюстрації не повинні бути формули чи таблиці; в оборці не можна розміщувати заголовки; відбивка зверху – кегль, збоку цицеро; якщо на стор є 2 ілюст то перша заверстується до зовн поля, а 2 до корінця, між ними повинно бути не менше ніж 3 рядка.

60. Титульні елементи книги. Правила заверстування авантитула.

Основний титул — це основний титульний елемент видання, на якому даються головні відомості про видання (прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво). За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Основний титул повторює і доповнює відомості, поміщенні на обкладинці, дає повніше уявлення про видання. Правила верстання: при верстці вказують перше ініціали або ім.’я автора, а потім прізвище. Найчастіше елементи титульного аркуша виключають по центру. Видавництво, місце та рік видання заверстують в низу сторінки і виключають по центру. Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку, один з композиційно-декоративних елементів книги. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку. Верстають елементи на оптичній середині сторінка, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині. Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12-14 п. Зворот основного титула — це сторінка на якій розміщують вихідні дані. Верстається завжди на парній сторінці. На звороті основного титула розміщують:Бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); відомості про передрук; імена авторів передмови, вступної статті, післямови; реферат чи анотацію (на оптичній середині з двосторонньою втяжкою); комплексний книготорговельний індекс (в лівому нижньому кутку сторінки складання);ISBN (в лівому нижньому куку сторінки складання під індексом); копірайт — знак охорони авторського права (в правому нижньому кутку) Шмуцтитул — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входть у збірник. Текст шмуцтитула розміщується на оптичній середині в виключається по центру. Зворот як правило не задруковують. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять.