2.6. Конфіскація майна.

Відповідно до ККУ конфіскація майна полягає в примусовому безвідплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що є власністю осудженого.

Примусовий характер конфіскації майна полягає у тому, що вирок суду може бути здійснений крім волі власника у встановленому законом порядку.

Безоплатність конфіскації припускає вилучення майна без яких-небудь умов.

Закон встановлює три види конфіскації:

а) повну - коли вилучається все майно, що є власністю осудженого;

б) часткову - коли вилучається частина майна, точно вказана у вироку;

в) спеціальну - вилучення певних предметів, що є знаряддям здійснення злочину (зброя, спеціально виготовлені знаряддя злому, верстати для виготовлення фальшивих грошей і т.д.) або одержаних в результаті досконалого злочину, а також цінностей, які не можуть знаходитися в цивільному обороті (радіоактивні матеріали, наркотичні засоби і психотропні речовини, технічне срібло і золото і т.д.).

 

2.7. Обмеження свободи і арешт.

Обмеження свободи може застосовуватися тільки як основне покарання,  тому числі і при умовному засудженні.

Цей вид покарання є новим в системі покарань. Відповідно до ККУ він полягає в змісті осудженого, досягло до моменту виголошення вироку вісімнадцяти років, в спеціальній установі без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду (зміст обмежувальних заходів і порядок їх реалізації передбачаються в кримінально-виконавчому кодексі).

Обмеження свободи призначається: 1) особам, що осудженим за здійснення умисних злочинів, не мають судимості, — на термін від одного року до трьох років; 2) особам, осудженим за злочини, досконалі по необережності, — на термін від одного року до п'яти років.

У разі злісного ухилення від обмеження свободи воно замінюється позбавленням волі на термін обмеження свободи, призначеного вироком. При цьому час від'їзду обмеження свободи зараховується в строк позбавлення волі з розрахунку день за день.

 

2.8. Позбавлення волі: на певний термін і довічно.

Відповідно до ККУ позбавлення волі полягає в ізоляції осудженого від суспільства шляхом напряму його в колонію-поселення або приміщення у виправну колонію загального, строгого або особливого режиму або у в'язницю. Особи, осуджені до позбавлення волі, яким на момент винесення судом вироку не виконалося вісімнадцяти років, поміщаються у виховні колонії загального або посиленого режиму. Цей вид покарання застосовується тоді, коли, виходячи з тяжкості досконалого злочину і особи винного, для досягнення цілей покарання (особливо виправлення осудженого) необхідна його ізоляція від суспільства.

Позбавлення волі зв'язане з покладанням на осудженого визначених і достатньо серйозних правообмежень, істотно змінюючих правовий статус особи. Воно позбавляється права пересування, обмежується в розпорядженні своїм часом, в спілкуванні з друзями і близькими і т.д.

Позбавлення волі — одне з найстрогіших покарань, відомих кримінальному праву. У зв'язку з цим воно повинне застосовуватися лише тоді, коли виправлення осудженого і досягнення інших цілей покарання шляхом застосування інших його видів неможливе.

Відповідно до ККУ позбавлення волі встановлюється на термін від шести місяців до двадцяти років. У разі ж складання термінів позбавлення волі при призначенні покарань по сукупності злочинів максимальний термін позбавлення волі не може бути більше двадцяти п'яти років, а по сукупності вироків — більше тридцяти років.

Відбування покарання у вигляді позбавлення волі призначається:

1) осудженим за злочини, досконалі по необережності, до позбавлення волі на термін не понад п'ять роки — в колоніях-поселеннях;

2) вперше осудженим до позбавлення волі за умисні злочини невеликої або середньої тяжкості і тяжкі злочини, а також особам, осудженим за злочини, досконалі по необережності, до позбавлення волі на термін понад п'ять роки — у виправних колоніях загального режиму;

3) вперше осудженим до позбавлення волі за особливо тяжкі злочини, а також при рецидиві злочинів, якщо осуджений раніше відбував позбавлення волі, і жінкам при особливо небезпечному рецидиві — у виправних колоніях строгого режиму;

4) при особливо небезпечному рецидиві злочинів, а також особам, осудженим до довічного позбавлення волі, - у виправних колоніях особливого режиму;

5) особам, осудженим до позбавлення волі на термін понад п'ять роки за здійснення особливо тяжких злочинів, а також при особливо небезпечному рецидиві злочинів може бути призначене відбування частини терміну покарання у в'язниці.

Особи, осуджені до позбавлення волі, яким на момент виголошення вироку не виконалося вісімнадцяти років, відповідно до ККУ поміщаються у виховні колонії загального або посиленого режиму.

 

 

Список використаної літератури.

 

 

1. Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципи кримінального процесу, їх поняття і система/Держава і право.-1997.-№7.-с70-75

 

2. Добровольська Т.Н. Принципи радянського кримінального процесу. М., 1971.

 

3. Хімічева Г.П. Принципи кримінального процесу.- М., 1994.