Кримінальні покарання та їх види

План:

 

Вступ..............................................................................................................3

 

1. Цілі покарання..........................................................................................5

 

2. Види покарання і умови їх застосування...............................................7

2.1. Штраф............................................................................................8

2.2. Позбавлення звання, чину державних нагород.........................9

2.3. Обов'язкові і виправні роботи.....................................................9

2.4. Виправні роботи...........................................................................9

2.5. Обмеження по військовій службі..............................................10

2.6. Конфіскація майна......................................................................11

2.7. Обмеження свободи і арешт.......................................................11

2.8. Позбавлення волі: на певний термін і довічно.........................12

 

Список використаної літератури..............................................14

 

 

Вступ.

 

Покарання є міра державного примушення, що призначається по вироку суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною в здійсненні злочину, і полягає в передбаченому Кодексом позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи.

Можна виділити декілька специфічних ознак, поєднання яких і утворює поняття покарання.

1) Покарання – це особлива міра державного примушення, відмінна від інших заходів державного примушення як реакції держави на здійснення обличчям правопорушення, що не є злочином (адміністративне, цивільно-правове правопорушення, дисциплінарна провина і т. д.). Особливий характер цього заходу виявляється в наступному:

а) покарання може бути призначене лише за ті дії, які передбачені кримінальним законом як злочин. Підставою застосування до лиця покарання може бути тільки здійсненний ним злочини. Якщо ж особа не зробила злочину, то покарання не повинне до нього застосовуватися ні за яких умов.

2 Покарання носить строго особистий характер. Воно застосовується лише відносно самого злочинця і ні за яких обставин не може бути перекладене на інші обличчя (наприклад, на батьків неповнолітнього злочинця).

3. Покарання завжди пов'язане з обмеженням прав і свобод особи, що зробила злочин, заподіює (або принаймні здатне заподіяти) йому певні моральні страждання і позбавляє його певних благ (свободи, майнових прав і т. д.). Тобто по своєму об'єктивному змісту покарання — це завжди кара. Будь-яке покарання в тому або іншому ступені повинне мати каральний зміст.

Тяжкість покарання повинна відповідати тяжкості досконалого злочину, а у зв'язку з цим — і особи винного. При цьому позбавлення і тяготи покарання, випробовувані осудженим, до певної міри є спокутуванням його вини. Без кари покарання втратило б всяке попереджувальне значення.

Вказані ознаки дозволяють відрізняти покарання від інших заходів державного примушення. Так, покарання має схожість з примусовим виконанням рішення по цивільних справах (останні також виносяться судом від імені держави і реалізуються в примусовому порядку). Проте стягнення по цивільній справі виноситься, по-перше, не у зв'язку із здійсненням злочину, а з приводу суперечок майнового або особистого немайнового характеру і, по-друге, не вабить кримінально-правових наслідків (наприклад, судимості).

Покарання відрізняється і від таких заходів державного примушення, як адміністративне стягнення. Види останнього передбачені в адміністративному законодавстві. Деякі з них вельми схожі з покаранням (наприклад, арешт, виправні роботи, штраф), проте як по своєму каральному змісту, так і за процедурою застосування вони істотно відрізняються від аналогічних видів покарання. Заходи адміністративної дії (стягнення) застосовуються за здійснення діянь, що є адміністративним правопорушенням, і виносяться не від імені держави, а від імені державного органу або посадовця. Відрізняється покарання і від заходів дисциплінарного стягнення, які призначаються у порядку службової підлеглості за порушення обов'язків по службі. Покарання слід відрізняти і від примусових заходів виховного і медичного характеру.

 

 

1. Цілі покарання.

 

Цілі покарання:

1) відновлення соціальної справедливості;

2) виправлення осудженого;

3) попередження здійснення нових злочинів. Відновлення соціальної справедливості як мета кримінального покарання вперше визначене безпосередньо в українському кримінальному законодавстві. Поняття справедливості виникло як етична категорія, що характеризує співвідношення певних явищ з погляду розподілу добра і зла між людьми: співвідношення між роллю людей (класів, соціальних груп, окремих осіб) і їх соціальним положенням; їх правами і обов'язками; між діянням і подякою (окремий випадок цього — співвідношення між злочином і покаранням). Відповідність між характеристиками першого і другого порядку оцінюється в етиці як справедливість, невідповідність — як несправедливість.

Як друга мета кримінального покарання в законі називається, як вже наголошувалося, виправлення осудженого. Виправлення припускає перетворення злочинця в законопокірну людину, звичайно, не йдеться про те, що в ході відбування покарання він перетворився на високоморальну особу. Реальна задача, яку можливо вирішити в ході виправлення, — переконати і примусити осудженого хоча б під страхом покарання не порушувати кримінальний закон, тобто не скоювати в майбутньому нових злочинів.

Нарешті, метою покарання є попередження злочинів. У теорії кримінального права воно підрозділяється на приватне (спеціальне) і загальне. Спеціальне попередження полягає в попередженні здійснення нових злочинів самим осудженим. Це досягається, по-перше, шляхом створення для осуджених таких умов, які виключали б можливість здійснення ними нового злочину в період відбування покарання.

На відміну від мети спеціального попередження мета загального попередження полягає в попередженні здійснення злочинів іншими особами. Покарання, вживане до особи, осудженої за здійснення злочину, повинне впливати і на інших осіб.

Кажучи про мету попередження злочинів, необхідно мати на увазі, що покарання не є головним засобом боротьби із злочинністю. Покарання вторинне по відношенню до злочину, злочинності і їх причин.

 

 

2. Види покарання і умови їх застосування.

 

Системою покарань є встановлений в кримінальному законі вичерпний перелік видів покарань, розташованих в певному порядку.

Кримінальний закон передбачає різні по своїй строгості, характеру і особливостям дії на осудженого види покарання. Різноманітність видів покарань дає можливість суду врахувати тяжкість досконалого злочину, небезпеку особи, його що зробив, і призначити осудженому справедливе покарання, максимально сприяюче як його виправленню, так і відновленню соціальної справедливості і попередженню нових злочинів.

ККУ  передбачає наступні види покарання:

1) штраф;

2) позбавлення має рацію посідати певні посади або займатися певною діяльністю;

3) позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород;

4) обов'язкові роботи;

5) виправні роботи;

6) обмеження по військовій службі;

7) конфіскація майна;

8) обмеження свободи;

9) арешт;

10) вміст в дисциплінарній військовій частині;

11) позбавлення волі на певний термін;

12) довічне позбавлення волі;

У основу даної системи покарань встановлений критерій їх порівняльної тяжкості.

Всі види покарань, що входять в систему, діляться на три групи залежно від порядку призначення покарання:

1) основні: 2) додаткові і 3) покарання, які можуть призначатися як як основні, так і як додаткові.

Основні покарання можуть застосовуватися тільки самостійно і не можуть приєднуватися до інших покарань. До них відносяться: обов'язкові роботи, виправні роботи, обмеження по військовій службі, обмеження свободи, арешт, вміст в дисциплінарній військовій частині, позбавлення волі на певний термін, довічне позбавлення волі і смертна страта.

Додаткові  покарання призначаються лише на додаток до основних і не можуть призначатися самостійно. До них відносяться позбавлення спеціального. військового або почесного звання, класного чину і державних нагород, а також конфіскація майна.

Решта видів покарання, тобто штраф, позбавлення має рацію наймати певні посади або займатися певною діяльністю. Можуть застосовуватися як основні покарання, так і як додаткові.

Кримінальний кодекс не знає іншого розподілу покарань на види, проте по характеру каральних елементів вони можуть бути додатково підрозділені на три групи: 1) покарання, не пов'язані з обмеженням або позбавленням волі (штраф, позбавлення має рацію посідати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення спеціального або військового звання, обов'язкові роботи, виправні роботи, обмеження по військовій службі і конфіскація майна); 2) покарання, що полягають в обмеженні або позбавленні волі (обмеження свободи, арешт, вміст в дисциплінарній військовій частині, позбавлення волі на певний термін і довічне позбавлення волі); 3) смертна страта.