Зміст лекції

1. Промисловий переворот в Східній Україні

У кінці XVIII ст. українські землі були поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперії. Панщина, кріпосне право гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.

У цей час в країнах Західної Європи відбувається промислова революція, яка відзначилась і на ході економічного розвитку України. На Лівобережжі розвивається землеробство, основою якого були поміщицькі господарства. На Правобережжі висока ефективність господарювання у вирощуванні зернових та буряків. Важливе місце у промисловості займало сукновиробництво, другорядне – залізоробна, скляна, паперова галузі. Характерною рисою господарства першої половини ХІХ ст. була його раціоналізація, що свідчило про зародження нової епохи – індустріалізації.

Перший етап промислового перевороту відбувся в 20-40 рр. ХІХ ст. Зросла кількість мануфактур, число найманих робітників, почали використовувати механічні робочі машини. Промисловий переворот розпочався в харчовій галузі, виникає цукрова промисловість. Починають використовувати машини для подрібнення буряків, гідравлічні преси для соків. Робочі машини замінили ручну працю на текстильних мануфактурах(суконних).

У 1823 р. у графа Воронцова в м. Мошни (Черкащина) майстрами-кріпаками було споруджено перший на Дніпрі пароплав “Бджілка” зі встановленою паровою машиною.

Потреби у машинах та механізмах зумовили появу машинобудівних заводів.

Перший завод з виробництва с/г техніки, парових котлів збудував у 1841 році український поміщик Кандиба. На 1861 рік в українських губерніях було ≈ 20 м/б заводів, але багато техніки привозилося ще з-за кордону. Зростали обсяги металургійного виробництва, видобутку кам’яного вугілля. Виробництво базувалося на примусовій кріпосницькій праці.

Другий етап промислового перевороту відбувся після ліквідації кріпосного права (68-80 рр.). фабрики і заводи остаточно витісняють мануфактурне виробництво. Основне місце займає цукроваріння. Частка України у всеросійському виробництві цукру у 1880 році становила 90%. Почала використовуватись праця вільнонайманих робітників, яка була вигіднішою і прибутковішою. Стала характерною концентрація виробництва та зростання продуктивності праці. Зростали обсяги виробництва горілки і спирту.

У важкій промисловості технічний прогрес йшов повільніше. Було відкрито поклади залізної руди у Кривому Розі, і як наслідок, виникають шахти та металургійні підприємства. Зростають обсяги виробництва м/б і суднобудівних заводів, але найкраще розвивається транспорт.

У 1863 році розпочалось будівництво першої залізниці від Балти до Одеси, а потім вона була продовжена до Києва. На Лівобережжі – залізниця з Курська до Броварів.

Отже, після ліквідації кріпосного права в Росії та Україні прискорився економічний розвиток та завершився промисловий переворот.

2. Аграрна реформа 1848 р. В Австрійській імперії і в Західній Україні

Панщинна система господарювання в Сх. Галичині, Закарпатті та Буковині, що входили до складу Австрійської імперії, була малоефективною та гальмувала розвиток господарства. Хоча становище селян було значно кращим, Габсбурги прагнули покращити стан селянства – головного джерела збирання податків для державної казни. Найгірше жили селяни Галичини: під час літніх с/г робіт панщина тут тривала 6 днів. Тому в 1781-1782 роках імператор Йосиф ІІ проголосив патенти,згідно яких:

- селяни звільнялися від особистої залежності від поміщиків;

- суд над селянами здійснював не пан, а спеціальний державний чиновник;

- розмір панщини встановлювався до 30 днів на рік;

- сільським лихварям (як правило, євреям), які не хотіли займатися с/г заборонялося проживати у селі.

Після його смерті селянські повинності зросли вдвічі, оскільки панщина була вигідною панівним класам Австрії. Галичина була “хлібною коморою” для Австрії і Німеччини, а сільське населення голодувало, оскільки більшість землі належала панам.

Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Зх. і Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в Закарпатті; 17 квітня 1848 р. – австрійський уряд скасував її в Галичині. 7 вересня 1848 р. віденський парламент ліквідував примусову закупівлю селянами міцних напоїв, правом на виробництво яких володіли поміщики.

Таким чином, скасування панщини було проведене з повним нехтуванням селянської верстви. Але, незважаючи на недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства і формуванню індустріального суспільства.