Практична робота № 6

Тема: Контроль витрат основної діяльності

Мета роботи: Формування навичок перевірки розподілу загальновиробничих витрат підприємства та перевірки списання загальновиробничих витрат в системі рахунків бухгалтерського обліку (в розрізі звітних місяців).

Хід роботи.

І. Короткі теоретичні відомості.

Перевірка загальновиробничих витрат.

Основні напрями контролю загальновиробничих витрат:

1) вивчення та оцінка виконання кошторисів загальновиробничих витрат методом аналізу даних аналітичного обліку за рахунком 91 «Загальновиробничі витрати»;

2) перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загальновиробничих у розрізі постійних і змінних витрат та конкретних статей витрат:

а) на оплату праці апарату управління, виробничим підрозділам підприємств;

б) на обов’язкове державне соціальне страхування;

в) по нарахуванню зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

г) на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) на охорону праці, техніку безпеки й охорону довкілля;

д) на послуги зв’язку, комунальні послуги (опалення, освітлення, каналізація, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень);

3) перевірка правильності розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат у розрізі об’єктів основного виробництва.

Для дотримання єдиної методології бухгалтерського обліку на підприємстві повинен застосовуватись єдиний підхід до розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат:

Таким чином, контроль віднесення витрат на виробництво в частині загальновиробничих витрат здійснюється методом нормативної перевірки щодо правомірності включення до складу таких витрат на підставі вивчення первинних документів. Витрати, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням основної виробничої діяльності підприємства, належать до витрат невиробничого призначення, обліковуються на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» і щомісячно списуються на фінансові результати діяльності.

Важливе місце в контролі посідає візуальна перевірка наявності й достовірності первинних документів про витрати:

• на поточний і капітальний ремонт основних засобів як власних, так і орендованих чи зданих в оренду іншим підприємствам, організаціям;

• на відрядження працівників за кордон;

• на послуги, які надаються на підставі господарських договорів (комунальні послуги — водопостачання, каналізація, опалення; послуги зв’язку; електроенергія).

У разі виникнення підозр щодо фальсифікації чи недостовірності первинних документів проводиться детальне їх вивчення методом зустрічної перевірки цієї документації на підприємствах чи в організаціях, які надали такі послуги.

Перевірка правильності визначення виробничої собівартості продукції, робіт (послуг).

Перевірка правильності визначення виробничої собівартос­ті продукції, робіт (послуг) — це завершальна стадія контролю з даного розділу ревізійної роботи.

Основні напрями контролю:

1) перевірка правильності оцінки обсягів незавершеного вироб­ництва на кінець місяця;

2) перевірка обґрунтованості й правомірності включення витрат до складу витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат (рахунки 39, 47);

3) перевірка розрахунку фактичних витрат на виробництво за видами продукції, що виробляється підприємством, видами вироб­ничої діяльності;

4) перевірка правильності ведення податкового обліку витрат на виробництво.

Здійснюючи контроль достовірності даних про наявність не­завершеного виробництва, його реальні обсяги, ревізор вивчає особливості напряму та сфери підприємницької діяльності, проводить під час ревізії інвентаризацію незавершеного виробництва, може застосовувати прийоми експертної оцінки спеціалістами по об’єктах витрат.

До основних порушень, які впливають на обсяги оподаткування, належать:

а) за об’єктивної наявності незавершеного виробництва на кінець місяця (кварталу) списання всіх витрат виробництва (за поточний звітний період на випуск продукції та реалізацію);

б) включення до складу витрат звітного періоду витрат майбут­ніх періодів;

в) неправомірність включення окремих видів витрат по об’єктах витрат, що веде до завищення собівартості окремих видів продукції і вуалювання собівартості нерен­табельних видів продукції або окремих замовлень робіт і послуг;

г) порушення методики обліку витрат на виробництво та визначення виробничої собівартості видів готової продукції, що впливає на об’єктивність фінансових результатів роботи підприємства і достовірність визначення бази його оподаткування.